Ухвала від 30.04.2015 по справі 332/40/15-а (2-а/332/15/15)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"30" квітня 2015 р.справа № 332/40/15-а (2-а/332/15/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району на постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2015 року у адміністративній справі № 332/40/15-а (2-а/332/15/15) за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про визнання дій протиправними та вчинення певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району, в якому просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району в частині нарахування та виплати позивачу щорічної компенсаційної виплати на оздоровлення, передбаченого ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язати відповідача зробити перерахунок компенсації на оздоровлення у відповідності зі ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2014 рік у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено.

Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік відповідно до положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем положень Постанови КМУ при нарахуванні щорічної допомоги на оздоровлення є неправомірними, оскільки вони протирічать Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки норма ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на час звернення позивача до суду не визнана неконституційною, а зазначений закон передбачає посилання на нормативно - правові акти Кабінету Міністрів, в випадку проведення виплат, відповідач провів виплату щорічної допомоги за період 2014 року відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів України « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07. 2005 року.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.7) та є інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія НОМЕР_2 (а.с.8).

Таким чином позивач користується пільгами, встановленими ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району здійснило позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення у 2014 році, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 90 грн., що підтверджується довідкою про доходи ( а.с. 10)

Суд першої інстанції зобов'язав відповідача здійснити перерахунок , донарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат на день виплати за 2014 рік з урахуванням фактично виплаченої суми.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року № 1622-VII, який набув чинності 3 серпня 2014 року доповнено Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 року № 719-VII пунктом 6-7, за яким було установлено, що норми і положення, зокрема, статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян з 03.08.2014 року делеговано Кабінету Міністрів України.

Проте на момент проведення виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у січні 2014 р., у розмірі 90 грн., що підтверджується довідкою про доходи (а.с. 10) були відсутні обмеження по застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у 2014 році виплата одноразової допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки щорічна допомога на оздоровлення за 2014 р. виплачена відповідачем у розмірі 90 грн., визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562, суд першої інстанції, з урахуванням пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, дійшов вірного висновку про право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 р, у розмірах, передбачених 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає необхідним зазначити, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам діючих законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності виплати позивачу допомоги на оздоровлення у розмірі меншому ніж це встановлено ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вважає, що судове рішення в даній справі, в межах доводів апеляційної скарги не підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району - залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2015 року у адміністративній справі № 332/40/15-а (2-а/332/15/15) - залишити без змін

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко