Рішення

від 29.04.2015 по справі 910/29435/14-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015Справа №910/29435/14-г

За позовомКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Київської організації Національної спілки журналістів простягнення 26854,39 грн

Головуючий суддя Смирнова Ю.М.

Судді: Ковтун С.А.

Отрош І.М.

Представники:

від позивачаГригор'єв Д.Г. - представник від відповідачаБабіч О.І., Малієнка А.М. - представники

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської організації Національної спілки журналістів про стягнення 26854,39 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 18.02.2015).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором №1386 від 20.02.1996 в частині здійснення відшкодування експлуатаційних витрат, внаслідок чого у відповідача за період з грудня 2011 року по листопад 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 20392,71 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2301,02 грн, 3% річних у розмірі 894,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 3266,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі № 910/29435/14-г на 15 днів, а в судовому засіданні оголошено перерву до 29.04.2015.

В судове засідання, призначене на 29.04.2015, представник позивача з'явився, позов підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання з'явились, проти задоволення позову заперечили. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що у 2011 році відповідачем отримано розрахунок розміру накладних витрат, де зазначено що вони становлять 2,66 грн за квадратний метр, тому, з урахуванням ПДВ сума за 56 кв.м становить 178,75 грн, як відповідач і сплачував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.1996 між Державним комунальним виробничим житлово-ремонтним об'єднанням (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»; орендодавець) та Київською спілкою журналістів України (правонаступником якої є Київська організація Національної спілки журналістів; орендар) укладено договір №1386 безстрокового безоплатного користування (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження виконкому Київміськради від 03.05.1995 №199-р та ордеру від 05.06.1995 №20303 передає, а орендар приймає в безстрокове безоплатне користування нежиле приміщення на 1 поверсі будинку №10 по вул. Хрещатик в м. Києві загальною площею 56,0 кв.м. Приміщення надається повторно для розміщення спілки.

В подальшому до Договору неодноразово вносились зміни.

У відповідності до п.п. 2,3,4 змін, викладених в листі №084/05-1109 від 02.08.1999 про зміни та доповнення до договору оренди від 20.02.1996 №1386, витрати орендодавця на утримання орендованого майна, включаючи накладні витрати (експлуатаційні витрати), а також вартість послуг, які згідно з договором оренди надаються орендодавцем, сплачуються окремо від орендної плати у фактичних розмірах. Експлуатаційні витрати з 20.07.1999 складають 92,40 грн в місяць згідно розрахунку №2. Розмір експлуатаційних витрат є істотною умовою договору і змінюється за вимогою орендодавця у односторонньому порядку у випадку зміни розмірів плати за землю та норм амортизаційних відрахувань і понижуючих коефіцієнтів до них, а також у випадку зміни (погодженої з постійною комісією Київської міської ради з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку) нормативу експлуатаційних витрат на 1 кв.м. Податок на додану вартість нараховується на всі орендні платежі (орендна плата та експлуатаційні витрати) в розмірі і порядку, визначеному чинним законодавством і сплачується окремо від орендних платежів.

В грудні 2001 року позивач звернувся до відповідача з листом про внесення змін та доповнень до договору безоплатного безстрокового користування від 20.02.1996 №1386 (а.с. 69 том 1). Викладені у листі зміни до Договору 26.01.2001 підписано представниками обох сторін та скріплено печатками.

Отже, фактично лист про внесення змін та доповнень до договору безоплатного безстрокового користування від 20.02.1996 №1386 є додатковою угодою до Договору, якою сторони погодили відповідні зміни.

Відповідно до п. 1 наведеної додаткової угоди з 05.07.2001 орендар компенсує орендарю витрати на утримання (експлуатаційні витрати) будинку за адресою: вул. Хрещатик, 10А, розмір яких за липень 2001 року становить 222,88 грн в місяць .

Згідно п. 2 додаткової угоди податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від витрат на утримання у розмірах та порядку, встановленому чинним законодавством.

В п. 3 додаткової угоди сторони погодили, що орендар вносить орендодавцеві витрати на утримання незалежно від наслідків своєї господарської діяльності до десятого числа поточного місяця на поточний рахунок КП «Київжитлоспецексплуатація».

