Рішення

від 07.05.2015 по справі 917/799/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

07.05.2015р. Справа № 917/799/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ", вул.Зіньківська, 52, м.Полтава, Полтавська область, 36000

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36000

про стягнення 148 845,91 грн. (відповідно до заяви від 07.05.2015р. вх. канцелярії суду №6737) суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: Босенко Т.Ю. адвокат

Хорунжа Ю.О. дов. б/н від 02.03.2015р.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором оренди від 01.03.2013р. в розмірі 148 845,91 грн.

30.04.2015р. від позивача надійшли додаткові докази по суті предмету спору. Суд подані докази прийняв та залучив до матеріалів справи.

07.05.2015р. за вх. канцелярії суду №6737 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Суд подану заяву прийняв, розглянув та задовольнив залучивши до матеріалів справи.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав, ухвали суду які були направлені на адресу відповідача вказану в позовній заяві (36009, АДРЕСА_2) повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований за адресою 36009, АДРЕСА_2.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, суд вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ" (далі - ТОВ "ЛІТІЗ") та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) 01 березня 2013 року було укладено Договір оренди (далі - Договір).

За умовами Договору, Орендодавець (ТОВ "ЛІТІЗ") передає в тимчасове користування Орендарю (ФОП ОСОБА_1) виробничі приміщення 962,3 кв.м., адміністративні приміщення - 37,5 кв.м., кран- балку вантажопідйомністю три тони.

Вказані об'єкти оренди передавалися Орендарю для ведення господарської діяльності терміном з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Згодом 31.12.2013 року, 31.01.2014 року та 28.02.2014 року було укладено додаткові умови до вказаного Договору від 01.03.2013 року.

Так, зокрема вказаними додатковими умовами термін оренди було продовжено з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року.

З 01.01.2014 року по 31.01.2014 року Орендарю було передано у тимчасове користування наступне майно: виробничі приміщення - 1230, 3 кв.м., адміністративно-побутових - 78,5 кв.м., два крана-балки вантажопідйомністю три тони.

З 31.01.2014 року по 28.02.2014 року Орендарю було передано у тимчасове користування наступне майно: виробничі приміщення - 920,87 кв.м., адміністративно-побутових - 78,5 кв.м., два крана-балки вантажопідйомністю три тони.

З 01.03.2014 року по 31.03.2014 року Орендарю було передано у тимчасове користування наступне майно: виробничі приміщення - 718,22 кв.м., адміністративно-побутових - 78,5 кв.м., два крана-балки вантажопідйомністю три тони.

Відповідно до пункту 6 та 7 Додаткових умов від 28.02.2014 року, - після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний протягом не більше 15 календарних днів повернути об'єкт оренди по акту прийому-передачі у справному вигляді з врахуванням нормального технічного зносу; повернути об'єкт оренди з врахуванням нормального технічного зносу протягом 15 календарних днів після завершення строку оренди, оплатити Орендодавцю орендну плату, послуги зв'язку, вартість електроенергії, спільного використання електромереж та води за фактичні дні до моменту передачі об'єкта оренди по акту прийому-передачі.

ФОП ОСОБА_1 фактично користувався об'єктами оренди до 15.04.2014 року.

15.04.2014 року було складено звірку взаєморозрахунків між Орендодавцем та Орендарем, відповідно до якої станом на 15.04.2014 року Орендар повинен сплатити Орендарю 81 980, 24 грн. з яких 43 829,27 грн. орендні послуги, 38150,97 грн. за електроенергію.

Вказана заборгованість підтверджується наданими представниками позивача рахунками-фактурами та Актами здачі-прийняття робіт.

15 квітня 2014 року ФОП ОСОБА_1 надав на ім'я Генерального директора ТОВ «ЛІТІЗ» Клочка О.А. гарантійний лист, яким оплату за надані орендні послуги у сумі 81980, 24 грн. (окремо по боргу за надані орендні послуги в сумі 43829,27 грн. та окремо по боргу за використану електроенергію в сумі 38150,97 грн.) станом на 15.04.2014 року гарантував здійснити на користь ТОВ «ЛІТІЗ» у термін до 31.12.2014 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору оренди.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за договором оренди не виконав.

Судом встановлено, що актами здачі-прийняття робіт, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, підтверджується факт оренди приміщення відповідачем на суму 81980,24 грн.

Отже, відповідач підписавши та посвідчивши своєю печаткою договір оренди, акти надання послуг з оренди приміщення, взяв на себе зобов'язання з оплати оренди.

Крім того, в матеріалах справи наявний підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін за період з 01.01.2014 року по 15.04.2014року, за яким сума боргу відповідача становить 81980,24 грн.

Даний акт відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної оренди приміщення за спірними актами надання послуг з оренди приміщення та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.8.1. вказаного Договору, - за несвоєчасну оплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 1,5 % від розміру не сплачених платежів за кожен день прострочення. Відповідно до п.8.2., - у разі примусового затримання несвоєчасно сплаченої орендної плати з Орендаря також стягуються в повному обсязі витрат, пов'язаних з таким стягненням.

07.05.2015 року представником позивача подана до суду заява вх. канцелярії №6737 про зменшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві представник позивача надав суду детальний розрахунок пені, відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, за період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р.. Відповідно до розрахунку пеня за надані орендні послуги становить 3352,49 грн., за надані послуги електроенергії - 4786,85 грн., за надані послуги Інтернету 27,76 грн., разом 21 780,57 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 21 780, 57 грн., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 3104,19 грн. та збитків від інфляції в розмірі 41 980,91 грн., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди від 01.03.2013р. в розмірі 148 845,91 грн., з яких: 81 980,24 грн. - основний борг, 21 7801,57 грн. - пеня, 3104,19 грн. - 3% річних та 41 980,91 грн. - збитків від інфляції підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ" (вул.Зіньківська, 52, м.Полтава, Полтавська область, 36000) заборгованості за Договором оренди від 01.03.2013р. в розмірі 148 845,91 грн., з яких: 81 980,24 грн. - основний борг, 21 7801,57 грн. - пеня, 3104,19 грн. - 3% річних та 41 980,91 грн. - збитків від інфляції, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2976,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 15.05.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.