Постанова

від 18.05.2015 по справі 904/1244/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015 року Справа № 904/1244/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар: Петровська А.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року

у справі № 904/1244/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укртехприлад Торговельний Дім", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 24 185,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.02.2015 року Приватне акціонерне товариство "Укртехприлад Торговельний Дім", м. Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь Дніпропетровської області про стягнення 24 185,05 грн., серед яких сума основного боргу у розмірі 19 530,24 грн., 3 % річних у розмірі 258,44 грн., пеня у розмірі 2 327,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 068,79 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі № 904/1244/15 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 19 530,24 грн., 3 % річних у розмірі 258,44 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 2 068,79 грн., судовий збір у розмірі 1 651,17 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2 327,58 грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі № 904/1244/15, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- місцевий господарський суд не в повному обсязі дослідив матеріали справи, а саме те, що в якості позивача у справі зазначено - Приватне акціонерне товариство "Укртехприлад Торговий Дім", а згідно відбитку печатки на документах, доданих до позовної заяви правильна назва підприємства - Приватне акціонерне товариство "Укртехприлад Торговельний Дім";

- рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.05.2015 року.

12.05.2015 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" в повному обсязі та залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у даній справі.

Представники сторін наданими їм процесуальними правами не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, які про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка представників сторін не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги та враховуючи подане позивачем клопотання, колегія суддів дійшла висновку про перегляд справи по суті за відсутністю представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

18.02.2015 року Приватне акціонерне товариство "Укртехприлад Торговельний Дім", м. Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь Дніпропетровської області про стягнення 24 185,05 грн., серед яких сума основного боргу у розмірі 19 530,24 грн., 3 % річних у розмірі 258,44 грн., пеня у розмірі 2 327,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 068,79 грн. (а. с. 4-27).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.03.2015 року (а. с. 1-2).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 19 530,24 грн., 3 % річних у розмірі 258,44 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 2 068,79 грн., судовий збір у розмірі 1 651,17 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2 327,58 грн. відмовлено (а. с. 106-108).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 17.03.2015 року, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Укртехприлад Торговельний Дім" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (Покупець) було укладено договір № 121 (надалі - Договір) (а. с. 10-14).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язаний поставити, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (Товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки Товару зазначені в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до даного Договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Товар по даному Договору поставляється на умовах, вказаних в Специфікаціях до даного Договору, згідно Інкотермс 2000.

Строк дії Договору - з моменту підписання до 31.12.2014 року, а в частині не виконаних зобов'язань по Договору - до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 10.1).

Із матеріалів справи вбачається, що 04.04.2014 року Сторонами підписано Додаток до Договору, а саме Специфікацію № 2 про поставку Товарів (а. с. 15), відповідно до якої загальна вартість Товару, зазначеного в Специфікації, складає 19 530,24 грн. з урахуванням ПДВ, строк поставки Товару - 30 календарних днів з моменту підписання Договору Сторонами, умови оплати - Покупець розраховується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару і пред'явлення рахунку.

На виконання умов Договору та відповідно до Специфікації № 2 позивачем було поставлено Товар на загальну суму 19 530,24 грн., що підтверджується видатковою накладною № К-1138 від 02.07.2014 року (а. с. 17).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач з метою погашення заборгованості по Договору № 121 від 11.02.2014 року звертався до відповідача з претензією від 25.12.2014 року на суму 19 530,24 грн. (а. с. 19-21).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого Товару не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 19 530,24 грн.

Наведені обставини в їх сукупності стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

За таких умов, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що правомірним є висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог позивача на суму 19 530,24 грн. основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення 258,44 грн. 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо правомірного нарахування позивачем 3 % річних за період прострочення з 03.09.2014 року по 10.02.2015 року в сумі 258,44 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення 2 068,79 грн. інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що за вказаний позивачем період з 03.09.2014 року по 10.02.2015 року сукупний індекс інфляції складає 1,14, інфляційне збільшення суми боргу складає 2 738,36 грн.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані із правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей рахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідної пені та інших нарахувань.

В позовній заяві позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 2 068,79 грн., що не перевищує суму інфляційних втрат, яку позивач мав право нарахувати відповідно до вимог законодавства України.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірного стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 2 068,79 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення 2 327,58 грн. пені, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Розглядаючи вимоги про стягнення пені в розмірі 2 327,58 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки договором не визначено конкретний розмір пені.

В силу статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності із статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено обмеження максимального розміру пені, а її конкретний розмір встановлюється умовами договору.

Як вбачається із матеріалів справи, в пункті 7.5 Договору зазначено про те, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунку по дійсному Договору Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від неоплаченої суми за кожен день прострочення (а. с. 13).

В пункті 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Викладений висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених вимог в частині стягнення пені є правомірним і відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Щодо доводів скаржника про те, що позивачем в тексті позовної заяви невірно зазначено своє найменування, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під назвою ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРТЕХПРИЛАД ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ", ЄДРПОУ 34342578 (а. с. 25). В позовній заяві позивач зазначив своє найменування як Приватне акціонерне товариство "Укртехприлад Торговий Дім", ЄДРПОУ 34342578.

За вказаних умов, не можна погодитись із скаржником, що допущене скорочення (описка) в назві позивача в тексті позовної заяви свідчить про подання позовної заяви неналежною особою.

Інші доводи скаржника, що містяться в апеляційній скарзі, не суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України і не можуть бути підставою для скасування даного рішення суду першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі № 904/1244/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.05.2015 року

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко