Постанова

від 08.05.2015 по справі 909/1256/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2015 р. Справа № 909/1256/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс", б/н від 11.02.2015 р. (вх. № 01-05/857/15 від 23.02.2015 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2015 року

у справі № 909/1256/14 (суддя Б.В.Деделюк),

порушеній за позовом

Позивача: Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ, в особі Івано-Франківського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк", м. Івано-Франківськ,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс", смт. Обертин, Тлумацького району, Івано-Франківської області,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбетон", с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області,

Про стягнення в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбетон" на користь позивача заборгованості за договором кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 р. на суму 1 290 473 грн. 99 коп.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача-1: не прибув;

від позивача: Презлята С.З. - п/к за довіреністю від 27.02.2015 р. (а.с. 146);

від відповідача-2: Сікомас С.В. - п/к за довіреністю № 1-Д від 01.08.2014 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам сторін роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 23 лютого 2015 року, справу № 909/1256/14 Господарського суду Івано-Франківської області розподілено головуючому судді Данко Л.С., суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 року поновлено апелянту строк для апеляційного оскарження (а.с. 126), ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та розгляд скарги призначено на 11.03.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а.с. 129, 130, 131, 132, 133).

З підстав зазначених в ухвалах суду від 11.03.2015 р. (за клопотанням апелянта (а.с. 143-144), позивача (а.с. 145), від 15.04.2015 р. (за клопотанням позивача (а.с. 152), від 06.05.2015 р. Львівський апеляційний господарський суд, неодноразово, відкладав розгляд даної справи, про що сторони були належним чином повідомлені, рекомендованою кореспонденцією, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, яке відбулось 08.05.2015 р., представник Апелянта/відповідача-1 не прибув, через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 01-14/171/15 від 08.05.2015 р.), апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи проводити без участі представника апелянта.

Представник позивача прибув, через канцелярію сулу подав письмові пояснення вх. № 01-04/2821/15 від 06.05.2015 р. по справі (а.с. 161), графік погашення кредиту (а.с. 162), надав копії: листів-претензій Вих. Від 09.06.2010р., Вих. 98 від 28.01.2011 р. та претензії Вих. 300/045 від 27.12.2012 р. без доказів їх надсилання по-пошті та/або передачі під розписку адресатам та пояснив, що такі докази відсутні, представник у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у письмовому поясненні, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача-2 прибув, апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення, зокрема, пояснив, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, а оскільки позивач до відповідача-2 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання - 19.09.2012 р. такої вимоги йому не пред'являв, докази надсилання такої вимоги поручителю - відсутні, позивачем до претензії Вих.300/045 від 27.12.2012 р., на яку останній покликається, не долучено належних доказів надсилання відповідачу-1 та відповідачу-2, не здобуто таких доказів у суді першої інстанції, вважає, що Договір поруки № 2080/210911 від 21.09.2011 р. припинився з 27.06.2013 р. Разом з тим стверджує, що позивач не пред'являв позову до поручителя і протягом одного року від дня укладення договору поруки, тобто з 21.09.2011 р. по 21.09.2012 р., а так як договором кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 р. було встановлено строк виконання основного зобов'язання, відтак пред'явлення позову 07.11.2014 р. до відповідача-2, як поручителя, вчинено з порушенням ч. 4 ст. 559 ЦК України, вважає, що заборгованість за позовом належало стягувати лише з боржника: ТзОВ «Промбудсервіс», а не солідарно, з боржника і поручителя, тому просить в частині солідарного стягнення заборгованості з ТзОВ «Західспецбетон» рішення місцевого суду скасувати. Крім того, стверджує, що місцевий суд, в порушення ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 258 ЦК України, стягнув солідарно з боржника та поручителя, пеню в сумі 117404 грн. 19 коп. нараховану на тіло кредиту за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р., пеню в сумі 60796 грн. 54 коп. за простроченими відсотками за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р., так як нарахування пені від суми основного боргу та простроченими відсотками відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України припинилося 19.09.2013 р., а так як позов подано до суду позивачем 07.11.2014 р., останнім без поважних причин пропущено спеціальний річний строк позовної давності для стягнення пені, відтак вважає, що і в цій частині позивачу належить відмовити повністю. Аналогічно вважає, що позивачем пропущено спеціальний річний строк для стягнення 35784 грн. 25 коп. 5% штрафу за невиконання графіку погашення кредиту за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р., просить скасувати і в цій частині рішення суду та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 року поновлено апелянту строк для апеляційного оскарження, ухвалою суду від 25.02.2015 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд даної справи, неодноразово, з підстав зазначених в ухвалах суду від 11.03.2015 р., від 15.04.2015 р. та від 06.05.2015 р. відкладався, про що сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи рекомендованою поштою згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а. с. 129, 130, 131, 132, 133).

Апелянт/відповідач-1 по справі повноважного представника в судове засідання, 08.05.2015 р., не направив, був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, а також про дати, на які розгляд справи було відкладено, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 132), ухвалою суду від 11.03.2015 р. (а.с. 151/зворот) та клопотанням апелянта за вх. № 01.14/97/15 від 11.03.2015 р. (а.с. 143, 144), ухвалами суду від 15.04.2015 р. та від 06.05.2015 р. (а.с. 159/зворот, 170/зворот) та клопотанням апелянта за вх. № 01-14/171/15 від 08.05.2015 р. (докази в матеріалах справи).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 06.05.2015 р. участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 169-170).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, ухвалами суду від 25.02.2015 р., та від 11.03.2015 р., відповідача-2 було зобов'язано подати письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, однак вимог ухвал суду відповідач-2 не виконав, участь повноважного представника у судових засіданнях - забезпечив.

Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 909/1256/14.

