Рішення

від 18.05.2015 по справі 911/1764/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа № 911/1764/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

до Житлово - комунального підприємства "Скворцово";

про стягнення 71 737,84 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

В засіданні приймали участь:

від прокуратури: Секретар В.В. (посвідчення № 029901 від 21.10.2014 р.);

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: Данилевський О.М. ( довіреність № 14-89 від 18.04.2014 р.);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшов позов Заступника прокурора Автономної Республіки Крим (прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (позивач-1) та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач-2) до Житлово - комунального підприємства "Скворцово" (відповідач) про стягнення 71 737,84 грн. з яких 56440,92 грн. основного боргу, 5310,78 грн. пені, 1160,81 грн. 3 % річних та 8825,33 грн. інфляційних.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.

Провадження у справі № 911/1764/15 порушено ухвалою суду від 22.04.2015 року та призначено справу до розгляду на 18.05.2015 року.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Крім того, у зв'язку з надходженням до Господарського суду Київської області повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 04.04.2014 року про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю у господарського суду визначених законом можливостей, судом було запропоновано позивачу-2 надіслати відповідачу копію ухвали у справі кур'єрською службою доставки. Однак, позивач-2, в судовому засіданні 18.05.2015 року повідомив суд, що пошта, яка направлена УДДПЗ «Укрпошта» з материкової частини України, поштою АР Крим не приймається та повертається у зворотному напрямку, у зв'язку з чим, позивач не має можливості виконати вимоги ухвали суду від 22.04.2015 року.

Інформація про дату і час судових засідань у справі № 911/1764/15 розміщена на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/1764/15.

Однак, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 18.05.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

18.05.2015 року через канцелярію суду від представника позивача-1 надійшли письмові пояснення № 17/1071 від 15.05.2015 року, в яких останній підтримує позов прокурора та просить його задовольнити.

В судовому засіданні 18.05.2015 року прокурор та представник позивача-2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокурора і позивача-2 та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

13.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач 2, Продавець) та Житлово - комунальним підприємством "Скворцово" (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 1335/14-ТЕ-19 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ, на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 200 тис. куб. м.

Додатковою угодою № 1 від 31.01.2014 року до Договору, яка вступає в силу з 01.01.2014 року, Сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок товару.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивач-2 поставив протягом січня - лютого 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 56440,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 року на суму 30699,43 грн.; від 28.02.014 року на суму 25741,49 грн.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, як зазначає прокурор, відповідач в порушення своїх зобов'язань за Договором, спожитий в 2014 році природний газ своєчасно та в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим, на момент звернення прокурора до суду за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем-2 в сумі 56440,92 грн., що підтверджується довідкою про стан заборгованості відповідача за спірним Договором, підписана уповноваженою особою позивача-2 та скріплена його печаткою.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується основна заборгованість відповідача в сумі 56440,92 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати природного газу, прокурор також заявив у позові вимогу про стягнення 5310,78 грн. пені на підставі п. 7.2 Договору, 1160,81 грн. 3 % річних та 8825,33 грн. інфляційних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підстави та умови нарахування пені визначені у відповідному п. 7.2 Договору, зокрема, передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.3. Договору встановлено строк позовної давності по Договору та по стягненню неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат тривалістю у п'ять років.

Судом досліджено та встановлено, що прокурором нарахована пеня за фактичні періоди прострочення платежів у відповідності до п. 7.2 Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в межах заявленого періоду в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, існування якої відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, річних та інфляційних.

Однак, судом було виявлено помилки в нарахуванні пені та 3 % річних зокрема, в періодах нарахування, оскільки в порушення п. 6.1 Договору щодо проведення остаточних розрахунків за фактично переданий газ до 14-го числа місяця включно, першим днем прострочення буде не 14 число місяця, а 15, внаслідок чого загальна кількість днів безпідставно збільшена. Судом було здійснено правильний розрахунок пені та 3% річних, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 5301,61 грн. пені та 1156,17 грн. 3 % річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення з відповідача 8825,33 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 71724,03 грн. з яких 56440,92 грн. основного боргу, 5301,61 грн. пені, 1156,17 грн. 3 % річних та 8825,33 грн. інфляційних . В решті позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року, в якому зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовних вимогам, що складає 1826,65 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово - комунального підприємства "Скворцово" (97544, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Скворцове, вул. Калініна, 59, код 32316059) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 56440 грн. (п'ятдесят шість тисяч чотириста сорок гривень) 92 коп. основного боргу, 5301 грн. (п'ять тисяч триста одна гривня) 61 коп. пені, 1156 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят шість гривень) 17 коп. 3 % річних та 8825 грн. (вісім тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень) 33 коп. інфляційних.

3. Стягнути з Житлово - комунального підприємства "Скворцово" (97544, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Скворцове, вул. Калініна, 59, код 32316059) в доход Державного бюджету 1826 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість гривень) 65 коп. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:21.05.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін