Рішення

від 13.05.2015 по справі 918/244/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 травня 2015 р. Справа № 918/244/15

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача Рівненського кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Рівнеагропроект"

про стягнення в сумі 76 441 грн. 94 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Бородавко А.П. (довіреність №03-05/1/1 від 05.01.2015р.)..

Від відповідача: Леошек Л.І. (директор, протокол №6 від 17.07.2014р.).

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Рівненського кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Рівнеагропроект" про стягнення 52 848 грн. 50 коп. основного боргу, 5 752 грн. 52 коп. пені, 3 571 грн. 95 коп. 3% річних та 14 268 грн. 97 коп. збитків від інфляції.

Ухвалою суду від 13.03.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 24.03.2015р.

20.03.2015р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Вказує, що учасниками Рівненського кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Рівнеагропроект" є 2 юридичні особи - Міністерство аграрної політики та продовольства України з часткою 17,47% та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство громадських комунікацій «Медіа плюс» з часткою 82,53%. В результаті Рівненський кооперативно-державний проектно-вишукувальний інститут "Рівнеагропроект" втратив статус власника будівлі, новим власником будівлі з 15.11.2013р. є Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро-Плюс». При цьому, станом на 19.09.2013р. було проведено розподільчий баланс між Рівненським кооперативно-державним проектно-вишукувальним інститутом "Рівнеагропроект" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро-Плюс», засновником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство громадських комунікацій «Медіа плюс» і кредиторська заборгованість згідно розподільчого балансу була зарахована до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро-Плюс».

В судовому засіданні 24.03.2015р. оголошувалась перерва до 21.04.2015р.

В судовому засіданні 21.04.2015р. оголошувалась перерва до 07.05.2015р.

За клопотанням відповідача в порядку ст. 69 ГПК України ухвалою суду від 13.01.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів - до 27.05.2015р..

В судовому засіданні 07.05.2015р. оголошувалась перерва до 13.05.2015р.

В судовому засіданні 13.05.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав вказаних у відзиві на позов.

За таких обставин, керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2004р. ДП «Теплотранссервіс» КТП «Комуненергія» (надалі - Підприємство) та Інститут «Рівнеагропроект» (надалі - Споживач) уклали договір на відпуск теплової енергії № 1124, відповідно до п. 1.1. якого підприємство зобов'язується відпускати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язується здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору (а.с. 7-10).

Відповідно до пункту 1.4 цього договору теплова енергія подається споживачу за адресою: місто Рівне, вулиця Кавказька, 9.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться на підставі рахунків, які направляються споживачеві. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим (пункти 5.3-5.4 договору).

У відповідності до п.6.3.3. договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно загальних відомостей про об'єкти споживача, що є невід'ємною частиною договору від 16.03.2004р. № 1124, загальна площа об'єкту відповідача, розташованого за адресою: місто Рівне, вулиця Кавказька, 9, становить 3 173,5 м 2 (а.с. 12).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину ДП «Теплотранссервіс» КТП «Комуненергія» протягом березня 2012 року - квітня 2013 року належним чином виконала свій обов'язок по поставці відповідачу теплової енергії. Дана обставина підтверджена матеріалами справи та не заперечувалася представником відповідача.

Про належне виконання ДП «Теплотранссервіс» КТП «Комуненергія» своїх зобов'язань за цим договором щодо відпуску теплової енергії також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Як свідчать матеріали справи, 04.09.2013р. Комунальне підприємство «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» (новий кредитор) уклали договір №1124-ВПВ про відступлення права вимоги (а.с. 13), відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги, яке виникло на підставі договору на відпуск теплової енергії №1124 від 16.03.2004р., який укладений первісним кредитором із Рівненським кооперативно-державним проектно-вишукувальним інститутом «Рівнеагропроект», за яким первісним кредитором постачалась теплова енергія на суму 52848,5 грн.

За умовами пункту 1.2. вказаної угоди крім передачі права вимоги оплати спожитої теплової енергії за зобов'язаннями, зазначеними в п.1.1. договору, до нового кредитора переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків за прострочення виконання зобов'язання споживачем, включаючи вимоги щодо стягнення заборгованості, штрафних та фінансових санкцій, заявлених у судовому порядку, та на підставі фактичного надання таких послуг, що підтверджується обліком по реалізації теплової енергії.

Згідно з п. 1.3 даного правочину, крім передачі права вимоги, визначеного п. 1.1. даного договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає всі права та обов'язки первісного кредитора і стає стороною в договорі на відпуск теплової енергії, який укладений первісним кредитором із споживачем

Відповідно до пункту 3.1 цієї угоди первісний кредитор зобов'язується у термін до 10.09.2013р. передати новому кредитору оригінали документів, які підтверджують права та обов'язки за договором на відпуск теплової енергії та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з п. 3.2 наведеної угоди відступлення права вимоги та передача прав і обов'язків по договору на відпуск теплової енергії вважається здійсненою після фактичної передачі документів, зазначених у пункті 3.1 цього договору. Передача документів оформляється актом приймання-передачі із зазначенням переліку переданих документів.

Первісний кредитор зобов'язаний протягом 20 днів з моменту підписання договору належним чином повідомити споживача про відступлення права вимоги та заміну сторони в зобов'язанні, а також про права вимоги нового кредитора щодо стягнення боргу, штрафних та фінансових санкцій за прострочення виконання зобов'язання (п. 3.угоди).

За умовами пункту 7.1 даного правочину останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Враховуючи вищезазначене, а також беручи до уваги наявні у матеріалах справи документи, судом встановлено, що спірна заборгованість відповідача виникла на підставі договору на відпуск теплової енергії від 16.03.2004р. № 1124, право вимоги якої було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" за договором про відступлення права вимоги від 04.09.2013р. № 1124-ВПВ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У той же час пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтею 516 ЦК України унормовано, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вже зазначалось, 04.09.2013р. Комунальне підприємство «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» уклали договір №1124-ВПВ про відступлення права вимоги. Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» перейшло право вимоги до Рівненського кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Рівнеагропроект" за зобов'язаннями згідно договору на відпуск теплової енергії № 1124 від 16.03.2004р.

Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що 19.09.2013р. було проведено розподільчий баланс між Рівненським кооперативно-державним проектно-вишукувальним інститутом "Рівнеагропроект" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро-Плюс» і кредиторська заборгованість згідно вказаного розподільчого балансу була зарахована до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Агро-Плюс».

Суд не приймає дані твердження відповідача до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Отже, вищевказані норми визначають загальні правила, в силу яких на заміну кредитора у зобов'язанні згода боржника не потрібна, а заміна боржника, в свою чергу, проводиться лише за згодою кредитора.

Згідно ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, тобто

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем згоди на укладення договору про переведення боргу, а також представник позивача в судовому засіданні заперечив факт надання такої згоди.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» як новим кредитором за договором на відпуск теплової енергії від 16.03.2004р. № 1124, яка складає 52 848 грн. 50 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, відповідачем на момент прийняття рішення не надано документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» про стягнення з Рівненського кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Рівнеагропроект" вказаної суми грошових коштів. Відтак, дана вимога підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданих йому послуг щодо відпуску теплової енергії, позивач просив суд стягнути з Рівненського кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Рівнеагропроект" 5 752 грн. 52 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 52 848 грн. 50 коп. у період з 16.04.2014р. по 13.10.2014р., а саме: 687 грн. 75 коп. - пеня, нарахована з 16.04.2014р. по 10.05.2014р., 852 грн. 82 коп. - пеня, нарахована з 11.05.2014р. по 10.06.2014р., 825 грн. 31 коп. - пеня, нарахована з 11.06.2014р. по 10.07.2014р., 165 грн. 06 коп. - пеня, нарахована з 11.07.2014р. по 16.07.2014р., 36 грн. 20 коп. - пеня, нарахована за 17.07.2014р., 868 грн. 74 коп. - пеня, нарахована з 18.07.2014р. по 10.08.2014р., 1 122 грн. 13 коп. - пеня, нарахована з 11.08.2014р. по 10.09.2014р., 1 085 грн. 93 коп. - пеня, нарахована з 11.09.2014р. по 10.10.2014р., 108 грн. 59 коп. - пеня, нарахована з 11.10.2014р. по 13.10.2014р. (розрахунок а.с. 16).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3.3 договору на відпуск теплової енергії від 16.03.2004р. № 1124 передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Водночас відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено, відповідно до умов договору на відпуск теплової енергії 16.03.2004р. № 1124 споживач проводить оплату за отриману теплову енергію - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

З огляду на вищевикладені норми чинного законодавства та умови договору на відпуск теплової енергії від 16.03.2004р. № 1124, а також враховуючи відсутність у даному правочині приписів щодо збільшення встановленого статтею 232 ГК України граничного терміну нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про те, що нарахування пені за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо своєчасної оплати теплової енергії на суму 9 674 грн. 94 коп., поставленої в березні 2012 року, можливе у період з 11 квітня 2012 року (перший день прострочення платежу) по 11 жовтня 2012 року (дата спливу граничного шестимісячного строку, встановленого статтею 232 ГК України); теплової енергії на суму 5 515 грн. 62 коп., поставленої в квітні 2012 року, - у період з 11 травня 2012 року по 11 листопада 2012 року; теплової енергії на суму 2 350 грн. 92 коп., поставленої в листопаді 2012 року, - у період з 11 грудня 2012 року по 11 червня 2013 року; теплової енергії на суму 7 595 грн. 28 коп., поставленої в грудні 2012 року, - у період з 11 січня 2013 року по 11 липня 2013 року; теплової енергії на суму 14 376 грн. 78 коп., поставленої в січні 2013 року, - у період з 11 лютого 2013 року по 11 серпня 2013 року; теплової енергії на суму 6 781 грн. 50 коп., поставленої в лютому 2013 року, - у період з 11 березня 2013 року по 11 вересня 2013 року; теплової енергії на суму 6 691 грн. 08 коп., поставленої в березні 2013 року, - у період з 11 квітня 2013 року по 11 жовтня 2013 року; теплової енергії на суму 4 882 грн. 68 коп., поставленої в квітні 2013 року, - у період з 11 травня 2013 року по 11 листопада 2013 року .

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення, господарський суд має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Отже, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов та відповідного клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Водночас право позивача на зміну предмета або підстави позову, передбачене частиною 4 статті 22 ГПК України, може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Враховуючи той факт, що позивачем не було подано відповідної заяви про зміну позовної вимоги щодо нарахування спірних сум пені, зокрема, щодо зміни періоду їх нарахування, суд позбавлений можливості вийти за межі періодів, визначених Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у позовній заяві, та здійснює розгляд позовних вимог у межах початкових та кінцевих дат їх нарахування, визначених самим позивачем.

За таких обставин, зважаючи на зазначені у розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" дати нарахування вказаної штрафної санкції, які виходять за межі встановленого статтею 232 ГК України граничного строку можливості такого нарахування, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 752 грн. 52 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 52 848 грн. 50 коп. у період з 16.03.2014р. по 13.10.2014р., є необґрунтованою та такою, що суперечить нормативним приписам чинного законодавства.

Відтак, у задоволенні позовної вимоги про стягнення 5 752 грн. 52 коп. пені слід відмовити.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії від 16.03.2004р. № 1124 щодо своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", як новий кредитор, на підставі статті 625 ЦК України просило суд стягнути з Рівненського кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Рівнеагропроект" 3% річних в сумі 3 571 грн. 95 коп., нараховані з 11.04.2012р. по 17.02.2015р. на відповідні суми основного боргу (з урахуванням часткових погашень суми основного боргу) відповідно до наданих позивачем розрахунків до позовної заяви (а.с. 15).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до стягнення розмір 3% річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 571 грн. 95 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Рівненським кооперативно-державним проектно-вишукувальним інститутом "Рівнеагропроект" своїх зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії від 16.03.2004р. № 1124 щодо своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", як новий кредитор, на підставі статті 625 ЦК України також просило суд стягнути з відповідача 14 268 грн. 97 коп. інфляційних втрат, нарахованих з вересня 2012 року по січень 2015 року на відповідні суми основного боргу згідно наданого позивачем розрахунку до позовної заяви (а.с. 15).

Оскільки заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з Рівненського кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Рівнеагропроект" вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 52 848 грн. 50 коп. основного боргу, 3 571 грн. 95 коп. 3% річних, 14 268 грн. 97 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Рівненського кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Рівнеагропроект" (33013, місто Рівне, вулиця Кавказька, будинок 9, код ЄДРПОУ 03579199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 27, код ЄДРПОУ 36598008) 52 848 грн. 50 коп. основного боргу, 3 571 грн. 95 коп. 3% річних, 14 268 грн. 97 коп. інфляційних втрат та також 1 689 грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "20" травня 2015 р.

Суддя Горплюк А.М.