Рішення

від 19.05.2015 по справі 911/1515/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р. Справа № 911/1515/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Фірми «Скловарні печі ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів»

про стягнення 1 138 437,56 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Калюжна К.П. (довіреність б/н від 20.04.2015 р.);

від відповідача: Ричек В.В. (довіреність б/н від 28.11.2014 р.).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Фірми «Скловарні печі ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (відповідач) про стягнення 1 138 437,56 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2015 року порушено провадження у справі № 911/1515/15 та призначено справу до розгляду на 28.04.2015 року.

В судовому засіданні 28.04.2015року розгляд справи відкладався до 12.05.2015 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, зокрема, обґрунтованого розрахунку пені на суми заборгованості, які фактично існували у наведені в розрахунку періоди прострочення, оскільки сума 1 052 771,44 грн. утворилась лише на момент звернення до суду.

12.05.2015 року відповідав подав відзив на позов, в якому посилався на скрутне матеріальне становище, викликане аварією в цеху підприємства, яка, відповідно, перешкодила йому належним чином виконати зобов'язання за Договором.

В судовому засідані 12.05.2015 року оголошувалась перева до 19.05.2015 року.

В судовому засідані 19.05.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач проти позову заперечував з обставин викладених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

Встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 28.11.2013 року між Фірмою «Скловарні печі ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (відповідач) було укладено Договір, згідно умов якого позивач (Підрядник) зобов'язався виконати роботи по розборці скловарної печі № 1 відповідача (Замовника) у відповідності з проектом «Sorg» та в обсязі, передбаченому Додатком № 1 до Договору, і підготовці печі до проведення ремонтних робіт, а Замовник зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Розділом2 Договору сторони узгодили загальну вартість робіт, яка з урахуванням ПДВ становить 948170,00 грн. (п. 2.1 Договору)

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що вся сума договору фіксується за офіційним курсом НБУ в гривні до ЄВРО на дату підписання Договору і становить 87250 Євро. Кожен платіж Замовника фіксується в Євро за офіційним курсом НБУ на день його здійснення; у випадку зростання курсу Євро по відношенню до гривні загальна сума платежів, перерахованих таким чином, має відповідати сумі, вказаній у даному пункті.

Розділом 3 Договору сторони обумовили строки виконання робіт. Початок: 09.12.2013 року, завершення: 25.12.2013 року.

Після закінчення робіт складається акт приймання робіт, який підписується повноважними представниками сторін ( п. 3.5. Договору).

У розділі 4 Договору Сторони погодили наступний порядок розрахунків за виконані роботи: попередню оплату у розмірі 20% від суми Договору, що на момент його укладення складала 189634,00 грн. Замовник повинен перерахувати Підряднику до початку виконання робіт, тобто до 09.12.2013 року; попередню оплату у розмірі 30% від суми Договору, що на момент його укладення складала 284451,00 грн. Замовник повинен перерахувати Підряднику не пізніше ніж за 5 банківських днів до завершення робіт, тобто до 20.12.2013 року; оплату в розмірі 50% від суми Договору, що на момент його укладення складала 474 085,00 грн. Замовник повинен перерахувати Підряднику на протязі 30 календарних днів після завершення робіт, тобто до 01.02.2014 року.

Позивач зазначив, що своєчасно та в повному обсязі виконав всі зобов'язання за Договором. У відповідності до Акту виконаних робіт від 31.12.2013 року Підрядник передав, а Замовник прийняв виконані роботі на суму 948 170,00 грн. без зауважень щодо строків чи якості.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі виконані роботи не оплатив, сплати здійснював частково із порушенням термінів:

- 05.08.2014 року відповідач здійснив перший платіж в сумі 500 000,00 грн., що відповідає 30292,33 Євро (за офіційним курсом НБУ 16,505827). Залишок боргу станом на 05.08.2014 року становив 56 957,67 Євро, що складає 940 133,45 грн.

- 05.12.2014 року відповідачем здійснено другий платіж в сумі 50 000,00 грн., що відповідає 2 634,63 Євро (за офіційним курсом НБУ 18,978021). Залишок боргу станом на 05.12.2014 року становив 54 323,04 Євро, що складає 1 030 943,79 грн.

- 23.01.2015 року було сплачено 100 000,00 грн., що відповідає 5 450,42 Євро (за офіційним курсом НБУ 18,347204). Залишок боргу станом на 23.01.2015 року становить 48 872,62 Євро, що складає 896 675,93 грн.

- 18.02.2015 року було сплачено 100 000,00 грн., що відповідає 3 268,85 Євро (за офіційним курсом НБУ 30,591828). Залишок боргу станом на 18.02.2015 року становить 45 603,77 Євро, що складає 1 395 102,69 грн.

- 10.03.2015 року було сплачено 100 000,00 грн., що відповідає 4 236,39 Євро (за офіційним курсом НБУ 23,604981). Залишок боргу станом на 10.03.2015 року становить 41 367,38 Євро, що становить 976 476,22 грн.

У зв'язку з тим, що в подальшому платежі не здійснювались, позивач подав позов, в якому розрахував заборгованість в сумі еквівалентній 41 367,38 Євро за офіційним курсом НБУ (25,449314) на момент звернення до суду, що в гривні становить 1 052 771,44 грн.

