Рішення

від 18.05.2015 по справі 925/697/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року                                                  Справа № 925/697/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лакс" до приватного підприємства "Аптека "ВВ+" про стягнення 19 476,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 19 476,07 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки № К/24 від 16.08.2013 року, з яких 16 064,50 грн. залишку основного боргу, 244,41 грн. як 3% річних, 2749,27 грн. інфляційних та 417,89 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Заявою від 22.04.2015 року № п-3/15 (а.с. 36) позивач позовні вимоги зменшив в частині основного боргу до стягнення лише 15 474,50 грн., оскільки відповідач ще 10.04.2015 року сплатив 500,00 грн., а 21.04.2015 року - 90,00 грн. Заява про зменшення позовних вимог подана позивачем у відповідності до ст. 22 ГПК України, а тому підлягає прийняттю судом.

          В судове засіданні представники сторін жодного разу не з'явилися, причини неявки не відомі, відмови від позову та заперечень проти позову сторонами суду не подано. Позивач надіслав для огляду суду оригінали документів у справі.

          Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представників сторін за наявними документами у справі в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що уточнений позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

16.08.2013 року між сторонами по справі було укладено договір поставки № К /24, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу продукцію (лікарські препарати, вироби медпризначення та гігієни), а відповідач - прийняти та оплатити її ( а.с. 9).

          Укладений сторонами договір відповідає положенням чинного законодавства, зокрема ст. 712 ЦК України, у відповідності до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2013 року (п. 8.1). Якщо за 15 днів до закінчення терміну дії договору сторони не заявляють про його розірвання, договір автоматично пролонговується кожен раз на наступний календарний рік.

          Доказів припинення дії договору сторонами не надано.

За умовами п. 1.2. договору позивач повинен поставляти продукцію відповідачу окремими партіями в кількості, асортименті та за цінами, які вказані у погоджених сторонами заявках та відповідно до накладних на товар, які є невід'ємними додатками до договору, що складаються на підставі заявки, направленої відповідачем у письмовому вигляді. Накладні оформляються на кожну партію товару і є невід'ємною частиною цього договору. Заявки на поставку товару оформляються письмово або усно по телефону.

16.08.2013 року сторони також оформили повідомлення до договору поставки, яким визначили зразки підписів відповідальних осіб та відтисків печаток і штампів, якими оформляється отримання товару відповідачем у справі ( а.с. 10).

У відповідності до п. 3.5. договору датою поставки партії товару вважається дата підписання уповноваженим представником відповідача товарно-транспортної накладної або прославлення на ній печатки (штампу) відповідача. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі товару, відбувається у момент передачі товару відповідачу, що засвідчується печаткою чи штампом відповідача на ТТН.

За доводами позивача, на виконання договору поставки від 16.08.2013 року він відпустив відповідачу товари медичного призначення за накладними:

- № 244343/0 від 16.09.2014 року на суму 12 027,38 грн. (а.с. 20-23);

- № 245243/0 від 18.09.2014 року на суму 4 455,03 грн. (а.с. 24,25);

а всього на суму 16 482,41 грн.

Обидві накладні містять у своєму тексті посилання на договір поставки № К/24 від 16.08.2013 року.

Заперечень проти неотримання товару за вказаними накладними чи доказів його неналежної якості, відповідач суду не надав.

У відповідності до п. 4.2. договору, оплата продукції повинна бути проведена відповідачем у термін, вказаний у накладній.

Так, товар за накладною № 244343/0 від 16.09.2014 року на суму 12 027,38 грн. (а.с. 20-23) повинен бути оплачений до 27.09.2014 року, а по накладній № 245243/0 від 18.09.2014 року на суму 4 455,03 грн. (а.с. 24,25) - до 29.09.2014 року, як вказано у їх тексті.

Виходячи з уточнених розрахунків позивача, відповідач сплатив за товар 417,91 грн. 31.03.215 року, 500,00 грн. - 10.04.2015 року та 90,00 грн. - 21.04.2015 року, а всього - 1 007,91 грн.

При цьому позивач уточнив, що із першого платежу в розмірі 500,00 грн. ( а.с. 34) за платіжним дорученням № 707 від 31.03.2015 року в погашення боргу за накладною № 244343/0 від 16.09.2014 року позивач врахував лише 417,91 грн., оскільки решта суми спрямована на погашення боргу за іншою накладною ( пояснення від 15.05.2015 року № п-3/15). Заперечень проти такого розподілу позивачем сплачених коштів відповідач суду не подав, звірки розрахунків із позивачем за пропозицією суду не зробив.

