Рішення

від 13.05.2015 по справі 910/6220/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015Справа №910/6220/15-г

За позовом: фізичної особи - підприємця Овдій Павла Васильовича;

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУП";

про: стягнення 23.604,98 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Андрієнко О.В. - договір про надання правової допомоги від 11.03.2015 № 209-ГП;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Фізична особа - підприємець Овдій Павло Васильович звернувся до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУП" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 23.604,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором-заявкою від 08.12.2014 № 28 укладеного сторонами спору у спрощений спосіб, оскільки не здійснив розрахунок за надані послуги. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 23.604,98 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.03.2015 прийнято позовну заяву фізичної особи - підприємця Овдій Павла Васильовича до розгляду та порушено провадження у справі № 910/6220/15-г.

Ухвала про порушення провадження у справі надсилалася відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду. Враховуючи наведене, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проте, відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.05.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Фізичною особою - підприємцем Овдій Павлом Васильовичем (далі - позивач) на підставі договору-заявки від 08.12.2014 № 28 отриманої засобами факсимільного зв'язку від товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУП" (далі - відповідач) надані останньому послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Факт надання послуг підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною 0001609.

Господарська операція за на підставі договору-заявки від 08.12.2014 № 28 була здійснена сторонами без укладення останніми господарського договору у письмовій формі.

Відповідно до п. 8 договору-заявки від 08.12.2014 № 28 вартість розмір плати за надані послуги з перевезення становить 1000 Євро, що за курсом НБУ станом на 11.03.2015 складає 23.604,98 грн. Пунктом 9 вказаної заявки сторонами узгоджений термін розрахунків за надані послуги, якій становить 5-7 днів після одержання пакет-документів, підтверджуючого надання послуг відповідачу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт надання послуг позивачем на підставі договору-заявки від 08.12.2014 № 28 свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з надання послуг, укладеного останніми у спрощений спосіб, відтак, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору про надання послуг є предмет (вид послуги) та ціна, які узгоджені сторонами спору у названому договорі-заявці. Крім того, у вказаній заявці сторонами спору узгоджені: найменування та вага вантажу, умови його перевезення та оплати.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

06.02.2015 позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 06.02.2015 № 2 про сплату заборгованості з примірником міжнародної товарно-транспортної накладної № 0001609, рахунку на оплату від 17.12.2014 № 49 та акту виконаних робіт. Вказана претензія з додатними до неї документами отримана відповідачем 11.02.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його зобов'язання за Договором, відповідач оплату замовлених послуг на користь позивача не здійснив. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 23.604,98 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 23.604,98 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, крім того, позивач просить суд покласти судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 2.300,00 грн на відповідача. Суд, розглядаючи дану вимогу виходить з такого.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені саме адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У відповідності до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Виходячи зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно віднесена до незалежної діяльності.

До матеріалів справи позивачем додано договір про надання правової допомоги та здійснення представництва в господарському процесі від 11.03.2015 № 209-ГП, укладений між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Андрієнко О.В., як виконавцем, а також платіжне доручення від 13.03.2015 № 462 про перерахування на користь фізичної особи-підприємця Андрієнко О.В. грошових коштів в сумі 2.300,00 грн, в якості надання правової допомоги.

Виходячи зі сукупності наведених обставин та норм права, для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат, такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не на користь юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем сплачено 2.300,00 грн не адвокату, то вказана сума не може бути віднесена до судових витрат та не підлягає розподілу між сторонами даного спору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЙ ГРУП" (02232, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 71, кв. 153; ідентифікаційний номер 38735184, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь фізичної особи - підприємця Овдій Павла Васильовича (02232, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 89, кв. 393; ідентифікаційний номер 2174411577, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 23.604 (двадцять три тисячі шістсот чотири) грн 98 коп; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20 травня 2015 року

Суддя С.В. Балац