Відповідно до статті 99 ГПК України , в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. За приписами ст. 101 ГПК України , у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Тобто, метою апеляційного суду є розгляд справи повторно . В силу приписів ст. 105 названого Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією; доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази; мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а також з'ясувати усі необхідні для вирішення спору обставин, та надати оцінку усім доказам зібраним у справі з метою повноти судового апеляційного дослідження. У відповідності до вимог ст. 84 ГПК України судове рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року у справі № 909/1256/14 (суддя Б.В.Деделюк.) позов задоволено частково (абзац 1-й резолютивної частини судового рішення ). Залишено без розгляду позов ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Івано-Франківського РВАТ "Брокбізнесбанк" до ТзОВ "Промбудсервіс", ТзОВ "Західспецбетон" в частині стягнення 153 455 грн. 15 коп. штрафу згідно п. 8.2 іпотечного договору (страхування предмету іпотеки), 19 350 грн. штрафу згідно п. 2.4 договору застави (страхування предмету застави) (абзац 2-й резолютивної частини рішення ). Стягнуто в солідарному порядку з ТзОВ "Промбудсервіс", ТзОВ "Західспецбетон" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" м. Київ, в особі Івано-Франківського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк", м. Івано-Франківськ, заборгованість згідно умов договору кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 року, за період з 20.03.2006 року по 06.11.2014 року, в сумі 387 000 грн. 00 коп. заборгованості по тілу кредиту, 384 232 грн. 13 коп. заборгованості по відсотках, 54 240 грн. 00 коп. заборгованості по комісії, 35 784 грн. 25 коп. 5% штрафу за невиконання графіку погашення кредиту, за період з 06.11.2013 року по 06.11.2014 року, 117 404 грн. 19 коп. пені за простроченою основною сумою боргу, за період з 06.11.2013 року по 06.11.2014 року, 60 796 грн. 54 коп. пені за простроченими відсотками, за період з 06.11.2013 року по 06.11.2014 року (абзац 3-й резолютивної частини судового рішення ). Стягнуто з ТзОВ "Промбудсервіс" 5197 грн. 28 коп. та з ТзОВ "Західспецбетон" 5197 грн. 28 коп. судового збору в дохід Державного бюджету (абзаци 4-й та 5-й резолютивної частини рішення ). В решті позову відмовлено (абз. 6-й резолютивної частини рішення ) (а.с. 112, 113-117).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Апелянт/відповідач-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс") звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н від 11.02.2015 р. (вх. № 01-05/857/15 від 23.02.2015 р.)(а. с. 134-136), просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2014 року по справі № 909/1256/14 в частині стягнення неустойки (штрафу та пені) в загальному розмірі 213 984 грн. 98 коп., та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні 35 784 грн. 25 коп. 5% штрафу за невиконання графіку погашення кредиту, за період з 06.11.2013 року по 06.11.2014 року, 117 404 грн. 19 коп. пені за простроченою основною сумою боргу, за період з 06.11.2013 року по 06.11.2014 року, 60 796 грн. 54 коп. пені за простроченими відсотками, за період з 06.11.2013 року по 06.11.2014 року у зв'язку із пропуском спеціального строку позовної давності, про застосування якого клопотав ТзОВ "Промбудсервіс" у суді першої інстанції (а.с. 108).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом в порушення частини 6 ст. 232 ГК України, ст. 258 ЦК України, стягнуто солідарно з боржника та поручителя, пеню в сумі 117 404 грн. 19 коп. нараховану на тіло кредиту за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р., пеню в сумі 60 796 грн. 54 коп. за простроченими відсотками за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р., так як нарахування пені від суми основного боргу відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України припинилося 19.09.2013 р., а позов подано до суду позивачем 07.11.2014 р., останнім без поважних причин пропущено спеціальний річний строк позовної давності на стягнення пені, аналогічно вважає, що позивачем пропущено спеціальний строк передбачений ст. 258 ЦК України для стягнення 35 784 грн. 25 коп. 5% штрафу за невиконання графіку погашення кредиту за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р., тому просить рішення місцевого суду в частині стягнення пені в сумі 117 404 грн. 19 коп. нарахованої на тіло кредиту за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р., пені в сумі 60 796 грн. 54 коп. за простроченими відсотками за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р. та 35 784 грн. 25 коп. 5% штрафу за невиконання графіку погашення кредиту за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р. скасувати і в цій частині відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідача-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Західспецбетон") апеляційної скарги не подав, представник підтримав в повному обсязі викладене в апеляційній скарзі, покликаючись при цьому на викладене у Відзиві (а.с. 100), стверджує, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, а оскільки позивач до поручителя/відповідача-2 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання - 19.09.2012 р. такої вимоги не пред'являв, докази надсилання/вручення вимоги поручителю - відсутні, вважає, що Договір поруки № 2080/210911 від 21.09.2011 р. припинився з 27.06.2013 р., тому солідарне стягнення є незаконним. Представник відповідача-2 заперечує факт отримання претензії Вих.300/045 від 27.12.2012 р. та стверджує, що таких доказів не здобуто судом першої інстанції. Разом з тим стверджує, що позивач як кредитор не пред'являв позову до поручителя і протягом одного року від дня укладення договору поруки, тобто з 21.09.2011 р. по 21.09.2012 р., а так як договором кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 р. було встановлено строк виконання основного зобов'язання, 19.09.2012 р., пред'явлення позивачем позову в т.ч. до відповідача-2, як поручителя, 07.11.2014 р., вчинено з порушенням ч. 4 ст. 559 ЦК України, на думку відповідача-2 заборгованість належало стягувати лише з боржника. Просить в частині солідарного стягнення заборгованості з поручителя: ТзОВ «Західспецбетон», рішення місцевого суду скасувати і в цій частині відмовити позивачу у задоволенні вимог, а також скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення пені та штрафу у зв'язку із пропуском спеціального річного строку позовної давності встановленого законом для стягнення неустойки, і в цій частині відмовити позичу у задоволенні позову.

Колегією суддів встановлено, що Апелянт/відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 24678787, місцезнаходження юридичної особи: вул. Незалежності, 4/3, смт. Обертин, Тлумацький район, Івано-Франківська область, п.і. 78060.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: проспект Перемоги, 41, Солом'янський район, м. Київ, 03057, йому присвоєно ідентифікаційний код 19357489, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" є правонаступником Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" (п. 1.1. Статуту, нова редакція якого зареєстрована 22.04.2010р. номер запису: 10731050053000818 ).

Івано-Франківське регіональне відділення АТ "Брокбізнесбанк" є філією Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" без права юридичної особи, місцезнаходження філії: вул. Вовчинецька, 9, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, (ідентифікаційний код 26289469).

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західспецбетон" є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 37409430, місцезнаходження юридичної особи: вул. Автоливмашівська, 2А, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, п.і. 76036.

Як вбачається з матеріалів даної справи ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Івано-Франківського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" звернулося в господарський суд Івано-Франківської області із позовною заявою (а.с. 5-6) про стягнення у солідарному порядку з ТзОВ "Промбудсервіс" та з ТзОВ "Західспецбетон" заборгованості за Договором кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 року в сумі 1 290 473 грн. 99 коп., в т.ч. 387000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 384232,13 грн. - заборгованості за відсотками, 54 240,00 грн. - заборгованості по комісії, 42752,30 грн. - відсотків за користування кредитом у розмірі процентної ставки, встановленої п. 1.5.1.1. Договору кредитної лінії, збільшеної на 5 % річних до моменту, коли заборгованість за кредитом відповідатиме графіку погашення кредиту /штрафу/, 138309,61 грн. - пені розрахованої від простроченої суми за тілом кредиту, 111 134,80 грн. - пені розрахованої від суми за простроченими відсотками, 153 455,15 грн. штрафу розрахованого згідно п. 8.2. іпотечного договору (страхування предмету іпотеки), 19 350,00 грн. штрафу розрахованого згідно п. 2.1.4. договору застави (страхування предмету застави).

В матеріалах справи є наявною Заява ТзОВ "Промбудсервіс" вх. № 883/15 від 23.01.2015 року (а.с. 108) про застосування наслідків пропуску строків спеціальної позовної давності (ст. 258, 267 ЦК України) до стягнення неустойки (пені та штрафу), з покликанням на їх нарахування з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) у розмірі 499 891 грн. 86 коп., застосувавши наслідки спливу спеціальної позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

В матеріалах справи є наявним Відзив ТзОВ "Західспецбетон" вх. № 227/15 від 13.01.2015 року (а.с. 100), у якому зазначено, що в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України договір поруки припинився, а так як строк виконання основного зобов'язання - 19.09.2012 р., а позивачем не надано доказів подання поручителю протягом шести місяців з дати настання даного строку вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому вважає солідарне стягнення з поручителя: ТзОВ "Західспецбетон" заборгованості - незаконним та рішення суду в цій частині скасувати, що неустойка (пеня та штраф) нараховані з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, а так як позивач пропустив спеціальний річний строк позовної давності в частині стягнення неустойки (штрафу, пені), просить застосувати наслідки спливу позовної давності і відмовити у позові.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 20.03.2006 року між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" (з 22.04.2010 р. правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (п. 1.1. Статуту, нова редакція якого зареєстрована 22.04.2010р. номер запису: 10731050053000818) (за договором - Банк, позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" (за договором - Позичальник, відповідач-1/апелянт - по справі) укладено Договір кредитної лінії № 2080 (далі за текстом - Кредитний договір)(а.с. 10-12).

Зазначений Кредитний договір укладено в письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, 207, 208, 1047 ЦК України.

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений вище правочин є договором позики, правовідносини за яким регулюються приписами Глави 71 ЦК України.

Відповідно до умов Кредитного договору, Банк зобов'язувався надавати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язувався отримувати, належним чином використовувати та повернути суму кредиту в передбачені цим Договором строки та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Кредитного договору). Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, кредит надається у вигляді мультивалютної відкличної поновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 19.03.2008 року в сумі 980000,00 грн., для поповнення обігових коштів.

Додатковою угодою № 1 від 17.03.2008р. (а.с. 13) сторони продовжили термін повернення кредитних коштів не пізніше 19.09.2008 року та погодили суму ліміту кредитування в доларах США та/або Євро та/або українських гривнях таким чином, щоб протягом всього строку дії цього договору розмір заборгованості Позичальника за кредитом не перевищував суму, еквівалентну 980000,00 грн. Всі інші пункти договору залишили без змін (п.п. 1, 3 та 4 Додаткової угоди № 1). 01.05.2008 року між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору (а.с. 14), згідно якої сторони внесли зміни до пунктів 1.5.1.1., 1.5.1.2.1., 1.5.1.3. Кредитного договору, зокрема, збільшили розмір відсотків за користування кредитом, уточнили метод нарахування відсотків та порядок нарахування процентів за користування кредитом. Всі інші пункти договору залишили без змін (п. 3 Додаткової угоди № 2). 10.09.2008 р. сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору (а.с. 15), якою внесли зміни в пункти 1.2., 1.3., 1.5.1.1., 3.3.6 Кредитного договору, встановили термін погашення кредиту не пізніше 19.03.2009 року, погодили суму ліміту кредитування в українських гривнях в розмірі 960000,00 грн., встановили відсотки за користування кредитом в розмірі 23,00%; виклали п. 1.5.1.1. у новій редакції, встановивши графік погашення кредиту та, що за порушення графіку погашення відсоткова ставка за поточний місяць складає 26% відсотків річних. Всі інші пункти договору залишили без змін (п. 2 Додаткової угоди № 3). 20.10.2008 року сторони уклали Додаткову угоду № 4 до Кредитного договору (а.с. 16), якою внесли зміни в п. 1.5.1.1 Кредитного договору та передбачили, що відсотки за користування кредитом з 01.11.2008 р. розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 26,00% відсотків річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим Договором. Всі інші пункти договору залишили без змін (п. 2 Додаткової угоди № 4). 24.12.2008 року сторони уклали Додаткову угоду № 5 до Кредитного договору (а.с. 17), якою внесли зміни в п.п. 1.2., 1.3., 3.3.6. Кредитного договору та встановили термін погашення кредиту не пізніше 19.03.2009 року, погодили суму ліміту кредитування в українських гривнях в розмірі 480000,00 грн. Всі інші пункти договору залишили без змін (п. 2 Додаткової угоди № 5). 19.03.2009 р. сторони уклали Додаткову угоду № 6 до Кредитного договору (а.с. 18), якою внесли зміни в пункти 1.2., 1.3. Кредитного договору, встановили термін погашення кредиту не пізніше 19.03.2010 року, погодили суму ліміту кредитування в розмірі 480000,00 грн.; доповнили Кредитний договір п. 3.3.7, 5.1.4, 5.2 (п. 2 Додаткової угоди № 6), зокрема, п. 5.1.4. визначили право Банку нараховувати Позичальнику неустойку в розмірі 5 (п'ять) відсотків від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання Позичальником п. 3.3.7. цього Договору за кожний факт порушення, яка (п.5.2.) підлягає сплаті на письмову вимогу Банку за реквізитами, вказаними Банком. Всі інші пункти договору залишили без змін (п. 4 Додаткової угоди № 6). 18 березня 2010 р. сторони уклали Додаткову угоду № 7 до Кредитного договору (а.с. 19), якою внесли зміни в пункти 1.2., 1.3. Кредитного договору, встановили термін погашення кредиту не пізніше 19.03.2011 року, погодили суму ліміту кредитування в розмірі 480000,00 грн. Всі інші пункти договору залишили без змін (п. 3 Додаткової угоди № 7). 24 лютого 2011 р. сторони уклали Додаткову угоду № 8 до Кредитного договору (а.с. 20), якою внесли зміни в пункти 1.2., 1.3. Кредитного договору, встановили остаточний термін погашення кредиту не пізніше 19 вересня 2012 року та погодили суму ліміту кредитування в розмірі 477000,00 грн. (п. 1 Додаткової угоди № 8). Всі інші пункти договору залишили без змін (п. 3 Додаткової угоди № 8).