Таким чином, залишок заборгованості за товар, отриманий по вищевказаних накладних, у відповідача складає лише 15 474,50 грн. ( 16 482,41 - 1007,91). Доказів про проведення розрахунку у більшій          сумі відповідач суду не надав.

Строк виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції за обома накладними для відповідача є таким, що настали, доказів сплати основного боргу в справу не подано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 15 474,50 грн.

Як вказано вище, відповідач не подав суду заперечень проти неотримання товару, існування спору між сторонами з приводу його якості чи існування інших підстав для неоплати боргу.

Зобов'язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних із простроченої суми боргу до сплати.

          У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

          Оскільки така відповідальність за невиконання грошового зобов'язання встановлена законом, то не має значення, чи передбачена вона умовами договору між сторонами.

          За розрахунками позивача, за прострочення оплати товару згідно накладної № 244343/0 від 16.09.2014 року, залишок боргу по якій ніби становив 7 833,69 грн. (а.с. 20-23) за період з 27.09.2014 року по 31.03.2015 року інфляційні складають 2 006,17 грн.

          За належним розрахунком із залишком боргу 11 609,47 грн., інфляційні за цей період становлять 3399,49 грн., однак своїх вимог у цій частині позивач не збільшив.

          За розрахунками позивача, за прострочення оплати товару по накладній

№ 245243/0 від 18.09.2014 року із суми боргу 4 455,03 грн. (а.с. 24,25) за період з 29.09.2014 року по 06.04.2015 року загальна сума інфляційних втрат складає 743,10 грн.

          За належним розрахунком сума інфляційних за цей період становить 1 304,52 грн., однак в цій частині позивач свої вимоги також не збільшив.

          В частині 3% річних позивач просить стягнути з відповідача 175,57 грн. за першою накладною та 68,84 грн. за другою накладною.

          За належним розрахунком, по накладній № 244343/0 від 16.09.2014 року сума 3% річних становить 177,48 грн. за період з 27.09.2014 року по 31.03.2015 року, а за накладною № 245243/0 від 18.09.2014 року за період з 29.09.2014 року по 06.04.2015 року сума 3% річних становить 69,57 грн.

          Однак своїх вимог в частині стягнення 3 % у бік збільшення позивача не змінив.

          З цих підстав суд погоджується із розрахунками позивача, тому з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 2 749,27 грн. інфляційних втрат та 244,41 грн. як 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

          Доказів проведення розрахунку за цими платежами відповідач суду не надав.

          Позивач також просить стягнути з відповідача і проценти за користування чужими грошовими коштами в загальній сумі 417,89 грн., що розраховані по кожній поставці товару в розмірі 5% від заборгованості за кожен день прострочення.

          Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:

          У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          За умовами п. 5.2. договору поставки між сторонами, за прострочення здійснення оплати товару відповідач повинен сплачувати позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5% від простроченої суми за кожний день прострочки.

          Згідно п. 2.7. роз'яснення постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" --- застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

          Пунктом 6.2. вказаної постанови Пленуму ВГСУ вказано також, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

          Позивач просить стягнути з відповідача 5% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 303,16 грн. за накладною № 244343/0 від 16.09.2014 року та 114,73 грн. за накладною № 245243/0 від 18.09.2014 року за періоди з 27.09.2014 року по 31.03.2015 року та з 29.09.2014 року по 06.04.2015 року відповідно. Позивач помилково розрахував плату за користування чужими грошовими коштами за правилами застосування облікової ставки НБУ і своїх вимог в цій частині не збільшив, тому суд приймає розрахунки позивача як правильні.

          На підставі викладеного, оскільки відповідач не надав доказів розрахунків із позивачем за користування чужими грошовими кошами, то із відповідача на користь позивача слід стягнути 417,89 грн. плати за користування чужими грошовими коштами.

          Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не подав.

          На підставі викладеного, суд вважає, що зібраними у справі доказами позивач довів правомірність своїх уточнених позовних вимог, доказів повної сплати боргу за позовними вимогами відповідач суду не надав, а тому позов підлягає до повного задоволення.

На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в повній сумі 1827,00 грн. сплаченого судового збору, як з особи, винної у виникненні спору.

Керуючись статтями 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аптека ВВ+" (ідентифікаційний код 36773867, Черкаська область, м. Золотоноша, вул.Лікарняна, 2) на користь Товариства із обмеженою відповідальністю фірма "Лакс" ( ідентифікаційний код 14255011, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 54) --- 15 474,50 грн. залишку основного боргу за поставлений товар, 244,41 грн. як 3% відсотків річних, 2 749,27 грн. інфляційних, 417,89 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки № К/24 від 16.08.2013 року та 1827,00 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 19 травня 2015 року

Суддя                     Н.М. Спаських