Рішення

від 30.04.2015 по справі 910/3993/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2015Справа №910/3993/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий Управитель" про стягнення 11 534,45 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Цурка Н.О. (дов. № 809 від 18.12.2013 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30 квітня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий Управитель" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 11 534,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 року порушено провадження у справі № 910/3993/15-г та призначено справу до розгляду на 31.03.2015 року.

30.03.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов документ на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 31.03.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.02.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 31.03.2015 року представник позивача надав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 31.03.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 30.04.2015 року.

У судовому засіданні 30.04.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 8, корпус 8, секція 1, на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2006 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий Управитель" (депонент) та Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (зберігач) укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 691/06 (надалі по тексту - Договір), умовами якого передбачено, що депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по цінним паперам на викладених нижче умовах згідно положення про депозитарну діяльність, затвердженого ДКЦПФР від 26.05.1998 року № 61, внутрішньому положенню зберігача цінних паперів та інших внутрішніх документах зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень депонента.

У відповідності до пункту 1.3 статуту Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", затвердженого загальними зборами акціонерів АБ "Укргазбанк" 29-30.04.2014 року, протокол № 1, банк є правонаступником відкритого акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", правонаступника акціонерного банку "Укргазбанк", створеного у вигляді відкритого акціонерного товариства, правонаступника акціонерного банку "Укргазбанк", створеного у вигляді закритого акціонерного товариства, який є правонаступником акціонерного банку "Інтергазбанк", створеного у вигляді закритого акціонерного товариства, який, в свою чергу, є правонаступником акціонерного банку "Хаджибейбанк", зареєстрованого Національним банком України 21 липня 1993 року за № 183, створеного згідно з рішенням установчих зборів (протокол №1 від 3 червня 1993 року) на умовах установчого договору, укладеного 25 травня 1993 року.

Згідно з пунктом 2.3. Договору, депонент зобов'язаний, зокрема сплачувати послуги зберігача у відповідності з тарифами, умовами та строками передбаченими даним договором.

Відповідно до пункту 3 Договору, депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності із затвердженими тарифами зберігача (додаток № 1), котрі є невід'ємною частиною даного договору та не суперечить вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України.

Оплата послуг зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами зберігача.

Види, кількість та загальна вартість послуг наданих депоненту згідно з даним договором, в т.ч. проведених за відповідний період, належним чином відображається в акті прийому-передачі наданих послуг за певний період, котрі підписують сторони.

Плата за послуги надані зберігачем, вноситься депонентом, щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі може надаватися в строки за домовленістю сторін.

Згідно з пунктом 2.2. абз. 4 даного Договору, тарифи за депозитарне обслуговування можуть змінюватись, про що зберігач зобов'язаний письмово сповістити депонента не пізніше як за десять робочих днів до моменту вступу в силу нових тарифів. У випадку, якщо сторони не дійдуть спільної згоди щодо нових тарифів, депонент має право розірвати договір в порядку зазначеному в пункті 7 даного Договору.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору один рік. У випадку коли строк дії договору закінчуватиметься, а сторони не виявлять письмового бажання розірвати договір він вважається продовженим на кожен наступний вік відповідно. Сторона, що виявила бажання з будь-яких причин розірвати договір повинна письмово повідомити іншу сторону за сорок п'ять днів до моменту розірвання із зазначенням причин (пункт 7 Договору).

Відповідач звернувся до позивача зі заявою № 1 від 29.11.2006 року, в якій просить відкрити рахунок у цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий Управитель" відповідно до Договору про відкриття рахунку № 691/06 від 29.11.2006 року.

Також, на виконання умов договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 691\06 від 29.11.2006 року між та Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" укладено додаток № 1 - "Витяг з тарифів", відповідно до якого сторони узгодили вид послуг, розмір плати (тарифів) та порядок сплати комісії.

Оскільки сторони не надали суду жодних доказів щодо направлення письмового повідомлення про розірвання Договору будь-якою зі сторін, суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення по справі є чинним.

В обґрунтування позову Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" вказує на те, що відповідач, в період з 16.02.2012 року по 15.01.2015 року, систематично порушує свої зобов'язання за Договором, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий Управитель" виникла заборгованість перед позивачем у розмір 6 430,00 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 430,00 грн. основної заборгованості за Договором, 160,80 грн. пені, 3 215,00 грн. штрафу, 1 389,46 грн. інфляційних нарахувань, 339,19 грн. три проценти річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

За своєю правою природою Договір банківського рахунку в цінних паперах є договором банківського рахунку за яким Банк зобов'язується зберігати належні депоненту цінні папери, виконувати розпорядження депонента та проведення інших операцій за рахунком, що закріплено в частині 1 статті 1066 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом реалізація кредитно-розрахункових відносин у безготівковій формі відбувається шляхом перерахування коштів з одного банківського рахунку на інший. Їй передує укладення договору банківського рахунку, на підставі якого відбувається відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком.

Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 року).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Зі змісту частини 4 статті 1068 Цивільного кодексу України та статті 1070 Цивільного кодексу України випливає, що він може бути оплатним. При цьому обов'язок із оплати може покладатися як на банк так і на клієнта.

Відповідно до частини 4 статті 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Закон України "Про депозитарну систему України" зазначає, що депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках (далі - Розрахунковий центр), депонентів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Статтею 5 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані послуги за період з 16.02.2012 року по 16.12.2014 року на загальну суму 6 430,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача (наявна в матеріалах справи).

Водночас, жодних доказів оплати відповідачем вищевказаних послуг суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 6 430,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий Управитель" 6 430,00 грн. заборгованості за Договору про відкриття рахунку у цінних паперах № 691/06 від 29.11.2006 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 160,80 грн. пені, 3 215,00 грн. штрафу, 1 389,46 грн. інфляційних нарахувань, 339,19 грн. три проценти річних.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктами 9, 10 пункту 6 Договору сторони погодили, що у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5 % від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на тридцять днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору, та зобов'язує депонента сплатити штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичного сплати. До моменту погашення заборгованості депонентом. Зберігач призупиняє виконання операцій по рахунку в цінних паперах депонента за що зберігач не несе будь-якої відповідальності.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на загальну суму 160,80 грн., нараховану за загальний період з 16.01.2014 року по 15.01.2015 року.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем при здійсненні нарахування пені, позивачем не враховано обмеження нарахування пені шестимісячним строком як це передбачено частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, умовами Договору сторони не погодили можливість його збільшення.

Згідно розрахунку суду загальний розмір пені, що підлягає до стягненню з відповідача, розрахований в межах шестимісячного строку встановленого для нарахування пені, становить 141,91 грн.

Оскільки розрахунок штрафу, здійснений позивачем є вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 215,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 339,19 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий Управитель" інфляційних нарахувань на загальну суму 1 389,46 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий Управитель" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 8, корпус 8, секція 1, код ЄДРПОУ 34763176) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ 23697280) 6 430 (шість тисяч чотириста тридцять) грн. 00 коп. заборгованості, 141 (сто сорок одну) грн. 91 коп. пені, 3 215 (три тисячі двісті п'ятнадцять) грн. 00 коп. штрафу, 1 389 (одну тисячу триста вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп. інфляційних нарахувань, 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 19 коп. три проценти річних, 1 803 (одну тисячу вісімсот три) грн. 82 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.05.2015 року

Суддя С.В. Стасюк