Постанова

від 21.05.2015 по справі 806/1445/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року Житомир справа № 806/1445/15

категорія 8.2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІР" про накладення арешту на кошти в сумі 55744,65 грн.,-

встановив:

Володарсько-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Володарсько-Волинська ОДПІ) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМІР" (далі-Товариство), в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку. В обґрунтуванні позову зазначає, що Володарсько-Волинською ОДПІ здійснювались заходи щодо виявлення майна Підприємства, однак було отримано інформацію про відсутність рухомого та нерухомого майна боржника.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення повідомлений належним чином.

Представник відповідача в в судове засідання не з"явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

У відповідності до ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМІР"зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності рішенням Черняхівською районної державної адміністрації Житомирської області та як платник податків знаходиться на обліку в Черняхівському відділенні Володарсько - Волинської ОДПІ.

Станом на 28 липня 2014 року за відповідачем рахується податковий борг з податку прибуток в розмірі 55744,65 грн.

Встановлено, що заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємства, самостійно визначеного в податковій декларації за 2014 рік (а.с. 11-12)

Як вбачається з матеріалів справи, Черняхівським відділенням Володарсько - Волинської ОДПІ було сформовано та направлено на адресу відповідача, що зазначена в ЄДРПОУ податкову вимогу форми "Ю" № 140-25 від 01.04.2014 року.

Матеріалами справи підтверджується, що у Товариства відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, що виник у відповідача в результаті невиконання податкових зобов'язань.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами податкової служби визначені Податковим кодексом України.

Податковим кодексом України (далі - ПК України), а саме пп.14.1.39. п. 14.1 ст. 39 визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

За приписами ч. 94.4. ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Водночас, необхідно зауважити, що ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст. 94 ПК України.

Так, відповідно до п.п 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно, як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не є перешкодою для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 15.05.2014 року у справі № 800/15328/14.

Доказів погашення податкового боргу в добровільному порядку суду не надано.

Оскільки позивачем здійснювались всі необхідні заходи щодо виявлення майна боржника та отримано інформацію про його відсутність, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Куруючись ст. 152-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю

"ІМІР" (код ЄДРПОУ 39565923) в межах суми заборгованості в розмірі 55744,65 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                             О.В. Лавренчук