Рішення

від 15.05.2015 по справі 910/7436/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2015Справа №910/7436/15-г

За позовомЗаступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доМалого багатогалузевого приватного підприємства «Оста» провнесення змін до договору

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від прокуратури: Чистякова Н.О. - представник на підставі посвідчення № 031458 від 21.01.2015;

від позивача: Багінська Г.В. - представник за довіреністю № 225-КР-240

від 09.02.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Малого багатогалузевого приватного підприємства «Оста» про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999, укладеного між Київською міською радою та Малим багатогалузевим приватним підприємством «Оста» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 6272 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблений запис від 15.02.2000 за № 78-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України", відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Так, зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати, в той час як відповідач із відповідною заявою до Київської міської ради не звертався, у зв'язку з чим Заступника прокурора Оболонського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогою про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999, який укладено між Київською міською радою та Малим багатогалузевим приватним підприємством «Оста» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 6272 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблений запис від 15.02.2000 за № 78-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів, а саме, викласти п. 2.2 договору в наступній редакції: «річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2015 порушено провадження у справі № 910/7436/15-г, розгляд справи призначено на 17.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.05.2015.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні 15.05.2015 надали усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 15.05.2015 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20346502 від 30.03.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 15.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.1999 між Київською міською радою (орендодавець) та Малим багатогалузевим приватним підприємством «Оста» (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 6272 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблений запис від 15.02.2000 за № 78-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець, на підставі рішення Київради від 21.10.1999 № 63/565, передає, а орендар приймає в оренду на 50 (п'ятдесят) років земельну ділянку, місце розташування якої: вул. Новозабарська, 23 у Мінському районі м. Києва, розміром 0,0836 га, у тому числі: землі, що використовуються у комерційних цілях - 0,0836 га, для обслуговування та експлуатації адміністративного будинку у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.2 Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі двох відсотків від її грошової оцінки.

Розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, зміна грошової оцінки земельної ділянки та її індексація провадиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 5 Договору, орендодавець має право в односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

Відповідно до п. 9 Договору, сторони також мають інші права та несуть обов'язки, визначені законодавством України.

Відносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються законодавством України (п. 18 Договору).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення договору) орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом (ч.5 ст.19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладення договору).

На момент укладання договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288 Податкового кодексу України).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288.5.1 Податкового кодексу України).

За ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України". Відповідно до вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів, зокрема, Мале багатогалузеве приватне підприємство «Оста» зобов'язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договору оренди земельних ділянок.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Проаналізувавши положення законодавства України, суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Відповідно до п. 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, де визначено, що надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Крім того, справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 288.1 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Пунктом 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 02.12.2014 у справі № 21-271а14.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що на дату розгляду даної справи Малим багатогалузевим приватним підприємством «Оста» не надано суду доказів внесення змін до п. 2.2 Договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 6272 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблений запис від 15.02.2000 за № 78-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів, що свідчить про невиконання обов'язку щодо оформлення внесення змін до договору оренди з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, суд приходить висновку про наявність підстав зміни договору у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому позовні вимоги Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Однак, при цьому суд приходить до висновку, що обов'язок щодо внесення змін до договору в частині розміру орендної плати, який виник внаслідок набрання чинності з 01.01.2011 Податкового кодексу України, є обов'язком як орендаря, так і орендодавця.

Більш того, як вбачається з п. 3 рішення Київської міської ради "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" від 28.02.2013 № 89/9146, на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) покладено обов'язок проінформувати про прийняття цього рішення орендарів земельних ділянок.

Заступник прокурора Оболонського району міста Києва разом із позовною заявою подав суду копію листа вих. № 05704-11440 від 03.06.2013 Департаменту земельних ресурсів, який адресований відповідачу та містить інформацію про необхідність оформлення внесення відповідних змін до Договору оренди разом з доказами відправки вказаного листа Малому багатогалузевому приватному підприємству «Оста» (картка реєстрації вихідного документа з Єдиного інформаційного простору територіальної громади міста Києва), у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивач виконав свій обов'язок щодо звернення до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999.

Крім того, суд зазначає, що рішення Київської міської ради "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України" № 89/9146 від 28.02.2013 було опубліковано в газеті «Хрещатик» (офіційному виданні Київської міської ради) від 02.04.2013 № 33 (1161) та є загальновідомою інформацією, з огляду на що, суд приходить до висновку про обізнаність відповідача щодо обов'язку внести відповідні зміни до договору оренди.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 3 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999, укладеного між Київською міською радою та Малим багатогалузевим приватним підприємством «Оста» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., та який зареєстровано в реєстрі за № 6272 та зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблений запис від 15.02.2000 за № 78-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів, а саме, викласти п. 2.2 договору в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

3. Стягнути з Малого багатогалузевого приватного підприємства «Оста» (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 23; ідентифікаційний код: 22867589) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.05.2015

Суддя І.М. Отрош