Постанова

від 21.05.2015 по справі 826/4889/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2015 року 13:10 № 826/4889/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імпакто» до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕНДРЕКЛАМА" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2014 № 0007772203,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпакто» з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2014 № 0007772203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 140 824 грн. за основним платежем та на 35 206 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та по суті зазначає про відсутність підстав для проведення перевірки, порушення порядку оформлення перевірок, зокрема акт не містить, на думку позивача, чіткого, повного та об'єктивного викладу змісту порушень.

Позивач також вважає висновки ДПІ відносно «безтоварності» спірних операцій необґрунтованими та безпідставними. Наполягає, що контрагентом за укладеними з ним договорами у повному обсязі виконані зобов'язання та проведені реальні операції, що оформлено належними первинними документами у зв'язку з чим видані податкові накладні. Суть операцій зводилась до того, що позивач надавав замовникам послуги із просування їхньої продукції на ринку і для цього залучав контрагента (третю особу). Клієнтом позивача було ДП «Електролюкс ЛЛС», з яким позивач уклав генеральну угоду від 29.11.2013 р. та додатки, відповідно до яких клієнт забезпечував доступ до торгових точок.

З огляду на наведене позивач вважає, що у нього були всі підстави для формування спірних сум податкових вигод. При цьому, позивач звертає увагу на те, що всі документи залучалися також до скарг під час оскарження висновків акту перевірки та адміністративного оскарження спірного рішення, однак, залишені без належної оцінки.

Третя особа, отримавши 03.04.2015 р. копію ухвали про відкриття провадження у справі, в судове засідання 30.04.2015 р. не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття, як і витребуваних документів на підтвердження реальності спірних операцій, не надала. З огляду на наведене та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, розгляд справи не відкладався та судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника третьої особи на підставі наявних матеріалів справи.

У свою чергу, відповідач наполягав на законності та обґрунтованості висновків акту перевірки. Зазначив, що вважає спірне рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, оскільки внаслідок ресурсів та можливостей третя особа не могла та не здійснювала спірні операції, а відтак відсутній об'єкт оподаткування та підстави для формування спірних сум податкових вигод. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 30.04.2015 р. на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Імпакто» (код з ЄДР 37037104) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Трендреклама» (код з ЄДР 38705055) за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.

За результатами перевірки складено Акт від 29.09.2014 р. № 5182/26-56-22-03-09/37037104 (далі - Акт перевірки).

Зазначено, що повідомлення від 16.09.2014 р. № 1050 та копія наказу від 16.09.2014 р. № 1060 вручено під розписку головному бухгалтеру товариства.

Перевірка проводилась з 16.09.2014 р. по 22.09.2014 р.

Товариство зареєстровано у статусі юридичної особи 27.04.2010 р. та 29.04.2010 р. взято на податковий облік . Позивач є платником ПДВ згідно свідоцтва від 06.05.2010 р.

Перевіркою встановлено завищення сум податкового кредиту з ПДВ за січень 2014 р. на 140 824 грн. за відносинами з ТОВ «Трендреклама».

Під час перевірки встановлено укладання позивачем договору № 1 від 02.01.2014 р. з ТОВ «Трендреклама», відповідно до якого з метою просування продукції клієнта замовника (позивача) на український ринок та максимально ефективного позиціонування продуктів клієнта замовника в торгівельних точках, виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з проведення програми мерчандайзингу, з метою максимального ефективного позиціонування продуктів клієнта замовника в торгівельних точках. До договору надано доповнення № 1 від 02.01.2014 р.

Крім того, між вказаними особами укладено аналогічні договори від 02.01.2014 р. №№ 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11 із додатками № 1 до них від 02.01.2014 р.

Договорами встановлено строки надання послуг у січні 2014 року щодо просування продукції, побутової техніки у торгових точках під торговими марками Eldorado, Foxtrot, Comfy та інших. Зазначено також найменування клієнтів замовника ДП «Електролюкс ЛЛС». Надання послуг передбачало інформування представників точок щодо асортименту та властивостей продукції, привернення уваги покупців, інформування споживачів про переваги продукції клієнтів позивача і вигоди від їх придбання, проведення викладки продукції, формування заявок на поповнення запасів продукції, здійснення моніторингу вітрин тощо.

У додатках деталізовано адреси торгових точок, їх найменування, адреси.

Слід зазначити, що сторонами угод укладено Програми мерчандайзингу у формі додатків до договорів, в яких деталізовані: загальна мета програми, цілі програми, робочі цілі, зовнішній вигляд, регіони проведення програми.

Зазначено, що до перевірки надано акти прийому-передачі робіт від; 13.01.2014, 14.01.2014, 15.01.2014, 16.01.2014, 22.01.2014, 23.01.2014, 24.01.2014, 27.01.2014, 28.01.2014, 30.01.2014, 31.01.2014 р., які містять деталізацію наданих послуг та інші необхідні реквізити.

На ті самі дати виписано податкові накладні №№: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 з номенклатурою поставки «послуги з проведення програми мерчандайзингу» на загальну суму поставки 844 942 грн., ПДВ - 140 824 грн. Податкові накладні зареєстровані в ЄРПН.

Податкові накладні містять деталізацію наданих послуг, період їх надання, посилання на відповідний договір, інші необхідні реквізити.

Розрахунки, як встановлено під час перевірки, проведені в період 16.01.2014, 17.01.2014, 02.02.2014, 20.02.2014, 04.03.2014, 18.03.2014 р.

При цьому, як зазначено в Акті перевірки, до перевірки не надано: звітів про те, що саме просувалось (рекомендувалось) до продажу, осіб, відповідальних за проведення програм мерчандайзингу, програми мерчандайзингу тощо.

Зазначено в Акті перевірки, що незрозуміло якими силами ТОВ «Трендреклама» надавало послуги по всій Україні протягом місяця, адже на це потрібна велика кількість працівників.

Водночас зазначається про отримання від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акту від 23.07.2014 р. № 660/26-55-22-07/38705055 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трендреклама» за січень 2014 р. Зазначається, що у зв'язку з проведенням перевірки було надіслано запит на адресу вказаного товариства та у відповідь отримано договори, податкові накладні, акти виконаних робіт. Зазначається про не підтвердження взаємовідносин зазначеного товариства із контрагентами-постачальниками.

Загалом, за відносинами вказаного товариства з позивачем зроблено висновки про відсутність у контрагента можливостей для здійснення операцій, про відсутність факту придбання послуг, про нездійснення вказаних операцій та відсутність у зв'язку з цим об'єкта оподаткування та підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Сформовано висновок про встановлення порушення позивачем п. 198.2., 198.3., 198.6. ПК України та заниження податку на додану вартість на 140 824 грн. за січень 2014 р.

14 жовтня 2014 р. позивачем до ДПІ надано заперечення на акт перевірки разом із копіями звітів до вищезгаданих договорів (т.2., а.с. 60 - 61). Вказані звіти містять деталізацію міст, мереж/магазинів, адрес торгових точок, тип торгових точок, період проведення заходів, обсяг виконаної роботи.

15.10.2014 р. ДПІ на адресу товариства сформовано запрошення про участь 20.10.2014 р. у розгляді заперечень на Акт перевірки.

20.10.2014 р. ДПІ сформовано відповідь на заперечення та повідомлено, що висновки Акту перевірки залишені без змін.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки 23.10.2014 р. прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірного рішення.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду операцій , які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій та підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує специфіку обумовлених договорами послуг, що представляє собою комплекс заходів, метою якого є підвищення попиту на продукцію, мистецтво представити товар у торговому залі. Ці заходи дозволяють сформувати у споживачів позитивний імпульс, спрямований не тільки на купівлю, а також на створення іміджевого образу торгової марки у свідомості покупця.

В контексті наведеного та виходячи з доводів ДПІ, сформованих в Акті перевірки та покладених в основу спірного рішення , слід зазначити, що до матеріалів справи надано податковий розрахунок контрагента за ф. 1-ДФ, відповідно до якого у штаті контрагента у 1 кварталі 2014 року працювало 56 осіб, за цивільно-правовими договорами - 58 (на звіті наявна відмітка ДПІ про прийняття звіту); у 2 кварталі 2014 р. - 54 та, відповідно, 55 осіб. В контексті наведеного до матеріалів справи надано також копію штатного розпису ТОВ «Трендреклама», введеним в дію з 25.12.2013 р. (т.2., а.с. 126 - 128).

В порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено недостатності вказаних працівників для виконання обумовлених договорами послуг та не доведено кількості трудових та інших ресурсів, які були необхідні контрагенту позивача, але були відсутні.

Слід додати, що ДПІ не спростовано належними та допустимими доказами наявності вмінь, навичок та знань у персоналу контрагента, необхідних для цілей надання обумовлених послуг.

При цьому, під час розгляду справи з боку ДПІ не надано доказів того, що під час перевірки ДПІ витребовувались певні документи, пов'язані з виконанням вказаних договорів, але позивач відмовився їх надати. В контексті наведеного не надано актів відмови у наданні документів, як-то передбачено п. 85.6. ПК України.

Відносно можливостей доступу працівників до торгових точок, до матеріалів справи надано окремі повідомлення ДП «Електролюкс ЛЛС», зокрема, на адресу гіпермаркетів «Епіцентр» з проханням надання доступу особам, які виконують послуги з мерчандайзингу.

Між тим, виконання спірних операцій підтверджується вищезгаданими договорами, додатками до них з необхідною деталізацією відомостей, необхідних для організації та виконання послуг, первинними документами та звітами з необхідною та достатньою деталізацією номенклатури наданих послуг, оплатою, належним чином оформленими та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. При цьому, позивачем надано правочини із замовником послуг, первинними документи, що у сукупності із первинними документами за відносинами позивача з контрагент, не дають підстав для сумніву щодо виконання спірних операцій.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних як платником ПДВ є правомірною.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що відповідачем не надано висновків експертизи, у т.ч. проведеної в порядку ст. 84 ПК України, щодо підробки підписів на первинних та інших документах за спірними операціями

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання укладеного з контрагентом правочину недійсними з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки.

Відповідачем наведене під час розгляду справи не спростовано та не доведено зворотне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 № 0007772203, яке прийнято ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін