Ухвала

від 12.05.2015 по справі 810/5330/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

12.05.2015 №К/800/63396/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 у справі №810/5330/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Груп» доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Груп» задоволено, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області щодо не проведення заліку надмірно сплаченого позивачем авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 322747,00 грн. у погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 322744,00 грн. та зобов'язано відповідача провести залік надмірно сплачених позивачем грошових коштів за авансовими внесками з податку на прибуток у рахунок погашення податкового боргу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 29.04.2014 за позивачем обліковувалась переплата по платежу «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» в розмірі 322747,00 грн. та одночасно станом на 29.04.2014 обліковувалась заборгованість за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 322744,00 грн.

Згідно довідки ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 26.08.2014 №10/10-13/25-00-35, зазначений у податковій вимозі від 30.04.2014 №1485-25 податковий борг позивача в розмірі 322744,00 грн., наявний і станом на 26.08.2014.

Згідно виданих відповідачем актів звірення розрахунків платника з бюджетом від 09.09.2014 №4206-20/403 та №4204-20/404, позивач станом на 09.09.2014 має переплату (позитивне сальдо розрахунків з бюджетом) по платежу «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» (код бюджетної класифікації 11024000) в розмірі 350221,00 грн., та станом на 09.09.2014 має заборгованість (від'ємне сальдо розрахунків з бюджетом) за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» (код бюджетної класифікації 11021000) в розмірі 322744,00 грн.

08.05.2014 та 19.06.2014 позивач звертався до відповідача із заявами про зарахування в рахунок податку на прибуток за 2013 рік (код класифікації доходів бюджету 11021000) суми грошових зобов'язань 322747 грн. сплачених ним платіжним дорученням №7642 від 27.02.2014, які зараховані та обліковуються в інтегрованій картці платника ТОВ «Престиж Групп» за кодом класифікації доходів бюджету 11024000 як надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток.

Відповідач листами від 02.06.2014 №5701/10-13-20-02-32 та від 02.07.2014 №7188/10/10-13-20- 02-32, з посиланням на п.87.1 ст.87 Податкового Кодексу України, повідомив позивача, що надміру сплачені суми авансового внеску з податку на прибуток зараховуються в сплату грошових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач вчинив передбачені чинним законодавством дії для проведення заліку надмірно сплачених платежів, а відмова контролюючого органу в проведенні заліку надміру сплачених грошових зобов'язань позивача є безпідставною і вчинена всупереч закону.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.115 п.14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до п.п.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового Кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 87.1. ст. 87 Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена, зокрема, за рахунок помилково надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 43.4 ст. 43 Податкового Кодексу України визначено, що платник податків подає заяву, зокрема, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Отже в силу приписів вищенаведених норм, встановлено можливість погашення грошового зобов'язання за рахунок наявної переплати без визначення будь-яких застережень щодо випадків, за яких податковий орган може відмовитися від сплати платником податків грошового зобов'язання за рахунок наявної у нього переплати. А реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання відповідної заяви платником податків з правом визначити джерело сплати грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування.

Позивач, як платник податку, вправі розпоряджатися власними коштами, зокрема шляхом звернення до податкового органу з заявою про здійснення заліку податкових зобов'язань. Не здійснення відповідачем такого заліку, при наявності відповідної переплати, порушує право позивача на розпорядження коштами.

Оскільки відповідач не зарахував надмірно сплачені грошові кошти (суму переплати, яка є достатньою для заліку), внаслідок чого і не здійснив покладені на нього положеннями статей 17, 43, 87 ПК України обов'язки, суди дійшли обґрунтованого висновку, що не проведення відповідачем заліку надмірно сплачених коштів є протиправною бездіяльністю.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України, для залишення ухвалених рішень судів попередніх інстанцій без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.П.Зайцев