24 лютого 2011 року сторони погодили «ГРАФІК ПОГАШЕННЯ КРЕДИТУ» до Кредитного договору № 2080 від 20.03.2006 р. (а.с. 162) та передбачили, що наданий Позичальнику кредит в сумі 477000,00 грн., Позичальник зобов'язаний: до 19.10.2011 р. погасити суму 15000,00 грн., залишок заборгованості по кредиту 447000,00 грн.; до 19.12.2011р. сума погашення 15000,00 грн., залишок заборгованості по кредиту 432000,00 грн.; до 19.01.2012 р. сума погашення 15000,00 грн., залишок заборгованості по кредиту 417000,00 грн.; до 19.02.2012 р. сума погашення 15000,00 грн., залишок заборгованості по кредиту 402000,00 грн.; до 19.03.2012 р. сума погашення 20000,00 грн., залишок заборгованості по кредиту 382000,00 грн.; до 19.04.2012 р. сума погашення 20000,00 грн., залишок заборгованості по кредиту 362000,00 грн.; до 19.05.2012 р. сума погашення 20000,00 грн., залишок заборгованості по кредиту 342000,00 грн.; до 19.06.2012 р. сума погашення 25000,00 грн., залишок заборгованості по кредиту 317000,00 грн.; до 19.07.2012 р. сума погашення 25000,00 грн., залишок заборгованості по кредиту 292000,00 грн.; до 19.08.2012 р. сума погашення 25000,00 грн., залишок заборгованості по кредиту 267000,00 грн.; до 19.09.2012 р. сума погашення 267000,00 грн., залишок заборгованості по кредиту 0,00 грн.

Крім того, сторони, згідно Графіка погашення кредиту від 24.02.2011 р. домовились, що у разі невиконання позичальником цього Графіку погашення кредиту Банк має право без будь-яких повідомлень та/або додаткових угод здійснювати нарахування процентів за користування кредитом у розмірі процентної ставки, встановленої п. 1.5.1.1. Договору кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 р. збільшеної на 5 (п'ять) процентів річних , до моменту , коли заборгованість по кредиту відповідатиме цьому Графіку погашення кредиту. У разі виникнення спорів між Сторонами з цього питання, Банк має право достроково припинити свої зобов'язання за кредитним договором і вимагати від позичальника повернення всієї заборгованості (кредиту, відсотків, комісій, штрафних санкцій).

Графік погашення кредиту від 24.02.2012 р. до Кредитного договору № 2080 від 20.03.2006 р. (а.с. 162) підписаний повноважними представниками обох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, є невід'ємною частиною Кредитного договору.

21 вересня 2011 р. сторони уклали Додаткову угоду № 9 до Кредитного договору (а.с. 21), якою внесли зміни в пункти 1.5.1.3. Кредитного договору, зокрема встановили порядок нарахування процентів за користування кредитом, доповнили Кредитний договір п. 3.3.8 щодо сплати комісії (п. 2 Додаткової угоди № 9). Всі інші пункти договору залишили без змін (п. 3 Додаткової угоди № 9).

31 жовтня 2011 р. між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду № 10 до Кредитного договору (а.с. 22), якою у п. 1.5.1.3. Кредитного договору внесли зміни щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом; виклали у новій редакції п. 3.3.8 Договору, згідно якого, Позичальник здійснює сплату комісій, що були нараховані Банком по 31 серпня 2011 року включно, а саме в сумі 23860,00 грн., щомісяця по 11930,00 грн., починаючи з 01 листопада 2011 року (п. 2 Додаткової угоди № 10). Всі інші пункти договору залишили без змін (п. 3 Додаткової угоди № 10).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (Кредитор - за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" (Боржник - за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західспецбетон" (Поручитель - за договором) укладено Договір поруки № 2080/210911 (а.с. 42-43), згідно п. 1.1. якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником усіх його зобов'язань за Договором кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 року та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення цього договору, так і тими, що виникнуть у майбутньому.

Пунктом 1.3. Договору поруки передбачено, що зобов'язання Боржника за Кредитним договором включають, зокрема, обов'язкові грошові зобов'язання: - з повернення основної суми заборгованості (кредиту); - зі сплати процентів за користування кредитом; - зі сплати комісій по кредиту та зобов'язання, які можуть виникнути; - зі сплати штрафних санкцій у разі виникнення обставин, відповідно до Кредитного договору та/або чинного законодавства, термін платежу за якими настав на момент пред'явлення Кредитором вимоги про виконання Поручителем зобов'язань відповідно до цього Договору .

В п. 2.1.1. Договору поруки сторони домовились, що у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня невиконання Кредитор наділений правом пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя. У другому реченні зазначеного пункту сторони передбачили, що «Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання Поручителем від Кредитора письмового повідомлення про невиконання Боржником зобов'язань за кредитним договором, а також Кредитор зобов'язувався негайно повідомити Поручителя про виконання Боржником зобов'язань (після пред'явлення вимог безпосередньо до Поручителя) за кредитним договором, забезпечений порукою (п. 2.2.2.Договору поруки).

Відповідно до п. 2.4.1. Договору поруки, Поручитель зобов'язувався виконати за Боржника зобов'язання за Кредитним договором шляхом перерахування суми заборгованості Боржника, вказаної Кредитором, в рахунок погашення такої заборгованості за реквізитами вказаними в Кредитному договорі, у строки визначені в п. 2.1.1. з моменту отримання від Кредитора письмового повідомлення про невиконання Боржником зобов'язань за кредитним договором. У разі одержання вищевказаної вимоги Кредитора Поручитель зобов'язаний повідомити про це Боржника (п. 2.4.2. Договору поруки).

У п. 3.2. Договору поруки передбачено, що відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

Пунктами п.п. 4.2., 4.3. Договору поруки визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором, не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.

Разом з тим, у п. 6.3. Договору поруки сторони погодили, що будь-які повідомлення, які направляються Сторонами одна одній в рамках цього Договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу другої Сторони .

Крім зазначеного Сторони у п. 6.3. Договору поруки встановили, що повідомлення можуть також направлятись факсом чи засобами електронного зв'язку, при цьому такі повідомлення мають попередній характер і повинні бути підтверджені належним чином відповідно до положень цього пункту Договору .

Статтями 546 та 548 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п. 4.1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору). Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, після закінчення певного строку, починаючи від дати виконання зобов'язання за кредитним договором).

Колегією суддів встановлено, що за Договором поруки № 2080/210911 від 21.09.2011 р. сторони передбачили обов'язкове письмове пред'явлення Кредитором вимоги /повідомлення/ до Поручителя про невиконання Боржником зобов'язань за кредитним договором і такі вимоги вважаються наданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу другої сторони , про що зазначено вище у цій постанові.

Враховуючи, що Договір поруки № 2080/210911 було укладено 21 вересня 2011 р., за яким Відповідач-1 та Відповідач-2 несуть солідарну відповідальність за виконання зобов'язань по Кредитному договору, обов'язок виконати зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань виникає у Поручителя протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання Поручителем від Кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, відтак, в нашому випадку, суттєве значення має встановлення факту пред'явлення Кредитором вимоги до Поручителя для обчислення строку виконання зобов'язання Поручителем, виходячи з умов Договору поруки та приписів чинного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду про те, що Позивачем на адресу ТзОВ "Промбудсервіс" (Боржника) та ТзОВ "Західспецбетон" (Поручителя) було надіслано претензію № 300/045 від 27.12.2012 року (а.с. 60) з вимогою погасити борг за Кредитним договором за тілом кредиту та нарахованих відсотках, оскільки зазначені обставини не доведені Банком належними і допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання Поручителю і Боржнику цієї претензії та/або іншого повідомлення у письмовій формі рекомендованою кореспонденцією (п. 6.3. Договору поруки) з вимогою про погашення боргу, що є обов'язковою умовою за Договором поруки № 2080/210911 від 21.09.2011 р. та в силу ст. 559 ЦК України.

Представник Позивача, в суді апеляційної інстанції, надав суду лише неналежним чином засвідчену копію претензії № 300/045 від 27.12.2012 р. (докази - в матеріалах справи), копія знаходиться в матеріалах справи (а.с. 60), однак ні суду першої інстанції, ні апеляційної, фіскального поштового чека, реєстру (списку) відправки поштової кореспонденції з відмітною поштового відділення з зазначенням дати отримання/відправки, опису вкладення, тощо суду не представлено. Такі докази в матеріалах справи - відсутні.

Покликання представника Позивача, що директором ТзОВ "Промбудсервіс" та заступником директора ТзОВ "Західспецбетон" проводилися робочі зустрічі 15.01.2013 року, 12.08.2013 року, 14.08.2013 року, про що складені відповідні протоколи робочих зустрічей, до уваги не приймаються, оскільки не підтверджують надсилання/вручення Поручителю та отримання ним письмового повідомлення Банку з вимогою погасити борг за Кредитним договором відповідно до умов Договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище у цій постанові, Договір поруки № 2080/210911 був укладений 21 вересня 2011 р. (а.с. 42-43).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу, Договором поруки передбачено - надсилання письмового повідомлення.

Строк виконання основного зобов'язання за Кредитним договором - не пізніше 19 вересня 2012 року, тобто 19.09.2012 р. до 24 год. 00 хв . Кредитним договором, тобто основним договором, не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, відтак строк пред'явлення Кредитором вимоги до Поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. Як встановлено колегією суддів, Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів надсилання Поручителю письмової вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором протягом шести місяців з дати настання даного строку, такі докази в матеріалах справи відсутні, тому в силу частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилася - 20.03.2013 р. (протягом шести місяців з дати настання строку для оплати - 20.09.2012 р. - 20.03.2013 р.).

Разом з тим колегією суддів перевірено та встановлено, що Позивач не пред'являв позову до Поручителя і протягом одного року від дня укладення Договору поруки (21.09.2011 р. - 21.09.2012 р. по 22.09.2012 р. включно), такі докази в матеріалах справи відсутні, а так як Договором кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 р. встановлено строк виконання основного зобов'язання - 19.09.2012 р. (п. 1 Додаткової угоди № 8), відтак пред'явлення Позивачем позову 07.11.2014 р. (а.с. 5-9), за наведених вище обставин, не може слугувати підставою для стягнення з Поручителя: ТзОВ «Західспецбетон» у солідарному порядку за Договором поруки заборгованості за основним договором у зв'язку з припиненням Договору поруки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає хибним висновок місцевого суду щодо солідарного стягнення заборгованості за основним договором, яка виникла з Договору поруки від 21.09.2011 р., у зв'язку з припиненням зазначеного Договору 20.03.2013 р. відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.

Колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що з метою досудового врегулювання спору на адресу ТзОВ "Промбудсервіс" позивачем було надіслано претензію б/н від 08.06.2010 року (а.с. 58), оскільки в матеріалах справи відсутні докази, як от реєстр /список/ поштових відправлень з відміткою відділу поштового зв'язку дати отримання відповідної кореспонденції, поштовий фіскальний чек, опис вкладення, тощо, які б підтверджували факт надсилання Банком Боржнику/відповідачу-1/ по справі вказаної претензії. Крім того, зазначена претензія не має жодного відношення до Поручителя, оскільки, виходячи з дати її складання, Договору поруки ще не було в природі.

Лист-претензія № 98 від 28.01.2011 р. (а.с. 59), яка була передана Боржнику: ТзОВ "Промбудсервіс" і, останній отримав вказану претензію - 28.01.2011р., що підтверджується написом на цьому листі-претензії про отримання, не може слугувати письмовою вимогою до Поручителя, оскільки складений та переданий під розписку Боржнику до укладення Договору поруки, тобто до 21.09.2011 р., і стосується лише Боржника за Кредитним договором.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів даної справи, термін користування кредитом за Договором кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 р. закінчився 19.09.2012 року, проте зобов'язання за цим Договором, на дату звернення з позовом до суду, 07.11.2014 р. в повному обсязі виконані не були.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що заявлена у позовній заяві Позивачем до стягнення заборгованість на суму 1 290473 грн. 99 коп., яка склалася станом на 06.11.2014 року (позов подано до суду 07.11.2014 р.) за Договором кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 року, підлягає до задоволення частково.

З огляду на вище наведене у даній постанові, колегія суддів приходить до висновку, що вимога Позивача в частині стягнення: 387000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 384232,13 грн. - нарахованих та прострочених відсотків та 54240,00 грн. - комісії, нарахованої відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 10 від 31.10.2011 р., підлягають до задоволення в повному обсязі з Відповідача-1 (ТзОВ «Промбудсервіс), а не солідарно з Боржника та Поручителя.

Щодо часткового стягнення місцевим судом 35784,25 грн. як « 5% штрафу» за невиконання графіку погашення кредиту розрахованого за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р., то колегією суддів встановлено та випливає з умов Кредитного договору (із наступними змінами і доповненнями), що заборгованість у розмірі 42752,30 грн., яка розрахована відповідно до п. 1.5.1.1. Договору кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 р., від основної процентної ставки збільшеної на 5 (п'ять) процентів річних за невиконання графіка погашення кредиту (Графіка погашення кредиту від 24.02.2011 р.) за період з 21.11.2011 р. по 06.11.2014 р. - не є штрафом у розумінні умов Кредитного договору та ст. 549 ЦК України. Вказана заборгованість є фактично розміром нарахованих відсотків за користування кредитом збільшеним на 5% від основної процентної ставки встановленої п. 1.5.1.1. Кредитного договору за невиконання графіка погашення кредиту. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка відноситься до одного з основних видів платежу передбаченого договором, збільшення процентної ставки на 5 % від основної за невиконання графіка погашення кредиту, що встановлено договором, у жодному випадку не змінює правової природи процентної ставки на штраф.

На правовідносини із стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом збільшеним на 5% від основної процентної ставки встановленої п. 1.5.1.1. Кредитного договору в сумі 42752,30 грн. за період з 21.11.2011 р. по 06.11.2014 р. за невиконання графіка погашення кредиту поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), застосування місцевим судом, в даному конкретному випадку, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України є помилковим, тому колегія суддів приходить до висновку, що вказаний платіж підлягає до стягнення з Відповідача-1 у розмірі 42752,30 грн. за період з 20.11.2011 р. по 06.11.2014 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Місцевим судом встановлено, що 14.02.2011 року між Банком (Заставодержатель) та ТзОВ "Галтрансбуд" (Заставодавець), майновий поручитель ТзОВ «Промбудсервіс» було укладено Договір застави (а.с. 34 - 35), 15.02.2011 р. між Банком та ТзОВ «Промбудсервіс» (Заставодавець) укладено договір застави № 429 (а.с. 36-37), 02.02.2011 р. між Банком, ТзОВ "Галтрансбуд" (Заставодавець) та Позичальником було укладено договір застави № 2080/0202 (а.с. 38-39), 14.02.2011 р. між Банком та ТзОВ «Промбудсервіс» (Заставодавець) укладено договір застави (а.с. 40-41), за якими, ТзОВ "Промбудсервіс" та його майновий поручитель - ТзОВ "Галтрансбуд" передали у заставу Банку основні засоби, зазначені у цих договорах застави, що 01.03.2006 року між Банком (Іпотекодержатель) та ТзОВ "Промбудсервіс" (Іпотекодавець) (а.с. 23-28, 29, 30-31, 32-33) було укладено Договір іпотеки № Д242 від 01.03.2006 року (з наступними змінами і доповненнями), згідно умов якого ТзОВ "Промбудсервіс" передано в іпотеку Банку нежитлові приміщення, будівлі дитячого садка-ясел, загальною площею 1479 кв.м., за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Горбачевського, 11.

Колегією суду встановлено, що зобов'язання за вказаними вище Договорами застави та іпотеки не є предметом спору у даній справі, а ТзОВ «Західспецбетон» (Відповідач-2 по справі) не було стороною вищевказаних договорів застави та іпотеки та не виступало майновим поручителем Відповідача-1 за вказаними договорами застави та іпотеки.

Колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду про часткове стягнення 117404,19 грн. - пені розрахованої за тілом кредиту за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р. виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник: господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Так, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до імперативних норм статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, вимог визначених у частині другій статті 343 Господарського кодексу України, та вимог частини 6 статті 232 ГК України, в межах строків спеціальної позовної давності, яка передбачена п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Строк виконання основного зобов'язання за Кредитним договором - не пізніше 19 вересня 2012 року, тобто 19.09.2012 р. до 24 год. 00 хв. Право на нарахування пені виникло у Позивача з 20.09.2012 р. та припинилося через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто 20.03.2013 р. Визначений ч. 6 ст. 232 ГК України термін не є строком позовної давності, а строком протягом якого нараховується пеня і є присічним, якщо іншого не передбачено договором. Кредитним договором іншого не передбачено. Оскільки позов про стягнення пені за тілом кредиту подано до господарського суду 07.11.2014 р., відтак Позивачем пропущено річний спеціальний строк позовної давності передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для стягнення пені за тілом кредиту та складає 7 місяців 17 днів. Відповідачем-1 та Відповідачем-2 подано заяви про застосування наслідків пропуску строків позовної давності щодо стягнення неустойки (а.с. 108 - заява Відповідача-1, а.с. 100 - відзив на позов Відповідача-2). Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що у задоволенні вимоги Позивача про стягнення пені за тілом кредиту слід відмовити повністю.

Позивач також просив суд стягнути 111134 грн. 80 коп. пені розрахованої від сум за простроченими відсотками. Місцевим господарським судом в цій частині вимог позов задоволено частково в сумі 60796 грн. 54 коп. за період з 06.11.2013 р. по 06.11.2014 р.

Однак з таким висновком колегія суддів в повному обсязі погодитися не може з огляду на таке.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 10 від 31 жовтня 2011 р (а.с. 22) сторони внесли зміни до п. 1.5.1.3. Кредитного договору № 2080 від 20.03.2006 р. та передбачили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця за період з дня перерахування позичкового рахунку Позичальника грошових коштів на його поточний рахунок або інший вказаний Позичальником рахунок по останнє число включно місяця, в якому надано кредит. В подальшому відсотки нараховуються щомісячно з 01 (першого) числа поточного місяця по останнє число включно поточного місяця, при повному погашенні кредиту - до дня погашення (включно). Проценти за поточний календарний місяць Позичальник сплачує на рахунок, вказаний Банком, щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому нараховані проценти також в день повернення ( у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі. Позичальник здійснює сплату відсотків за користування кредитом, що були нараховані у відповідні місяці по 31 серпня 2011 року включно, а саме в сумі 157280,00 грн., починаючи з 01 листопада 2011 року.

Отже, виходячи з п. 1.5.1.3. Додаткової угоди № 10 від 31.10.2011 р. до Кредитного договору, яким сторони передбачили нарахування процентів за користування кредитом в подальшому, щомісячно, до дня погашення (включно) та строки сплати Боржником процентів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому нараховані проценти також в день повернення (у т.ч. дострокового) до дня погашення заборгованості в повному обсязі, керуючись ч. 6 ст. 232 ГК України, до стягнення підлягає пеня нарахована на відсотки з першого числа поточного місяця по останнє число включно поточного місяця протягом шести місяців від дня коли зобов'язання зі сплати процентів мало бути виконано, в нашому випадку, так як проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно до повного погашення боргу, початком перебігу шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України для стягнення пені на проценти є наступний день після відповідної календарної дати з якою пов'язаний його початок, тобто 06.05.2014 р. /30.04.2014 р. Боржник мав сплатити чергову суму нарахованих процентів за кредитом/, відповідно, останнім днем, присічним терміном є 06.11.2014 р. Розмір пені розрахований за простроченими відсотками, за період з 06.05.2014 р. по 06.11.2014 р. підлягає перерахунку. Основна заборгованість, з якої в подальшому розраховуються проценти за користування кредитом складала 387000,00 грн., від цієї суми станом на 06.05.2014 р. розмір відсотків = 9203,17 грн. Розрахунок: (378000,00 грн. х 26% х 31/365) = 8545,80 грн.) + (387000,00 грн. х 2% х 31/365) = 657,37 грн.) = 9203,17 грн. Розмір пені: 9203,17 грн. х 9,5% (облікова ставка НБУ у зазначений період) х 2 х 46/365, пеня 220,37 грн. З 17.07.2014 р. облікова ставка НБУ - 12,5%, відтак 9203,17 грн. х 12,5% х 2 х 113/365, пеня 712,30 грн. Разом пеня = 932,67 грн. (220,37 + 712,30). З 01.06.2014 р. проценти нараховувалися від суми боргу 387000,00 грн., розрахунок відсотків: (387000,00 грн. х 28% х 30/365) = 8906,30 грн. - розмір процентів. Розрахунок пені: 8906,30 грн. х 9,5% (ставка НБУ у зазначений період) х 2 х 16/365, пеня 74,18 грн. З 17.07.2014. облікова ставка НБУ - 12,5%, відтак 8906,30 х 12,5% х 2 х 113/365, пеня 689,32 грн., розмір пені за згаданий період 763,50 грн. (74,18 грн. + 689,32 грн.). Липень 2014 р., основний борг з якого розраховуються проценти 387000,00 грн. Розмір процентів за 31 день користування кредитом = 9203,17 грн. х 12,5% (облікова ставка НБУ за вказаний період)х 98/365, пеня 617,75 грн. Серпень 2014 р., основний борг з якого розраховуються проценти 387000,00 грн. Розмір процентів за 31 день користування кредитом = 9203,17 грн. х 12,5% (облікова ставка НБУ за вказаний період) х 67/365, пеня 422,34 грн. Вересень 2014 р., основний борг з якого розраховуються проценти 387000,00 грн., розмір процентів за 30 днів користування кредитом 8906,30 грн. (8906,30 грн. х 12,5% (облікова ставка НБУ) х 2 х 37/365, пеня = 225,71 грн., за жовтень 14 р., основний борг з якого розраховуються проценти 387000,00 грн., розмір процентів за 31 день користування кредитом 9203,17 грн. (9203,17 грн. х 12,5% (облікова ставка НБУ) х 2 х 6/365, пеня = 37,82 грн. Загальний розмір пені за шість місяців складає 2999,79 грн. (932,67 грн. + 763,50 грн. + 617,75 грн. + 422,34 грн. + 225,71 грн. + 37,82 грн.).

Отже, виходячи із вищенаведеного перерахунку, до задоволення підлягає сума 2999,79 грн. пені перерахованої від суми процентів за користування кредитом. У задоволенні решти вимог в цій частині належить відмовити.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення Відповідачем-1 умов Кредитного договору щодо термінів повернення кредиту, про що зазначено вище у цій постанові, відтак пеня за простроченими відсотками в сумі 2999,79 грн. підлягає стягненню з відповідача-1: ТзОВ Промбудсервіс».

Приписами статей 256, 257, 267 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 передбачено, що за змістом статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваним законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Згідно п. 8.2. Договору іпотеки із змінами і доповненнями (а.с. 23-33), за яким іпотекодавцем виступає ТзОВ «Промбудсервіс» передбачено, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, передбачених даним договором, іпотекодавець сплачує на користь іпотекодержателя (Банку) штраф у розмірі 5% від вартості предмету іпотеки, що визначена сторонами у даному Договорі іпотеки та становить 153455 грн. 15 коп. штрафу згідно п. 8.2 іпотечного договору (страхування предмету іпотеки), який Позивач просить стягнути у позовній заяві.

