Рішення

від 18.05.2015 по справі 902/382/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 травня 2015 р.

Справа № 902/382/15

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохіммак" (вул. Фрунзе, 52,А, смт. Макарів, Київська обл., 08000)

до :Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (адреса реєстрації: вул. Радянська, 2, Вінницька обл., Калинівського р-ну, с. Уладівське, 22422; адреса для листування:вул. Радянська, 2, Вінницька обл., Калинівського р-ну, с. Уладівське, 22422)

про стягнення 1016687,61 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : Липницька В.І., Жураковська Т.В.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохіммак" подано позов до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України про стягнення 1016687,61 грн. заборгованості., з яких: 744929,90 грн. сума основної заборгованості, 51741, 54 грн. 3% річних, 220016,17 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.03.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/382/15 з призначенням судового засідання на 14.04.2015 року.

Ухвалою суду від 14.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 18.05.2015 року з об'єктивних причин.

В судове засідання 18.05.2015 року з'явились представники позивача, які позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

03.04.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 3.

Відповідно до розділу 9 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві на умовах СРТ (згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.) товари за номенклатурою та в строки відповідно о договору. А Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену договором вартість в строки та в порядку, передбаченому Договором.

Згідно розділу 10 договору - вартість товару визначається Сторонами як договірна. Строки поставки товару погоджуються сторонами. Якість товару, що постачається, підтверджується сертифікатами якості, копія яких надається Покупцю.

Розділом 11 договору передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість товару в наступні строки: - не пізніше 01.11.2012 року.

Відповідно до розділу 12 договору право власності на товар Покупець набуває з моменту передачі товару. Взаємодія сторін в ході прийому - передачі товару, що постачається, регламентується нормами чинного законодавства.

Згідно розділу 13 договору Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до розділу 16 договору договір вступає в силу з моменту підписання його і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Згідно умов договору позивачем було виконано свої зобов'язання в повному обсязі, останнім було поставлено товар на загальну сум 2 401 929,90 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 15-34).

Претензій щодо поставленого товару не було.

Натомість відповідач розрахунки за поставлений товар здійснив частково, а саме в сумі 1 657 000,00 грн., що стверджується виписками банку та платіжними дорученнями копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с. 35-46, а.с. 149-171)

Станом на день слухання справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 744929,00 грн., що зокрема стверджується обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Непроведення розрахунків спонукало позивача звернутися з позовом до суду.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

Борг в сумі 744929,90 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 51741, 54 грн. 3% річних та 220 016,17 грн. інфляційних втрат.

Разом з тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (адреса реєстрації: вул. Радянська, 2, Вінницька обл., Калинівського р-ну, с. Уладівське, 22422; адреса для листування:вул. Радянська, 2, Вінницька обл., Калинівського р-ну, с. Уладівське, 22422, код ЄДРПОУ 00497638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохіммак" (вул. Фрунзе, 52,А, смт. Макарів, Київська обл., 08000, код ЄДРПОУ 37341336) 744 929,90 грн. сума основної заборгованості, 51741,54 грн. 3% річних, 220016,17 грн. інфляційних втрат; 20333,75 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу.

Повне рішення складено 21 травня 2015 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (адреса реєстрації: вул. Радянська, 2, Вінницька обл., Калинівського р-ну, с. Уладівське, 22422; адреса для листування:вул. Радянська,14 Вінницька обл., Калинівського р-ну, с. Уладівське, 22422)