Рішення

від 18.05.2015 по справі 908/1804/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/71/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015 Справа № 908/1804/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» (79070, м. Львів, вул. Бережанська, 6)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Насолода» (84115, м.Слов'янськ Донецької області, вул. Нарвська, 9)

про стягнення 21214,31 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: - Мартиненко А.В., довіреність №3 від 24.04.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Насолода» заборгованості за договором поставки рідкого двоокису вуглецю № 51/СО2 від 23.08.2012 р. в розмірі 21214,31 грн., в т.ч.: 12050,00 грн. основного боргу, 4223,80 грн. інфляційних втрат та 4940,51 грн. - 30% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов договору поставки рідкого двоокису вуглецю № 51/СО2 від 23.08.2012 р. було продукцію за видатковими накладними на загальну суму 22050,00 грн., зобов'язання щодо оплати якої відповідачем здійснено частково на суму 10000,00 грн. Зазначає, що станом на час звернення до суду за відповідачем існує заборгованість за Договором в розмірі 12050,00 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2015 р. порушено провадження у справі №908/1804/15-г, присвоєно справі номер провадження 30/71/15, розгляд якої призначено на 28.04.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, ухвалою від 28.04.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 18.05.2015 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав доводи, викладені у позовній заяві.

Відповідач вимоги ухвал суду від 20.03.2015 р. та від 28.04.2015 р. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив. По дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.03.2015 р. місцезнаходженням ТОВ «Насолода» є: 84115, м. Слов'янськ Донецької області, вул. Нарвська, 9, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 20.03.2015 про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 28.04.2015 р. та від 28.04.2015 р. про відкладення розгляду справи на 18.05.2015 р., були направлені судом на адресу відповідача, визначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР наявний у матеріалах справи). Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала від 20.03.2015 р. повернулася на адресу суду з позначкою поштового відділення зв'язку: «за закінченням терміну зберігання».

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 18.05.2015 р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» (Постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Насолода» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір на поставки рідкого двоокису вуглецію № 51/СО2 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти промислову продукцію - рідкий двоокис вуглецю (вуглекислота) та оплатити її згідно умов даного договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна (остаточна) вартість договору визначається виходячи з кількості та вартості продукції, фактично отриманої Покупцем від Постачальника протягом терміну дії даного договору.

За змістом п. 4.1 Договору, оплата кожної поставленої партії продукції здійснюється покупцем не пізніше 21 календарних днів з дати поставки продукції Покупцю шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення Покупцем здійснення оплати за отриману продукцію понад строк, вказаний в п. 4.1 даного Договору, Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику 30 (тридцять) відсотків річних за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 9.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р.

У разі, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії даного договору не заявить письмово про його припинення, даний Договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік.

Обставини справи свідчать, що позивачем на виконання умов Договору за видатковою накладною № РН-0000501 від 17.11.2013 р. було здійснено поставку продукції відповідачу на загальну суму 22050,00 грн., з ПДВ. Зазначене підтверджується долученою до матеріалів справи копією вказаної видаткової накладної та копією товарно-транспортної накладної № 024540 від 17.11.2013 р.

Також судом встановлено, що відповідачем було частково оплачено отриману від позивача продукцію на суму 10000,00 грн. (22.11.2013 р. - 2000,00 грн., 3000,00 грн., 14.03.2014 р. - 5000,00 грн.), що підтверджується копіями банківських виписок (арк. справи 14, 15)

За доводами позивача, в порушення умов Договору, відповідачем взяте на себе зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати не виконано, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 12050,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Насолода» заборгованості за договором поставки рідкого двоокису вуглецю № 51/СО2 від 23.08.2012 р. в розмірі 21214,31 грн., в т.ч.: 12050,00 грн. основного боргу, 4223,80 грн. інфляційних втрат та 4940,51 грн. - 30% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі № 51/СО2 від 23.08.2012 р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долученої до справи копії видаткової накладної № РН-0000501 від 17.11.2013 р., позивачем було здійснено поставку відповідачу продукції - вуглекислоти, на суму 22050,00 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом покупця на видатковій накладній, скріпленій печатками підприємств.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару...У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 4 Договору.

Як вже зазначалося вище, згідно з п. 4.1 Договору оплата кожної поставленої партії продукції здійснюється покупцем не пізніше 21 календарних днів з дати поставки продукції Покупцю шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 12050,00 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене та вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 12050,00 грн. основного боргу і задовольняє їх в повному обсязі.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманої продукції, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4223,80 грн. інфляційних втрат та 4940,51 грн. - 30% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Частиною 4 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які

умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення закріплені і ст. 3 ЦК України (щодо принципу свободи договору), ст. 627 ЦК України (щодо вільного укладання договору та визначення його умов), ст. 628 ЦК України (щодо визначення умов договору на розсуд сторін), ч.ч. 2-3 ст. 6 ЦК України (щодо відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд

сторін).

Також, стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 7.3 Договору в розмірі 10% річних від суми заборгованості.

Отже, в даному випадку, користуючись можливістю та правами, наданими вказаними нормами, сторони за взаємною згодою в 4.2 Договору передбачили сплату відповідачем річних в розмірі - 30% у разі прострочення оплати за отриману продукції.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 30 % річних заявлені позивачем обґрунтовані.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 30 % річних, суд дійшов до висновку, що вони складені відповідно до вимог чинного законодавства і в межах заявлених вимог є вірними.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4223,80 грн. інфляційних втрат та 4940,51 грн. - 30 % річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором поставки щодо оплати отриманої від позивача продукції.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 12050,00 грн. основного боргу, 4223,80 грн. інфляційних втрат та 4940,51 грн. - 30 % річних, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Насолода» (Донецька область, м.Слов'янськ) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Насолода» (84115, м.Слов'янськ Донецької області, вул. Нарвська, 9, код ЄДРПОУ 31477332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» (79070, м. Львів, вул. Бережанська, 6, код ЄДРПОУ 35721095) 12050 (дванадцять тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 4223 (чотири тисячі двісті двадцять три) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 4940 (чотири тисячі дев'ятсот сорок) грн. 51 коп. - 30 % річних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 20.05.2015 р.