У відповідності до ст. 324 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент укладення Договору) за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За змістом ст. 759 Цивільного кодексу України задоговором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за період з грудня 2011 року по листопад 2014 року відповідачем в повному обсязі не було здійснено оплату експлуатаційних витрат, у зв'язку із чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 20392,71 грн. При визначенні розміру експлуатаційних витрат за заявлений до стягнення період відповідач посилається на зміни, внесені сторонами 26.01.2001, відповідно до яких розмір експлуатаційних витрат становить 222,88 грн в місяць (без ПДВ). При цьому, як вказує позивач, у відповідності до Методики розрахунку і порядок використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 № 366/1342, останнім при розрахунку розміру експлуатаційних витрат було застосовано індекс інфляції.

Однак, суд відзначає, що відповідною Методикою було передбачено застосування індексу інфляції лише при визначенні орендної плати, а не для визначення розміру експлуатаційних витрат. Крім того, застосована позивачем Методика втратила чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91.

Умовами укладеного сторонами Договору та додаткових угод до нього не передбачена можливість нараховувати індекс інфляції саме на експлуатаційні витрати.

Таким чином, з огляду на підписання сторонами 26.12.2001 змін до Договору №1386 від 20.02.1996, та враховуючи, що позивачем не доведено правомірність застосування індексу інфляції при визначенні розміру експлуатаційних витрат, за заявлений до стягнення період відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачу щомісячно експлуатаційні витрати у розмірі 222,88 грн (без ПДВ), а всього з ПДВ - 267,45 грн.

Загальна сума експлуатаційних витрат, яку відповідач мав сплатити позивачу за період з грудня 2011 по листопад 2014 становить 9628,20 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свої зобов'язання належним чином не виконувались, а оплати здійснювалися з порушенням погодженого сторонами строку (до 10 числа поточного місяця) та не в повному обсязі.

В поданих суду письмових поясненнях відповідач вказує, що у 2011 році відповідачем отримано розрахунок розміру накладних витрат, де зазначено що такі витрати становлять 2,66 грн за квадратний метр, відповідно, з урахуванням ПДВ сума за 56 кв.м становить 178,75 грн. Тому, відповідач вказує, що здійснював сплату вартості експлуатаційних витрат по 178,75 грн за кожен місяць.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень та банківських виписок по рахунку вбачається, що станом на момент звернення позивача з даним позовом, в рахунок сплати експлуатаційних витрат за період з грудня 2011 року по листопад 2014 року відповідачем було сплачено 6256,25 грн. Після порушення провадження у справі, 23.01.2015 відповідачем перераховано на рахунок позивача 536,25 грн, з яких 178,75 грн - оплата експлуатаційних витрат за грудень 2014 року.

Тобто всього за заявлений до стягнення період позивачем сплачено суму коштів у розмірі 6435,00 грн. Доказів сплати решти суми експлуатаційних витрат за спірний період - у розмірі 3193,20 грн відповідачем не надано.

Суд відзначає, що розрахунок розміру накладних витрат на утримання нежилих будинків, на який посилається позивач, не може бути самостійною підставою для нарахування іншого, аніж встановлено Договором (з урахуванням змін, підписаних 26.01.2011) розміру експлуатаційних витрат, оскільки у відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 3193,20 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 178,75 грн (частина сплачених експлуатаційних витрат за грудень 2014 року) підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Наявності у відповідача обов'язку щодо сплати решти заявленої до стягнення суми заборгованості відповідачем належними та допустимими доказами не доведено.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2301,02 грн, 3% річних у розмірі 894,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 3266,39 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив їх виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом .

Як зазначено в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Оскільки ані умовами укладеного між сторонами Договору, ані положеннями законодавства не встановлено обов'язку та умов сплати пені за прострочення сплати вартості експлуатаційних витрат, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

За здійсненим судом перерахунком, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 226,50 грн та інфляційні втрати у розмірі 822,72 грн (розраховані станом на 30.11.2014).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки сума заборгованості у розмірі 178,75 грн була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, судовий збір в ці частині покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської організації Національної спілки журналістів України (01001, м.Київ, вулиця Хрещатик, будинок 10, ідентифікаційний код 23379835) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м.Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість у розмірі 3193 (три тисячі сто дев'яносто три) грн 20 коп., 3% річних у розмірі 226 (двісті двадцять шість) грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 822 (вісімсот двадцять дві) грн 72 коп. та судовий збір у розмірі 300 (триста) грн 72 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Київської організації Національної спілки журналістів 178,75 грн припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.05.2015

Головуючий суддя Ю.М. Смирнова

Судді: С.А. Ковтун

І.М. Отрош