Рішення

від 12.05.2015 по справі 921/311/15-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2015 р.Справа № 921/311/15-г/11

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом Приватне підприємство "Магніт" пров. 3-й Транзитний, 54,Житомир,10007

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" вул. Березина, 2,Кременець,Тернопільська область,47000

про стягнення 199 623 грн. 46 коп.

За участю представників сторін:

позивача: Скрипник В.А. - представник

відповідача: Синенька Т. В. - представник

Суть справи: Приватне підприємство " Магніт ", пров. 3-й Транзитний, 54, м. Житомир звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс", вул. Березина, 2, м. Кременець Тернопільської області про стягнення 199 623 грн. 46 коп., із них: 163 900,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 17 537,30 грн. інфляційних витрат та 18 186,16 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс", порушено умови договору на поставку ліфтів № 131227 від 27 грудня 2013 року, а саме відповідач не здійснив повної оплати за отриманий товар (ліфт пасажирський ЛП0610БК вартістю 263 900,00 грн.), а лише вніс попередню оплату в сумі 100000,00 грн. (платіжне доручення № 532 від 30 грудня 2013 р.), у зв"язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 163 900,00 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25 березня 2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14 квітня 2015 року; зобов"язано відповідача надати документально обґрунтований відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні 14 квітня 2015 року підтримав заявлені у позові вимоги та надав суду для огляду оригінали документів, а саме: Статут ПП "Магніт", свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПП "Магніт", видаткова накладна № 77 від 09.04.14 р., довіреність № 50 від 09.04.14 р., товарно-транспортна накладна № 9 від 09.04.2014 р., договір № 1312237 від 27.12.2013 р. та платіжне доручення № 532 від 30.12.2013 р.

В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено ухвалою господарського суду від 14.04.2015р. на 28.04.2015р. та повторно зобов"язано відповідача надати документально обґрунтований відзив на позовну заяву.

28 квітня 2015 року на адресу господарського суду Тернопільської області від приватного підприємства "Магніт" надійшло клопотання № 42 від 24 квітня 2015 року про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними документами.

28 квітня 2015 року, на адресу господарського суду Тернопільської області від товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" надійшов відзив на позовну заяву № 257 від 27 квітня 2015 року, в якому відповідач повідомляє, що дійсно на виконання укладеного між сторонами договору відповідачу був поставлений ліфт пасажирський ЛПО610БК на 2 зуп. Проте, фактично, товар виявився не укомплектований, а саме ПП "Магніт" не поставило наступних комплектуючих: станція управління УЛ; частотний регулятор основного приводу; кабель НКВЛ 18; пост виклику; ввідний пристрій; дзвінок; кнопка безпеки; жгут по шахті ТОВ "Гарант Захід плюс" надсилало ПП "Магніт" лист-вимогу № 168 від 29.04.2014р. з проханням до поставити вищевказаний товар, однак відповіді не отримали. Внаслідок чого, ТОВ "Гарант Захід плюс" уклало договір з ТОВ "Газ-Пласт", відповідно до якого ТОВ "Гарант Захід плюс" продало комплектуючі на загальну суму 103 734,96 грн., що підтверджується видатковою накладною від 02.06.2014р. Крім того, у відзиві на позов відповідач зазначає про порушення позивачем п.4.1. договору та враховуючи наведене вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Ухвалою господарського суду від 28.04.2015р. в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.05.2015р. на 14 год. 30 хв.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

27 грудня 2013 року між Приватним підприємством "Магніт" /надалі - Постачальник/ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс" /надалі Покупцем/ був укладений договір № 131227 на поставку ліфтів, відповідно до умов якого Постачальник зобов"язується поставити та передати у власність Покупцеві товар - ліфт пасажирський ЛП 0610 БК на 2 зуп., в/п 630 кг, вартість якого складає 219 916,67 грн., разом з ПДВ загальна вартість товару становить 263 900,00 грн., , а покупець зобов'язується здійснити оплату та своєчасно прийняти товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору № 131227 від 27.12.20134р. товар поставляється покупцю зі складу постачальника в м.Житомир в строк до 20 днів від отримання попередньої оплати; згідно п.5.1. договору ціну на товар сторони погодили в сумі 263 900,00 грн.

Відповідно до розділу 6 укладеного договору "Порядок розрахунків" розрахунки за товар здійснюються у термін до 01 вересня 2014 року шляхом безготівкового перерахунку коштів.

Розділом 8 договору на поставку ліфтів сторони погодили, що передача (приймання-здача) товару здійснюється а складі постачальника в присутності представника покупця. Підтвердженням прийомки товару є накладна. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. Перехід до покупця права власності на товар, що постачається за договором, відбувається в момент передачі супровідних документів на продукцію за умови 100% оплати за товар.

Згідно п.9.1. договору поставки договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання своїх обов'язків кожною із сторін.

В якості попередньої оплати за поставлений товар ТОВ "Гарант Захід Плюс" платіжним дорученням № 532 від 30.12.2013р. перерахувало на рахунок ПП "Магніт" - 100 000,00 грн. за ліфт згідно договору 131227 від 27.12.2013р.

На виконання умов договору Приватним підприємством "Магніт" згідно видаткової накладної № 77 від 09.04.2014р. , товарно-транспортної накладної форми 1-ТН від 09.04.2014р. поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс", а покупець за довіреністю № 50 від 09.04.2014р. одержав ліфт пасажирський ЛП 0610 БК на 2 зуп. в кількості 1 шт. на загальну суму 263 900,00 грн.

Всупереч вимог укладеного договору, а саме, розділу 6, в термін до 01 вересня 2014 року покупець не розрахувався за одержаний ліфт пасажирський, в зв'язку з чим постачальником 09.10.2014р. рекомендованим листом на адресу ТОВ "Гарант Захід Плюс" була надіслана претензія № 103 про сплату до 01 листопада 2014р. заборгованість за одержаний товар в сумі 163 900,00 грн.

У відповіді на претензію № 345 від 27.10.2014р. ТОВ "Гарант Захід Плюс" повідомило Приватне підприємство "Магніт", що погоджується з викладеними у претензії про несплату за поставлений товар вимогами. Посилається на те, що ТОВ "Гарант Захід Плюс" здійснювало поставку товарів для виконання робіт по об'єкту "Прибудова ліфта з влаштуванням переходів у закладі освіти І-ІІІ ступеня "Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр" по вул..Братів Бойчуків, 6 в м.Тернополі. Роботи виконувались за державні кошти. Відповідно генеральний підрядник не отримав оплати за виконані роботи та не розрахувався з постачальниками матеріалів. Разом з тим, уразі надходження коштів на рахунок Товариства, оплата вартості пасажирського ліфта буде здійснена невідкладно. Також у відповіді на претензію відповідач просить позивача не звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості та не пред'являти штрафних санкцій за порушення зобов'язання і надати для ТОВ "Гарант Захід Плюс" додатковий час для добровільного погашення боргу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Заперечення відповідача про те, що позивачем не до поставлено комплектуючих частин до ліфту пасажирського, в зв'язку з чим відповідач змушений убув укласти договір з іншою організацію на поставку комплектуючих частин та поніс додаткові витрати, господарський суд вважає такими, що не підтверджені належними доказами з наступних підстав:

- Відповідно до розділу 3 договору на поставку ліфтів від 27.12.2013р., при виявленні виробничих дефектів у товарі при його прийманні, а також при монтажі, налагоджуванні та експлуатації в період гарантійного строку виклик представника постачальника обов'язків. Термін усунення недоліків або заміни товару (доукомплектування) складає 45 днів з моменту виявлення дефектів.

- Відповідно до поданих позивачем матеріалів, ліфт пасажирський було поставлено відповідачу відповідно до комплектації заводу виробника - ВАТ "Могилевський завод ліфтового машинобудування", Республіка Білорусь, що підтверджується Сертифікатом про товар форми СТ-1 № 3595794; рахунком-фактурою № 43661 від 30.01.2014р., виставленим постачальником ВАТ "Могилевський завод ліфтового машинобудування" приватному підприємству "Магніт".

- Лист- вимога № 168 від 29.04.2014р. про допоставку комплектуючих до ліфта, надіслана відповідачем на адресу ПП "Магніт" не підтверджена належними та допустимими доказами про її надсилання. Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив суду, що жодних листів, претензій від відповідача щодо відсутності будь яких деталей до товару не одержував.

- Відповідачем в судовому засіданні не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що договір № 08-01-164 поставки товару від 28.05.2014р., укладений між ТОВ "Газ-Пласт" та ТОВ "Гарант Захід Плюс" та видаткова накладна № РН-0000058 від 02.06.2014р. про поставку товару мають будь-яке відношення до поставки позивачем ліфту пасажирського на адресу покупця та розрахунків покупця за нього за договором № 131227 від 27.12.2013р.

Крім того, у відзиві на позов ТОВ "Гарант Захід Плюс" та в судовому засіданні представник відповідача посилається на те, що ліфт пасажирський одержано відповідачем не в повній комплектації та відповідно до договору поставки від 28 травня 2014 року згідно видаткової накладної від 02 червня 2014 року ТОВ "Гарант Захід Плюс" придбало у ТОВ "Газ-Пласт" комплектуючі частини до ліфта, який був поставлений Приватним підприємством "Магніт".

Разом з тим, у відповіді на претензію № 345 від 27.10.2014р. /тобто, після укладення договору поставки з ТОВ "Газ-Пласт"/ ТОВ "Гарант Захід Плюс" повідомило Приватне підприємство "Магніт", що погоджується з викладеними у претензії про несплату за поставлений товар вимогами. Будь-які претензії щодо недопоставки будь-яких частин до одержаного товару у відповіді на претензію відсутні.

Наведене свідчить про те, що відповідач ухиляється від сплати заборгованості за одержаний товар будь-якими шляхами та надає суду докази, які суперечать один одному.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши поданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано ддо сплати відповідачу інфляційні витрати в сумі 17 537,30 грн. за період з 01.09.2014р. по грудень 2014р.

Крім того, відповідно п.10.3. договору за несвоєчасну сплату товару позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу пеню в розмірі 18 186,16 грн. за період з 01.09.2014р. по 09.02.2015р. з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, а відтак підлягає до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Захід Плюс", вул. Березина, 2, м. Кременець Тернопільської області на користь Приватного підприємства "Магніт", пров. 3-й Транзитний, 54, м. Житомир 163 900,00 грн. заборгованості за поставлений товар; 17537,30 грн. інфляційних витрат; 18186,16 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 3992,47 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 21 травня 2015р.) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук