Рішення

від 14.05.2015 по справі 910/6109/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015Справа №910/6109/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Тревел»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел»

Про стягнення 43 411,58 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Скрипнюк С.В. представник за довіреністю № б/н від 15.03.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайм Тревел» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» (далі - відповідач) про стягнення 43 411,58 грн., а саме: 21 705,79 грн. - основного боргу та 21 705,79 грн. - штрафу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань за Договором з надання послуг та не повернуто сплачені позивачем грошові кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.15. порушено провадження у справі № 910/6109/15-г та призначено її до розгляду на 16.04.15.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.04.15., 28.04.15. в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та з огляду на невиконання ним вимог попередніх ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 28.04.15., 14.05.15.

В судовому засіданні 14.05.15. позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 14.05.15. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними та підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наданий позивачем.

Повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду) відповідачу, наявні в матеріалах справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/6109/15-г.

В судовому засіданні 14.05.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.12. між позивачем (далі - Турагент) та відповідачем (далі - Туроператор) було укладено агентський договір № 0321/11 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) Турагент зобов'язується за дорученням та від імені Туроператора за винагороду здійснювати посередницьку діяльність по укладанню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 11.1 з дати підписання та діє необмежений час.

Статтею 4 Договору встановлено порядок замовлення турпродуктів та порядок розрахунків між сторонами.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №SF-280037 від 24.11.14. на суму 20 364,70 грн.

Пізніше відповідачем позивачу було кориговано зазначений рахунок фактуру та надано для оплати рахунок-фактуру №SF-280037 на суму 21 705,79 грн.

Позивач платіжними дорученнями № 2956 від 26.11.14. та № 3462 від 14.01.15. оплатив зазначені рахунки фактури на загальну суму 21 705,79 грн.

Листом № 17.01-1 від 17.01.15. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому вказував, що в зв'язку з припиненням діяльності відповідача позивач просить суд повернути невикористані грошові кошти в сумі 21 705,79 грн.

Відповідач вказану вимогу залишив без уваги та задоволення, станом на час судового розгляду кошти позивачу не повернув, відповіді на вимогу не надав.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм право на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтування своєї правової позиції в справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором комерційного посередництва (агентським договором).

Відповідно до статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

За правилами статті 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з надання послуг, у зв'язку із чим за відповідачем рахується заборгованість за Договором у розмірі 21 705,79 грн.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Туроператор в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по наданню послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 21 705,79 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 21 705,79 грн. штрафу, суд відзначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 7.4 Договору у випадку невиконання з вини Туроператора своїх зобов'язань, передбачених Договором, відповідальність Ткроператора перед Турагентом (чи) туристом обмежується подвійною вартістюТурпродукту.

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за Договором, доказів визнання вказаного пункту недійсним не подано, при цьому відповідних клопотань про зменшення штрафних санкцій також не подано.

Таким чином, відповідач має сплатити позивачу штраф в розмірі 43 411,58 грн.

Проте, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 21 705,79 грн. Штрафу. Жодних заяв про збільшення розміру позовних вимог чи виправляння описки від позивача до суду не надходило. Жодного клопотання про вихід за межі позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України від заінтересованої сторони так само не надходило.

З огляду на викладене вище в сукупності суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21 705,79 грн. штрафу.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, б. 6А; ідентифікаційний код 33782884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Тревел» (19200, Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вул. Перемоги, б. 10; ідентифікаційний код 37935103) 21 705 79 коп. - основного боргу, 21 705 79 коп. - штрафу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.15.

Суддя Т.М. Ващенко