Відповідно до п. 2.1.4. Договору застави із змінами та доповненнями, за умовами якого Заставодавцем виступають: ТзОВ «Галтрансбуд» (а.с. 34-35), ТзОВ «Промбудсервіс» (а.с. 36-37), ТзОВ «Галтрансбуд» (38-39), ТзОВ «Промбудсервіс» (а.с. 40-41), Заставодавець зобов'язаний на період фактичної дії даного Договору застави застрахувати за свій рахунок Предмет застави на його повну вартість, але не менше за ту, що визначена в п. 1.5. даного Договору, на користь Заставодержателя. За невиконання чи неналежне виконання даного пункту Договору, Заставодержатель має право вимагати від Заставодавця сплати штрафу у розмірі 5% від суми одержаного Кредиту, що згідно розрахунку позивача становить 19350 грн. штраф згідно п. 2.4 договору застави (страхування предмету застави).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги Позивача в частині солідарного стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 штрафу в сумі 153455 грн. 15 коп. розрахованого згідно п. 8.2 іпотечного договору (страхування предмету іпотеки) та 19350 грн. штрафу розрахованого згідно п. 2.4 договору застави (страхування предмету застави) належить залишити без розгляду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в цій частині вимог, які б підтверджували обставини справи, на які покликається Позивач у позові.

Відповідно до ст. 65 ГПК України суд вправі з метою правильного, всебічного і об'єктивного розгляду справи зобов'язати сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб вчинити певні дії, витребувати від них документи, відомості необхідні для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач, без поважних причин, не подав витребувані місцевим господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору в цій частині вимог (ухвала суду від 27.11.2014 р.), у судове засідання, яке відбулося 13.01.2015 р. представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду, що, відповідно, перешкодило вирішенню спору в цій частині вимог.

З огляду на викладене, місцевий суд правомірно зазначив, що згідно п. 5 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин в наявності всі три умови щодо залишення позову без розгляду, згідно приписів встановлених п. 5 ст. 81 ГПК України, зокрема, документи було витребувано судом, без них спір вирішити неможливо, відсутні пояснення щодо поважності причин, в зв'язку з якими документи не можуть бути подані.

В цій частині вимог Банком не надано жодних доказів та обґрунтувань суду апеляційної інстанції.

Як зазначено вище у цій постанові, зобов'язання за вказаними вище Договорами застави та іпотеки, які не є предметом спору у даній справі, а ТзОВ «Західспецбетон» (Відповідач-2 по справі) не є стороною вищевказаних договорів застави та іпотеки, не виступало майновим поручителем Відповідача-1 за вказаними вище договорами застави та іпотеки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Апелянта підлягає до задоволення частково. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2015 року у справі № 909/1256/14 змінити. Абзац третій резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс", вул. Незалежності, 4/3, смт. Обертин, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78060, (ідентифікаційний код 24678787) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", проспект Перемоги, 41, Солом'янський район, м. Київ, 03057, (ідентифікаційний код 19357489), в особі Івано-Франківського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк", вул. Вовчинецька, 9, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, (ідентифікаційний код 26289469), заборгованість згідно умов договору кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 року, за період з 20.03.2006 року по 06.11.2014 року, в сумі 387000 (триста вісімдесят сім тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 384232 (триста вісімдесят чотири тисячі двісті тридцять дві) грн. 13 коп. - заборгованості по відсотках, 54240 (п'ятдесят чотири тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. - заборгованості по комісії, 42752 (сорок дві тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 30 коп. - нарахованих відсотків за користування кредитом збільшеним на 5% від основної процентної ставки встановленої п. 1.5.1.1. Кредитного договору за невиконання графіку погашення кредиту, за період з 21.11.2011 р. по 06.11.2014 р., 2999 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 79 коп. - пені розрахованої за простроченими відсотками, за період з 01.05.2014 року по 01.11.2014 року». В абзаці четвертому резолютивної частини судового рішення слова та цифри « 5197 (п'ять тисяч сто дев'яносто сім) грн. 28 коп.» замінити словами та цифрами « 8712 (вісім тисяч сімсот дванадцять) грн. 24 коп.». Абзац п'ятий резолютивної частини судового рішення виключити. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Судовий збір за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку в сумі 457,67 грн. покласти на позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2015 року у справі № 909/1256/14 змінити.

3. Абзац третій резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс", вул. Незалежності, 4/3, смт. Обертин, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78060, (ідентифікаційний код 24678787) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", проспект Перемоги, 41, Солом'янський район, м. Київ, 03057, (ідентифікаційний код 19357489), в особі Івано-Франківського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк", вул. Вовчинецька, 9, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, (ідентифікаційний код 26289469), заборгованість згідно умов договору кредитної лінії № 2080 від 20.03.2006 року, за період з 20.03.2006 року по 06.11.2014 року, в сумі 387000 (триста вісімдесят сім тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 384232 (триста вісімдесят чотири тисячі двісті тридцять дві) грн. 13 коп. - заборгованості по відсотках, 54240 (п'ятдесят чотири тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. - заборгованості по комісії, 42752 (сорок дві тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 30 коп. - нарахованих відсотків за користування кредитом збільшеним на 5% від основної процентної ставки встановленої п. 1.5.1.1. Кредитного договору за невиконання графіку погашення кредиту, за період з 21.11.2011 р. по 06.11.2014 р., 2999 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 79 коп. - пені розрахованої за простроченими відсотками, за період з 01.05.2014 року по 01.11.2014 року».

4. В абзаці четвертому резолютивної частини судового рішення слова та цифри « 5197 (п'ять тисяч сто дев'яносто сім) грн. 28 коп.» замінити словами та цифрами « 8712 (вісім тисяч сімсот дванадцять) грн. 24 коп.».

5. Абзац п'ятий резолютивної частини судового рішення виключити.

6. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

7. Судовий збір за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку в сумі 457,67 грн. покласти на позивача пропорційно задоволених вимог.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

9. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

08.05.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 18.05.2015 р.