Рішення

від 13.05.2015 по справі 922/2549/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р.Справа № 922/2549/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Сенсус", м. Городок, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Фізична особа ОСОБА_1, м. Харків; 2. Фізична особа ОСОБА_2, м. Харків. до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 3. Харківська міська рада, м. Харків. про визнання права власності за участю представників сторін:

Представник позивача - Дергачов В.С., дов. від 30.03.2015р.;

Представник відповідача - не з'явився;

Треті особи 1-3 - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Сенсус», м. Городок, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якій просить суд виділити Товариству з додатковою відповідальністю «Сенсус» в натурі частку із нежитлової будівлі у літ. «А-2», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлові приміщень 1-го поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-6, 5-7, 5-8, 5-9, загальною площею 136,7 кв.м. у літ. «А-2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в окрему літеру «Т-1» та визнати за Товариством з додатковою відповідальністю «Сенсус» право власності на нежитлові приміщень 1-го поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-6, 5-7, 5-8, 5-9, загальною площею 136,7 кв.м. у літ. «Т-1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд у судовому засіданні на 13.05.2015р. о 12:00 год. Залучено до участі у справі Третіми особами: Харківську міську раду, Фізичну особу ОСОБА_1, м. Харків, Фізичну особу ОСОБА_2, м. Харків.

У призначеному судовому засіданні 13.05.2015р. представник позивача заявлений позов підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити його.

Відповідач , ФОП ОСОБА_3, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про визнання позову та просив розглядати справу за його відсутністю (вх. №17992). Надана заява долучена судом до матеріалів справи.

Перша третя особа, Фізична особа ОСОБА_1, м. Харків, в судове засідання 13.05.2015р. не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав письмові пояснення, у відповідності до яких вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню та просить суд розглядати справу за його відсутністю (вх. № 17991). Надана заява долучена судом до матеріалів справи.

Друга третя особа, Фізична особа ОСОБА_5, м. Харків, в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, через канцелярію суду надала письмові пояснення, у відповідності до яких вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню та просить суд розглядати справу за її відсутності (вх. № 17993). Надана заява долучена судом до матеріалів справи.

Представник третьої третьої особи, Харківської міської ради, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 18496), в яких, зокрема, зазначив, що у даному спорі інтереси Харківської міської ради не порушуються, в зв'язку з чим просить суд прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства, за відсутності представника Харківської міської ради. Надані письмові докази долучені судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Суд, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення господарського спору та відповідні ним правовідносини, об'єктивно оцінивши наявні матеріали справи та надані сторонами документальні докази, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з додатковою відповідальністю «Сенсус» є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-6, 5-7, 5-8, 5-9, загальною площею 136,7 кв.м. у літ. «А-2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №23408757 від 24.06.2014р., виданого реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області.

Дана нежитлова будівля, а саме будівля у літ. «А-2», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є спільною власністю ТДВ «Сенсус», ФОП ОСОБА_3 (відповідач по справі), громадянки ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_1 (треті особи по справі).

За результатами обстеження КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» дало висновок, у відповідності до якого виділ нежитлових приміщень першого поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-6, 5-7, 5-8, 5-9 в літ. «А-2», загальною площею 136,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є технічно можливим з присвоєнням нової літери , а саме «Т-1». У зв'язку з чим, позивачем було направлено листи співвласникам нежитлової будівлі в літ. «А-2» по АДРЕСА_1 з проханням надати дозвіл на виділ нежитлових приміщень 1-го поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-6, 5-7, 5-8, 5-9, загальною площею 136,7 кв.м. у літ. «А-2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в окрему літеру «Т-1».

07.04.2015 року від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 отримано згоду на виділ нежитлових приміщень 1-го поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-6, 5-7, 5-8, 5-9, загальною площею 136,7 кв.м. у літ. «А-2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в окрему літеру «Т-1».

08.04.2015 року від ФОП ОСОБА_3 було отримано відмову у наданні дозволу на виділ нежитлових приміщень 1-го поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-6, 5-7, 5-8, 5-9, загальною площею 136,7 кв.м. у літ. «А-2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в окрему літеру «Т-1», що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 316, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як свідчать матеріали справи, спірна нежитлова будівля, а саме будівля у літ. «А-2», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є спільною власністю ТДВ «Сенсус», ФОП ОСОБА_3 (відповідач по справі), громадянки ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_1 (треті особи по справі).

За змістом ст. ст. 355, 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п. 14 постанови від 22.12.1995р. № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", об'єкт нерухомого майна, який є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в такі. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями, якщо про це заявлено позов.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами обстеження, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» дало висновок, у відповідності до якого виділ нежитлових приміщень першого поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-6, 5-7, 5-8, 5-9 в літ. «А-2», загальною площею 136,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є технічно можливим з присвоєнням нової літери , а саме «Т-1».

Викладене вище дає суду підстави для висновку, що будівлі спільного майна загальною площею 136,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - є подільною річчю в розумінні ст. 183 ЦК України, оскільки, при виділі, цільове призначення приміщень, які входять до складу спільного майна, втрачено не буде.

За результатом виділу в спільному користуванні позивача та інших співвласників, спільних приміщень не залишається, тому встановлювати порядок користування не вимагається.

Порушень прав інших співвласників чи інших осіб, в результаті виділення позивачу в натурі частки із спільного нерухомого майна, судом не встановлено.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто, складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року N 1117 "Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них".

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна (затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. N 55) (далі-Інструкція).

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм.

Відповідно до п.2.7 Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна спори щодо поділу (виділ) об'єктів нерухомого майна вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, позивачем доведено наявність правових підстав, передбачених ч. 1 ст. 364 ЦК України, для виділу йому в натурі його частки з нерухомого спільного майна.

Виділ співвласнику його частки в натурі зі спільного майна призводить до припинення права спільної часткової власності між співвласником, якому виділена в натурі частка у спільному майні, та іншими співвласниками, між якими продовжують існувати відносини права спільної часткової власності, але вже щодо зменшеного об'єкту.

Відтак, виходячи з положень ст.ст. 328, 346 ЦК України, право спільної часткової власності позивача на виділене йому майно підлягає припиненню з одночасним визнанням за ним права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-6, 5-7, 5-8, 5-9, загальною площею 136,7 кв.м. у літ. «Т-1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, як самостійний об'єкт права власності, з метою проведення державної реєстрації припинення спільної часткової власності позивача та реєстрацію за ним права власності на самостійний об'єкт.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, позов Товариства з додатковою відповідальністю "Сенсус" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача суми сплаченого судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Виділити Товариству з додатковою відповідальністю «Сенсус» (81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 30484380) в натурі частку із нежитлової будівлі у літ. «А-2», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлові приміщень 1-го поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-6, 5-7, 5-8, 5-9, загальною площею 136,7 кв.м. у літ. «А-2», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в окрему літеру «Т-1».

Визнати за Товариством з додатковою відповідальністю «Сенсус» (81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 30484380) право власності на нежитлові приміщень 1-го поверху № 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-6, 5-7, 5-8, 5-9, загальною площею 136,7 кв.м. у літ. «Т-1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2549/15