Постанова

від 10.04.2015 по справі 804/3109/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2015 р. справа № 804/3109/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Квасові В.П.

за участю:

представника позивача Черноуса В.С.

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРК" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004312203 від 22.09.2014 р., -

ВСТАНОВИВ :

26 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРК» (далі - ТОВ «АРК», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31.03.2015 року (том 1, а.с. 138-140), просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004312203 від 22.09.2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АРК» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Едміт» та ТОВ «Буд Альянс» за період січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2282/04-61-22-3/24430220 від 29.08.2014 року, висновки якого щодо завищення податкового кредиту по операціях з придбання товарів від ТОВ «Буд Альянс», що призвели до заниження податку на додану вартість за січень 2014 року є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0004312203 від 22.09.2014 року, прийняте на підставі даного акту, є протиправним та підлягає скасуванню (том 1, а.с. 4-14).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1, а.с. 2).

Відповідачем були подані письмові заперечення в яких він зазначає, що перевіркою позивача встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту від здійснення операцій з придбання робіт у ТОВ «Буд Альянс» у січні 2014 року, які не є господарською діяльністю підприємств. Також вказує, що надані позивачем під час перевірки документи не мають юридичної сили, оскільки складені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», також позивачем не було надано документів стосовно подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Буд Альянс» послуг, а також посилається на отриману інформацію щодо відсутності реальності з боку контрагентів позивача виконувати договірні зобов'язання. Зазначає, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, відтак є цілком обґрунтованими та доведеними, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0004312203 від 22.09.2014 року є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню (том 1, а.с. 176-178).

Представник позивача у судовому засіданні 10.04.2015 року позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши податкове повідомлення-рішення № 0004312203 від 22.09.2014 року.

Представник відповідача у судове засідання 10.04.2015 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРК» зареєстровано 25.12.1996 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та з 26.12.1996 року перебуває на податковому обліку в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200047490 ТОВ «АРК» з 05.08.1997 року є платником податку на додану вартість.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що 25.08.2014 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на підставі наказу № 784 від 18.08.2014 року, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, з урахуванням актів: від 10.04.2014 року № 505 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Едміт» з питань правомірності проведення господарських відносин з платниками податків за січень 2014 року»; від 31.03.2014 року № 463/04-62-22-3/38834947 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Буд Альянс» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року», проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АРК» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Едміт» та ТОВ «Буд Альянс» за період січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2282/04-61-22-3/24430220 від 29.08.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «АРК»:

1. п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ «Буд Альянс», що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 28932,50 грн.;

2. ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АРК» при придбанні та наступному продажу товарів, «нереальність» та юридичну дефектність первинних документів при проведення господарських операцій ТОВ «АРК» з контрагентом-постачальником ТОВ «Едміт» та здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб: ТОВ «Інженерно-технівчний центр «Технострім», ТОВ «Південно-східна будівельна компанія», ТОВ «ІНТЕК».

Не погоджуючись із викладеними в акті перевірки висновками, позивачем були подані заперечення від 10.09.2014 року вих. № 329, за розглядом яких відповідачем надано відповідь № 20386/10/04-61-22-3 від 17.09.2014 року, згідно якого висновки акту перевірки № 2282/04-61-22-3/24430220 від 29.08.2014 року є обґрунтованими та залишені без змін.

На підставі акту перевірки № 2282/04-61-22-3/24430220 від 29.08.2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004312203 від 22.09.2014 року, яким ТОВ «АРК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43398,00 грн., у тому числі: 28932 грн. - за основним платежем та 14466 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ «АРК» із ТОВ «Едміт» та ТОВ «Буд Альянс» у період січень 2014 року, суд встановив наступне.

01.08.2013 року між ТОВ «Едміт» (постачальник) та ТОВ «АРК» (покупець) укладено договір поставки № 05913. За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар, за номенклатурою, переліком, асортиментом, ціною, вартістю, визначеною у специфікаціях (том 1, а.с. 71-75).

На умовах укладеного договору позивачем було придбано товар - комплектуючі до вентиляційного обладнання: воздуховод, клапан канал, віброізолятор, решітка, повітропровід, діоди, кабелі, лак захисний, фільтр, тощо, що засвідчено підписаними сторонами видатковим накладними.

Після виконання обумовлених договором зобов'язань ТОВ «Едміт» виписано позивачу податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.

Також, 01.11.2013 року між ТОВ «АРК» із ТОВ «Буд Альянс» (виконавець) було укладено про надання консультаційних послуг № 07613, за умовами якого замовник в порядку та на умовах договору надає завдання, а виконавець зобов'язується надавати йому за плату консультаційні послуги з підбору та монтажу вентиляційного обладнання. Впродовж трьох днів після фактичної дати надання послуг замовником складається акт надання послуг та надається виконавцю для підписання.

Актами надання послуг від 05.11.2013 року, від 20.11.2013 року, від 28.11.2013 року, від 10.01.2014 року, 15.01.2014 року, 17.01.2014 року, 22.01.2014 року, 27.01.2014 року 31.01.2014 року підтверджено надання ТОВ «Буд Альянс» послуг.

За фактом виконання умов укладеної угоди виписано позивачу податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.

Розрахунок за укладеним договорами було здійснено у безготівковій формі, шляхом переказу грошових коштів, що підтверджено випискою з банківського рахунку ТОВ «АРК» (том 1, а.с.84-93).

Слід зазначити, що придбаний у ТОВ «Едміт» товар було використано позивачем у господарській діяльності, а саме реалізовано на підставі укладених з ТОВ «Інженерно-технівчний центр «Технострім», ТОВ «ІНТЕК» договорів поставки № 04012 від 16.01.2012 року, № 04113 від 07.05.2013 року

Подальша реалізація придбаного товару підтверджена наданими позивачем рахунками на оплату, виписаними покупцями довіреностями на отримання від ТОВ «АРК» товару, видатковими накладними, складеними за фактом виконання обумовлених договорами зобов'язань податковими накладними, випискою з банківського рахунку, що свідчить про надходження коштів за реалізований товар.

Також, в ході судового розгляду позивачем в підтвердження фізичної та технічної можливості здійснення перевезення товару було надано договір оренди транспортного засобу № 4 від 20.04.2012 року, укладений з ПП «Авеню», згідно якого позивачем прийнято у тимчасове користування транспортний засіб Fiat Nuova Doblo (том 1, а.с. 170-173). Актом приймання-передачі транспортного засобу засвідчено передачу транспортного засобу.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечувалось проти належного документального оформлення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Едміт» і ТОВ «Буд Альянс».

Згідно з підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (наразі та далі - у редакції Податкового кодексу України станом на час виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

При цьому, в пункті 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту пунктів 201.4 та 201.8 статті 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

На момент проведення операції з позивачем і виписки податкових накладних ТОВ «Едміт» та ТОВ «Буд Альянс» були зареєстровані як платник податку на додану вартість, а тому мали повне право виписувати позивачу податкові накладні.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачені обов'язкові реквізити первинних документів.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, первинні документи, якими оформлені операції з постачання ТОВ «Едміт» товару та надання ТОВ «Буд Альянс» консультаційних послуг позивачу, складені належним чином та відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Будь-яких заперечень з цього приводу відповідачем не надано.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2012 року звернув увагу адміністративних судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При вирішенні питання щодо реальності господарської операції судам слід перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Необхідно також перевірити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також встановити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів нереальності господарських операцій позивача з огляду на наведені критерії.

Натомість податковим органом не було належним чином досліджено первинну документацію ТОВ «АРК», а висновки ґрунтуються лише на отриманій податковій інформації стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Едміт» та ТОВ «Буд Альянс», а саме: акт від 10.04.2014 року № 505 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Едміт» з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за січень 2014 року» та акт від 31.03.2014 року № 463/04-62-22-3/38834947 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Буд Альянс» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року».

Проте, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено залежності виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не встановлює обов'язку для підприємства здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Також, стосовно доводів податкового органу щодо сумнівності факту здійснення контрагентами позивача зобов'язань за укладеними договорами, що були зроблені за результатами аналізу інформаційних баз податкового органу, аналізу даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, а також твердження щодо відсутності основних фондів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів, що виключає залежність даних умов та реальності виконання договірних зобов'язань.

Стосовно висновку ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки ТОВ «АРК» не надано товарно-транспортних накладних, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару - суд зазначає наступне.

Відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагента до ТОВ «АРК», дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних за операціями з окремими контрагентами не свідчить про відсутність фактичної поставки товарів за цими операціями, оскільки перевезення товарів не завжди передбачає обов'язкове оформлення товарно-транспортних накладних.

Також слід врахувати, що перевезення товарів за вищенаведеними договорами здійснювалося ТОВ «АРК» наданим за договором оренди транспортного засобу № 4 від 20.04.2012 року автотранспортним засобом.

Таким чином, з огляду на характер викладеного висновку щодо сумнівності факту здійснення контрагентом позивача визначеної діяльності, що містить ознаки припущень, відсутності відповідних доказів з боку відповідача щодо неможливості виконання умов договорів та у відповідності до ст. 62 Конституції України, якою визначено, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дані твердження відповідача судом не приймаються.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагенти позивача ТОВ «Едміт» та ТОВ «Буд Альянс» були зареєстровані як юридичні особи, а також відповідачем не було надано відповідного доказу щодо наявності запису про відсутність платника податку за місцем реєстрації, про що, серед іншого, зазначає податковий орган в акті перевірки.

З огляду на підтвердження позивачем первинними документами реальності здійснення, описаних в Акті перевірки, операцій, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявні відомості із баз даних із зазначенням даних стосовно контрагентів позивача, з урахуванням наступного.

Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Окрім того, відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 ЦК України).

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рухтоварів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також слід зауважити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Наслідки ж в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 «статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а отже мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформований податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Суд приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним, виписаним ТОВ «Едміт» та ТОВ «Буд Альянс».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції Українита діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність винесеного рішення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій та право позивача на формування податкового кредиту, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРК» щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004312203 від 22.09.2014 року підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ТОВ «АРК» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 255,78 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1739 від 20.02.2015 року.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 квітня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15 квітня 2015 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 10, 11, 17, 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРК" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004312203 від 22.09.2014 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004312203 від 22.09.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРК" (код ЄДРПОУ 24439290; індекс 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Каруни, будинок 3) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 255,78 грн. (двісті п'ятьдесят п'ять гривень 78 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15 квітня 2015 року.

Суддя С. В. Прудник