Рішення

від 19.05.2015 по справі 906/473/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" травня 2015 р. Справа № 906/473/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Яцишин О.Й.- дов. №15 від 01.09.2014р. (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Автоден"

до Приватної фірми "Ана-Трейд"

про стягнення 11237,38 грн.

Розгляд справи проводився в режимі відеоконференції.

Приватним підприємством "Автоден" пред'явлено позов про стягнення з Приватної фірми "Ана-Трейд" 11237,38 грн. заборгованості за договором поставки № 88-14 від 14.06.2014р.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.04.2015р.

Ухвалою від 28.04.2015р. розгляд справи відкладено на 19.05.2015р.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням письмових уточнень до позову (а.с.77-78 ).

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 28.04.2015р. не виконав, письмового відзиву не подав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, спір вирішується за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

14.10.2014р. між Приватним підприємством "Автоден" (постачальник, позивач) та Приватною фірмою "АНА-Трейд" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 88-14 з протоколом розбіжностей від 14.10.2014р. (а.с. 10-15).

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар (партію товару) згідно узгодженої специфікації у відповідності до замовлень покупця, а відповідач у свою чергу зобов'язався проводити оплату за товар (партію товару) та приймати його (її) на умовах даного договору.

За умовами п.п. 3.2, 3.3 Договору, перехід права власності відбувається в момент підписання сторонами відповідних накладних. Передача товару позивачем і його приймання відповідачем, асортименту, кількості та ціни здійснюється на підставі відповідної накладної та специфікації.

Ціна товару зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.4.1).

Відповідно до п. 5.1 договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, розрахунок за отриманий товар (партію товару) здійснюється відповідачем шляхом оплати до 10 числа та до 25 числа кожного місяця за реалізований та поставлений товар (партії товару) третім особам з відстроченням платежу на 15 днів у безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника, зазначений у п.15 Договору. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній.

29.10.2014р.р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 29645,89 грн., що підтверджується накладною №1730 від 29.10.2014р. (а.с. 16).

Відповідач оплату поставленого товару провів частково на суму 4000грн.,що підтверджується банківськими виписками (а.с. 20-27), та повернув позивачу нереалізований товар на загальну суму 14408,51грн., що підтверджується видатковою накладною про повернення товару № ВП-0000062 від 27.01.2015р.

Таким чином, позивач вказує, що на день звернення з позовом до суду має місце заборгованість відповідача за отриманий товар в розмірі 11237,38 грн.

05.03.2015р. позивачем на адресу відповідача в порядку ст. 530 ЦК України, направлено вимогу за №66 про погашення заборгованості за договором поставки № 88-14 від 14.10.2014р. розрахунків (а.с. 28-29).

Відповідач вимоги вищевказаної претензії не виконав, оплати товару не здійснив та товару не повернув, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 88-14 від 14.10.2014р.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки товару відповідачу на підставі видаткової накладної № 1730 від 29.10.2014р., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок проведення покупцем розрахунків визначено п. 5.1 договору, а саме до 10 та до 25 числа кожного місяця за реалізований поставлений товар третім особам з відстроченням платежу на 15 днів.

Згідно матеріалів справи, відповідач провів часткову оплату вартості отриманого товару в розмірі 4000,00грн. та здійснив повернення отриманого від позивача товару згідно видаткової накладної № ВП-0000062 від 27.01.2015р. на суму 14406,51грн.

Пунктом 7.2.2 Договору сторони визначили, що при нездійсненні розрахунків за Договором, вводі в оману постачальника, невиконанні умов Договору, п. 6.2.4, 6.2.5, 6.2.,6, 6.2.,7 Договору покупець має невідкладно повернути весь поставлений та нереалізований товар за вимогою постачальника у стані не гіршому, чим на момент поставки товару.

Згідно вимоги № 66 від 05.03.2015р. позивач просив відповідача протягом 5 днів з дати отримання вимоги оплатити існуючу заборгованість в розмірі 11237,38грн. та у разі неможливості розрахуватись повернути у зазначений строк весь поставлений та нереалізований товар, а також протягом 3 днів з дати отримання даної вимоги провести звірку розрахунків та підписати акт звірки.

Вищевказана вимога відповідачем отримана 11.03.2015 р. (а.с. 33).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був у термін до 17.03.2015р. (11.03.2015р. (дата отримання вимоги) + 5 днів) здійснити або оплату товару в сумі 11237,38грн. або повернути товар.

Незважаючи на умови договору та пред'явлену вимогу, відповідач не здійснив відповідних розрахунків, товар не повернув, дій, направлених на підписання акта звірки, не вчинив.

На момент звернення з позовом до суду, має місце заборгованість в сумі 11237,38 грн.

Враховуючи, що: у позивача відсутня будь-яка інформація щодо наявності у відповідача залишків, отриманого за накладною № 1730 від 29.10.2014 р. товару; вимагати повернення товару є правом а не обов'язком позивача, тому останнім правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів.

Водночас, суд враховує, що 27.01.2015 р. відповідачем повернуто нереалізований товар на суму 14406,51грн., що дає підстави вважати про відсутність залишків товару.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення коштів в сумі 11237,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач позов за підставами та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 11237,38грн.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватної фірми "АНА-Трейд (10031, м.Житомир, вул. Гранітна,10, ідентифікаційний код 20429573)

на користь Приватного підприємства "Автоден" (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпроветровськ, пров. Людмили Мокієвської, буд. 5, кв. 47, ідентифікаційний код 35394689)

- 11237,38грн. основного боргу;

-1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.05.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек.)

3- відповідачу (рек. з повід.)