Рішення

від 13.05.2015 по справі 914/811/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015 р. Справа№ 914/811/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо", м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні автомобільні перевезення", м.Львів

про стягнення 5 798,49 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Літо" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні автомобільні перевезення" про стягнення 5 798,49 грн., з яких 4 033,00 грн. - основного боргу за виконані перевезення, 269,75 грн. - 3% річних та 1 495,74 грн. - інфляційних втрат. Крім того позивач просить стягнути на його користь з відповідача 1827,00 грн. судового збору, а також 1 065,29 грн. витрат на відрядження представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо"

Ухвалою суду від 16.03.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 01.04.2015р. Ухвалою суду від 01.04.2015р. розгляд справи відкладено на 29.04.2015р. Ухвалою суду від 29.04.2015р. розгляд справи відкладено на 13.05.2015р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. В попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, зокрема просив стягнути з відповідача на користь позивача 4 033,00 грн. - основного боргу за виконані перевезення, 269,75 грн. - 3% річних, 1 495,74 грн. - інфляційних втрат, 1 827,00 грн. - судового збору, а також 1 065,29 грн. - витрат на відрядження.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин невиконання вимог ухвал суду та неявки повноважного представника в судове засідання не повідомив. Станом на 13.05.2015р. від відповідача не повернулись поштові повідомлення про вручення йому ухвали суду від 29.04.2015р. або поштові конверти без вручення їх адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на юридичну та на поштову адреси, які вказані позивачем у позовній заяві, а саме: 79014, м.Львів, вул.Збаразька, буд. 4 та 79014, м.Львів, а/с 457. Слід зазначити, що за вказаними адресами на адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованим відправленням

відповідачу попередніх ухвал суду з відміткою поштового відділення про те, що - причиною повернення є «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаних у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суду невідомо.

Станом на 13.05.2015р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

05.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародні автомобільні перевезення" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літо" (перевізник) укладено договір №КО051113 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідно до п.1.1. договору цей договір регулює взаємини сторін при виконанні перевізником доручень експедитора по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги.

Вартість транспортних послуг вказується в транспортному замовленні. Ціни на транспортні послуги є договірними і визначаються в ході переговорів між сторонами цього договору (п.1.2. договору) .

На виконання умов договору, на підставі заявки від 05.11.2013р., позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу в міжнародному сполученні по маршруту м.Ледніце (Чехія) - м.Донецьк (Україна), а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги з перевезення протягом 15-20 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Як зазначено у позовній заяві, позивач здійснив перевезення відповідно до вищезазначеної заявки, однак відповідач в порушення умов договору повної оплати за надання послуг з перевезення не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 4 033,00 грн.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу 269,75 грн. - 3% річних та 1 495,74 грн. - інфляційних втрат.

Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 5 798,49 грн., з яких 4 033,00 грн. - основного боргу за виконані перевезення, 269,75 грн. - 3% річних та 1 495,74 грн. - інфляційних втрат.

Крім того позивач просить стягнути на його користь з відповідача 1827,00 грн. судового збору, а також 1 065,29 грн. витрат на відрядження представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2013р. між сторонами укладено договір №КО051113 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування.

На виконання умов договору, на підставі заявки від 05.11.2013р., позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу в міжнародному сполученні по маршруту м.Ледніце (Чехія) - м.Донецьк (Україна), а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги з перевезення протягом 15-20 банківських днів після отримання оригіналів документів. Вартість перевезення відповідно до вказаного замовлення 2 100,00 Євро, що станом на день

розвантаження автомобіля складає 22 533,00 грн.

Факт здійснення позивачем перевезення по вказаній заявці підтверджується міжнародною транспортною накладною CMR №0574939, а також підписаним між сторонами актом №ЛТ-0000915 надання послуг по рахунку № ЛТ-0000915 від 14.11.2013р. на суму 22 533,00 грн.

В матеріалах справи містяться докази отримання відповідачем оригіналів документів, передбачених у заявці на перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Відповідачем було здійснено наступні часткові оплати на виконання умов договору: 20.02.2014р. - 3 000,00 грн., 21.02.2014р. - 4 500,00 грн., 07.03.2014р. - 5 000,00 грн., 21.03.2014р. - 3 000,00 грн., 18.04.2014р. - 1 000,00 грн., 25.04.2014р. - 1 000,00 грн. та 18.06.2014р. - 1 000,00 грн. Таким чином заборгованість відповідача становить 4 033,00 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позов відповідач не подав.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4 033,00 грн. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 269,75 грн. - 3% річних, 1 495,74 грн. - інфляційних втрат є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №275 від 03.03.2015р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 065,29 грн. витрат на відрядження представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо" суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із п.1 ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

В пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи . Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться , зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Ухвалами суду явка повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо" визнавалась обов'язковою.

Представником позивача в підтвердження понесення судових витрат пов'язаних із його явкою у засідання господарського суду надано видатковий касовий ордер від 27.04.2015р. на суму 1 065,29 грн., а також квитанцію №49926351 від 27.04.2015р. на суму 1 065,29 грн. Крім того позивачем до матеріалів справи долучено копії проїзних документів на представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо" - Міловідову А.О.

Суд розцінює вказані витрати як судові витрати пов'язані із явкою представника позивача в засідання господарського суду.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то суд дійшов висновку стягнути вказані судові витрати на суму 1 065,29 грн. з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні автомобільні перевезення" (79014, м.Львів, вул.Збаразька, буд.4, код ЄДРПОУ 38582760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо" (69032, м.Запоріжжя, Південне шосе, буд. 48, код ЄДРПОУ 13607028 ) 4 033,00 грн. - основного боргу за виконані перевезення, 269,75 грн. - 3% річних, 1 495,74 грн. - інфляційних втрат, 1827,00 грн. - судового збору та також 1 065,29 грн. - інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 18.05.2015р.

Суддя Петрашко М.М.