Постанова

від 17.12.2014 по справі 808/7916/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року 17:40 Справа № 808/7916/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом           Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Запорізькій області

до           Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції у Запорізькій області

про           визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 листопада 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Запорізькій області до Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції у Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

визнати дії Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції у Запорізькій області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом Запорізького окружного адміністративного суду виданого 23.08.2012 по справі №0870/4181/12 такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства;

зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції у Запорізькій області прийняти до провадження виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом Запорізького окружного адміністративного суду виданого 23.08.2012 по справі №0870/4181/12.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що постановою ВДВС Вільнянського РУЮ від 26.09.2014 ВП №45044812 відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає відмову у відкритті за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Вважає, що обставини, які б виключали здійснення виконавчого провадження відсутні, а отже винесена відповідачем постанова є необґрунтованою.

Ухвалою суду від 14 листопада 2014 року позовна заява залишена без руху до 04 грудня 2014 року.

Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 08 грудня 2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 17 грудня 2014 року, про що сторони повідомленні належним чином.

16 грудня 2014 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

17 грудня 2014 року від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких він зазначив, що порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Отже немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України від 24.01.1999 № 606- XIV «Про виконавче провадження». З огляду на вищевикладені обставини, 26.09.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) з виконання виконавчого листа № 0870/4181/12 від 23.08.2012 р. виданого Запорізьким окружним адміністративним судом про стягнення з Фермерського господарства «Агротера» податкового боргу в розмірі 3403,00 грн., у відповідності до п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного в запереченнях просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Інших заяв чи клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до положень статті 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

На виконання вимог ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи та надані сторонами докази, постановою Запорізького окружного суду від 28 травня 2012 року по справі №0870/4181/12 адміністративний позов Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області до Фермерського господарства «Агротера» про стягнення податкового боргу задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства «Агротера» (ЄДРПОУ 34157025) податковий борг з податку на прибуток підприємств у розмірі 2722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) гривні. Стягнуто з Фермерського господарства «Агротера» (ЄДРПОУ 34157025) податковий борг з комунального податку у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня.

Постанова суду від 28 травня 2012 року по справі №0870/4181/12 набрала законної сили - 03 серпня 2012 року.

23 серпня 2012 року судом видано виконавчий лист по справі №0870/4181/12, який направлено для виконання до Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління Запорізької області.

Постановою ВДВС Вільнянського РУЮ Запорізької області від 26.09.2014 ВП№45044812 відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа) з посиланням на п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає, що Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В обґрунтування винесення постанови від 26.09.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження (про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) відповідач (державний виконавець) зазначив, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, а тому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються, оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною і регулюється окремими нормами Податкового кодексу України, а не законодавством про виконавче провадження.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступних обставин.

Відповідно до вимог ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч.1 ст.2 зазначеного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (ч.2 ст.2 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із п.2 ч.2 ст.11 Закону державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч.1 ст.17 Закону).

Пунктом 1 ч.2 ст.17 Закону передбачено, що такими документами є: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч.2 зазначеної статті Закону).

При цьому, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені п.п.1-9 ч.1 ст.26 Закону.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, при винесенні постанови від 26.09.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження (про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) державний виконавець послався на п.8 ч.1 ст.26 Закону, що передбачає наявність інших передбачених законом обставин, які виключають здійснення виконавчого провадження, та на ст. 95 Податкового кодексу України, що визначають механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Судом виданий виконавчий лист, який є чинним, а здійснення стягнення за виконавчими листами виконується виключно органами державної виконавчої служби. Підстав, за якими державний виконавець не міг здійснити стягнення за виконавчим листом відповідач не зазначив. Також не зазначив передбачених законом обставин, які б унеможливили (виключили) здійснення виконавчого провадження за зазначеним виконавчим документом.

Стосовно посилання відповідача на те, що згідно із п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З аналізу наведеної норми вбачається, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють їх примусове виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України, до яких належить і Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Запорізькій області.

Проте вказані положення Податкового кодексу України не виключають можливості здійснення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа суду, виданого відповідно до процесуального законодавства України, в тому числі Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того положення п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачають стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в той час як у постанові суду та у виконавчому листі по справі №0870/4181/12, зазначено: «стягнути з Фермерського господарства «Агротера», а отже визначений загальний порядок стягнення, який не обмежується лише порядком стягнення, який визначений п. 93.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

В ч.4 ст.257 КАС України зазначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист (ч.1 ст.258 КАС України).

Поряд з цим виконавчий лист не був визнаний судом, який його видав, таким, що не підлягає виконанню в порядку ст.259 КАС України.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції у Запорізькій області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом Запорізького окружного адміністративного суду виданого 23.08.2012 по справі №0870/4181/12 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог, в яких позивач просить суд зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції у Запорізькій області прийняти до провадження виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом Запорізького окружного адміністративного суду виданого 23.08.2012 по справі №0870/4181/12, то суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні, зважаючи на наступне.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином державний виконавець приймає до виконання документ лише за певних умов, встановлених законом. Перевірка виконавчого документа на відповідність вимогам закону та прийняття рішення за наслідками є виключними повноваженнями державного виконавця, а відтак суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження державного виконавця.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції у Запорізькій області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом Запорізького окружного адміністративного суду виданого 23.08.2012 по справі №0870/4181/12.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                  Ю.П. Бойченко