Згідно п. 4.2 Договору при порушенні Замовником термінів розрахунку на непогашену частину боргу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з відповідача 85 666,12 грн. пені

В ході розгляду спору відповідач факт та обсяги виконаних робіт не заперечував. Подав відзив на позов, в якому посилався на скрутне матеріальне становище, викликане аварією в цеху підприємства, і вважає відповідну обставину (аварію в цеху № 1) форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), яка перешкодила належним чином виконати зобов'язання за Договором.

Суд не приймає викладені у відзиві заперечення відповідача, оскільки наведені обставини щодо аварії у цеху № 1, а саме виникнення течі у скловарній печі та призупинення роботи скловарного цеху хоч і може кваліфікуватись як форс-мажорна обставина, однак така обставини не є форс-мажорною по відношенню до спірних правовідносин, оскільки виникла у серпні 2013 року, а Договір укладено в листопаді 2013 року з метою усунення наслідків тієї ж аварії у цеху № 1.

Як визначено ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктом 46 Листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» визначено, що згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Частиною 2 ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, аварія в цеху на підприємстві відповідача, яка сталась в серпні 2013 року, може свідчити лише про фінансові труднощі підприємства, однак не впливає на виконання зобов'язань за Договором і не може вважатись обставиною непереборної сили, яка перешкодила виконанню таких зобов'язань. Відповідач на момент прийняття зобов'язань за Договором знав про існування обставин щодо аварії в цеху№1 і мав враховувати відповідні обставини при здійсненні господарських операцій з позивачем, усвідомлювати та передбачати негативні наслідки.

Як визначено ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 854 Цивільного кодексу України визначає порядок оплати роботи, зокрема, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оскільки, погоджені між сторонами порядок фінансування робіт (передплати) не було дотримано, однак мало місце фактичне виконання умов Договору позивачем, до відповідних правовідносин також застосовуються положення ст. 538 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства, у відповідача виник обов'язок щодо оплати виконаних позивачем робіт за Договором.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як визначено ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 524 Цивільного кодексу України дозволяє сторонам зобов'язання визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, заборгованість відповідача на момент розгляду спору складає 41 367,38 Євро, що за офіційним курсом НБУ (25,449314) на день подання позову в гривні становить 1 052 771,44 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Щодо вимоги про стягнення пені, судом встановлено, що стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ передбачено п. 4.2. Договору.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що такий розрахунок не відповідав фактичним обставинам справи, оскільки нарахування проведені на суму боргу станом на момент подачі позову (борг в сумі 1 052 771,44 грн. утворився лише на момент звернення до суду), яка не існувала в період фактичних прострочень. У зв'язку з чим, судом було витребувано обґрунтований розрахунок пені. Однак, наданий позивачем уточнений розрахунок пені не відповідає фактичним обставинам, оскільки нарахування проведені з визначенням курсує Євро за кожний день прострочення, в той час, як згідно з п. 2.2 Договору заборгованість в гривневому еквіваленті до курсу Євро визначається на дату здійснення платежів.

Зокрема, в період з 02.04.2014 року по 04.08.2014 року (дата сплати чергового платежу не входить до періоду прострочення) заборгованість в гривневому еквіваленті становила 948170 грн.; за період з 05.08.2014 року по 04.12.2014 року заборгованість становила 940133,45 грн.; в період з 05.12.2014 року по 22.01.2015 року заборгованість становила1030943,79 грн.; в період з 23.01.2015 року по 17.02.2015 року заборгованість становила 896675,93 грн.; в період з 18.02.2015 року по 09.03.2015 року заборгованість становила 1395102,69 грн.; з 10.03.2015 року після сплати чергових 100000 грн., заборгованість становила 976476,22 грн., що за курсом Євро складало 41367,38 Євро і на момент подання позову в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (25,449314) складало заявлену в позові суму боргу 1 052 771,44 грн.

У зв'язку з чим, судом здійснено власний розрахунок пені в межах заявленого періоду нарахування з 02.04.2014 року по 02.08.2014 року, згідно з яким, за період з 02.04.2014 року по 02.08.2014 року (до 04.08.2014 року) заборгованість складала 948170 грн. Таким чином, в межах наведеного в розрахунку позивача шестимісячного періоду нарахування пені з 02.04.2014 року по 02.08.2014 року пеня має нараховуватись виходячи з фактично існуючої суми боргу 948170 грн. і складає 61332,31 грн.

Також відповідач у відзиві просив розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців рівними платежами.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Щодо вимоги відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає, що згідно з п.7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Однак, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору (оскільки відповідач знав і повинен був враховувати свій фінансовий стан на момент укладення Договору), відповідачем не обґрунтовано наявність підстав для розстрочки судового рішення, проти чого також заперечував позивач. Крім того, відповідна вимога на думку суду, є передчасною, оскільки неможливість виконання судового рішення не встановлена в ході його виконання згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене та заперечення позивача проти розстрочки виконання рішення, суд не вбачає підстав для надання розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 1 052 771,44 грн. боргу та 61332,31 грн. пені. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (07820, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Пісківка, вул. Жовтнева, 1, код 33894121) на користь Фірми «Скловарні печі ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Леніна, 70, код 19409358) 1 052771,44 (один мільйон п'ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят одну) грн. боргу, 61332,31 (шістдесят одну тисячу триста тридцять дві) грн. пені та 22282,07 (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.05.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін