Ухвала

від 28.04.2015 по справі 804/10837/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2015 рокусправа № 804/10837/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Бєліч О.В. дов від 27.04.2015, Поляков В.В. дов від 12.01.2015, Житня С.О. дов від 26.03.2015

відповідача: - Чохелі Т.Р. дов від 31.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року

у справі № 804/10837/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Марганецький рудо ремонтний завод»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Марганецький рудоремонтний завод» звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 75), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення:

- форми «Р» від 05 червня 2014 року № 0002612201.

- форми «Р» від 05 червня 2014 року № 0002602201.

- форми «Р» від 16 липня 2014 року № 0002862201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки перевірок товариства, зафіксовані актами перевірок від 27.05.2014 та від 04.07.2014, є хибними, не ґрунтуються на фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, тому прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14.08.2014 позов задоволено.

Постанову суду мотивовано недоведеністю відповідачем фактів порушень, які слугували підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки правомірність та реальність господарських операцій позивача підтверджена належним чином оформленою первинною документацією.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено реальне настання правових наслідків по господарським операціям, господарські операції спрямовані лише на формування платником податкового кредиту з постачальниками ТОВ «Рос-Інвест» ТОВ «Техно-Торг», Асоціацією «Харків Екоцентр», ПП Агроекспорт», ТОВ «Днепртехноком», ТОВ «Транслем» та ПП «Рапан».

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків, подання податкової звітності, або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників, тому суми податку на додану вартість з операцій по взаємовідносинам з контрагентами задекларовані у податковій звітності з податку на додану вартість товариством правомірно.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, - Нікопольською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість при здійсненні операцій з ТОВ «Рос-Інвест» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 37459455) та ТОВ «Техно-Торг (реєстраційний номер облікової справи платника податків 35791183) за період діяльності з 01.08.2011 по 31.07.2012 у фактичних періодах їх здійснення, за результатами якої складено акт від 27.05.2014 № 1668/2201/05448389 (а. с.95-111).

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами - постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність права на податковий кредит. Відповідно до висновків вказаного акту підприємством порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 67842 грн. у т.ч. за серпень 2011 року на суму 65813 грн. за квітень 2012 року на суму 697 грн., за липень 2012 року на суму 1332 грн.

05.06.2014 на підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002602201, яким товариству за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 101 763 грн., з яких за основним платежем - 67 842 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 921 грн. (а. с.130).

Нікопольською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість при здійсненні операцій з Асоціація «Харків Екоцентр» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 21254147) та з ПП «Агроекспорт» (реєстраційний номер облікової справи платника податків 0425550) за період діяльності з 01.05.2012 по 30.06.2012 у фактичних періодах їх здійснення, за результатами якої складено акт від 27.05.2014 № 1669/2201/05448389 (а. с.112-128).

Відповідно до змісту акту перевірки в ході перевірки не підтверджено ланцюг постачання послуг ПП «Лайнстар» - Асоціація «Харків - Екоцентр» - ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод», а також позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами - постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність права на податковий кредит. Відповідно до висновків вказаного акту позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 1504,00 грн. у т.ч. за травень 2012 року на суму 434 грн., за червень 2012 року на суму 1070 грн.

05.06.2014 на підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002612201, яким товариству за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2 256 грн., з яких за основним платежем - 1 504 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 752 грн. (а. с.129).

Нікопольською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Днепротехноком» (рнокпп 38530554), ТОВ «Транслем» (рнокпп 38844515), ПП «Рапан» (рнокпп 25529701) за період діяльності з 01.01.2014 по 28.02.2014, за результатами якої складено акт від 04.07.2014 № 1968/2201/05448389 (а. с.23-36).

В ході перевірки не підтверджено реальність отримання товарів ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» від ТОВ «Днепротехноком», ТОВ «Транслем», ПП «Рапан», не підтверджена реальність здійснення господарських відносин із контрагентами - постачальниками, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність права на податковий кредит. Відповідно до висновків вказаного акту позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 62330,00 грн. у т.ч. за січень 2014 року на суму 1657 грн., за лютий 2014 року на суму 60673 грн.

16.07.2014 на підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002862201, яким Товариству за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 93 495 грн., з яких за основним платежем - 62 330 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 165 грн. (а. с.37).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періодах, які перевірялись, позивач мав господарські відносини за усними та письмовими правочинами (договорами) з ТОВ «Рос-Інвест» ТОВ «Техно-Торг», Асоціацією «Харків Екоцентр», ПП Агроекспорт», ТОВ «Днепртехноком», ТОВ «Транслем» та ПП «Рапан», що не суперечить приписам ч.1 ст.205 ЦК України, згідно якої правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Фактичне виконання укладених позивачем з вказаними підприємствами правочинів, проведення відповідних господарських операцій підтверджено поданими позивачем документами:

- з ТОВ «Рос-Інвест» (продавець) з придбання товару виробничо-технічного призначення (модельні оснастки) за договором купівлі-продажу № 010811 від 01.08.2011 (податкові накладні, рахунок, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, приходний ордер, платіжні доручення щодо оплати товару, а. с.174-203);

- з ТОВ «Техно-Торг» (продавець) з придбання офісної техніки (комп'ютери, монітори, сканери) за видатковою накладною, вимогами, податковими накладними, актами приймання-передачі, товарно-транспортною накладною, приходними ордерами, платіжними дорученнями щодо оплати товару, а. с.143-167);

- з Асоціацією «Харків Екоцентр» (виконавець) за договором № 178-12 на створення /передачу/ науково-технічної продукції від 14.06.2012 (рахунок, акти приймання-здачі науково-технічної продукції, платіжне доручення щодо оплати послуг, а. с.139-142);

- з ПП Агроекспорт» (продавець) з придбання товару (ламп) за видатковою накладною, вимогою, податковою накладною, приходним ордером, а. с.168-173);

- з ТОВ «Днепртехноком» (постачальник) з придбання товару (лігносульфанат порошковий) за договором поставки № 9550 від 07.11.2013 (податкова накладна, видаткова накладна, вимога, карточка складського обліку ТМЦ, платіжні доручення щодо оплати товару, а.с.65-72);

- з ТОВ «Транслем» (постачальник) з придбання товару (переклазовий порошок) за договором поставки № 251 від 29.01.2014 (податкова накладна, видаткова накладна, вимога, приходний ордер, ТТН а. с.57-63);

- з ПП «Рапан» (продавець) з придбання товару (марганець металевий) за договором поставки № 041113 від 04.11.2013 (податкова накладна, видаткова накладна, вимога, приходний ордер, ТТН, сертифікат якості, а. с.46-55).

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, надання послуг, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071.

Використання позивачем придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності відповідачем не заперечувалось, наявними в матеріалах справи доказами не спростовано.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали перевірки та матеріали справи також не містять.

На момент укладення та виконання означених вище правочинів вище договору, контрагенти позивача (ТОВ «Рос-Інвест» ТОВ «Техно-Торг», Асоціації «Харків Екоцентр», ПП «Агроекспорт», ТОВ «Днепртехноком», ТОВ «Транслем» та ПП «Рапан») мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Стосовно посилань податкового органу на акти позапланових перевірок ТОВ «Рос-Інвест», Асоціації «Харків Екоцентр» по взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Відповідачем в актах перевірок позивача від 27.05.2014 не встановлено і не доведено суду, що на господарські операції товариства з ТОВ «Рос-Інвест», Асоціацією «Харків Екоцентр» мали вплив взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів, тобто що предметом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Рос-Інвест», Асоціацією «Харків Екоцентр» був той же предмет, який був предметом господарських операцій, досліджених під час позапланових перевірок ТОВ «Рос-Інвест», Асоціації «Харків Екоцентр» з іншими суб'єктами господарювання.

З цього приводу апеляційний суд вважає за доцільне враховувати роз'яснення, наведені у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Так, згідно даного Листа оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару, надання послуг меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності переліченими вище контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже посилання відповідача на акти позапланових перевірок, як підставу для висновків щодо безтоварності господарських операцій по ланцюгу постачання ТОВ «Рос-Інвест», ПП «Агроекспорт» з позивачем, є неправомірними.

Також неправомірними є посилання відповідача на безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Техно-Торг», ПП «Агроекспорт», ТОВ «Транслем» та ПП «Рапан» з огляду на дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Такі висновки мали місце, зокрема, в зв'язку з відсутністю вказаних контрагентів позивача за місцезнаходженням, що обумовлює відсутність первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій.

При цьому, колегія суддів зауважує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Стосовно доводів відповідача з посиланням на приписи Наказу Мінтранспорту України від 14.10.97 № 363 щодо ненадання позивачем доказів транспортування товарів від продавця - ТОВ «Днепртехноком» до покупця (ТТН, подорожніх листів) колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованого в Мінюсті 20.02.98 р. за № 128/2568, визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Таким чином, товарно-транспортні накладні є внутрішнім документом і не свідчать про наявність певних договірних (правових) стосунків між суб'єктами господарювання.

Таким же внутрішнім документом для водія і підприємства, на якому такий водій працює, є подорожній лист.

Тому відсутність товарно-транспортної документації при наявності інших первинних документів не може стати належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій.

Також з наведених норм вбачається, що товарно-транспортна накладна є доказом транспортування товару лише у разі надання юридичною особою чи фізичною-особою підприємцем транспортних послуг іншим суб'єктам господарювання.

При перевезенні товару юридичною особою або фізичною особою-підприємцем без залучення суб'єкту господарювання, який надає транспортні послуги, вимагається лише наявність документів, які б підтверджували право власності на вантаж.

Тим більш, що оприбуткування позивачем товару, придбаного у ТОВ «Днепртехноком» (лігносульфанат порошковий) підтверджується карточкою складського обліку ТМЦ (а. с.71).

Стосовно посилань відповідача на ненадання позивачем сертифікатів якості по операціях з ТОВ «Днепртехноком», то згідно ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства.

Таким чином, передача сертифікатів якості покупцям є обов'язком продавця, тобто ТОВ «Днепртехноком».

При цьому відповідачем не наведено правову норму, яка зобов'язує платників податків зберігати копії таких сертифікатів для документального підтвердження показників податкового обліку щодо правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо посилань податкового органу на те, що продаж вказаного товару ТОВ «Днепртехноком» суперечить видам діяльності вказаного підприємства, колегія суддів зазначає, що такі доводи стосуються господарської діяльності ТОВ «Днепртехноком», а не позивача, тому не можуть свідчити про протиправність формування товариством податкового кредиту за рахунок ПДВ з ціни придбаного лігносульфанату.

Частинами 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсним вказані вище правочини.

Отже, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не надано суду доказів наявності законних підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.06.2014 № 0002612201 та № 0002602201, від 16.07.2014 № 0002862201.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачені статтею 202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі № 804/10837/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко