Рішення

від 12.08.2009 по справі 07/157-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/157-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2009 р.                                                            Справа № 07/157-09

вх. № 3661/5-07

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

 відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Агромінпостач", м. Харків  

до  ТОВ "Караванський завод кормових дріжджів", м. Люботин-3  

про стягнення 31654,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ТОВ „Торгівельно-промислова компанія „Агромінпостач” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – ТОВ „Караванський завод кормових дріжджів” , з урахуванням прийнятих судом уточнень позовних вимог від 15.06.09 р.- 28969,98 грн., в тому числі, 10000,00 грн. боргу по поверненню попередньої оплати, сплаченої за договором купівлі-продажу № 3-КП від 10.03.04 р., 10000,00 грн. штрафу за порушення строків поставки, 910,00 грн. пені, 6610,31 грн. інфляційних нарахувань, 1449,49 грн. – 3% річних та відшкодування сплачених судових витрат по справі.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві, підтверджує отримання від позивача 10000,00 грн. але стверджує про  відсутність заборгованості перед позивачем на час слухання справи. Заперечує проти укладання з позивачем договору № 3-КП від 10.03.04 р., що підтверджує письмовим поясненням бухгалтера заводу Певної Наталії Борисівни, яка стверджує, що 10000,00 грн. дійсно були перераховані позивачем відповідачу за особистим проханням генерального директора заводу Болюха Ю.Н. для оплати боргу за газ і повинні були бути повернуті позивачу, однак дані розрахунки здійснені не були. Крім того, відповідач у відзиві заявляє про порушення позивачем при нарахуванні штрафних санкцій встановленого законом строку позовної давності в один рік, в зв*язку з чим просить відмовили у позові. В зв*язку з не встановленням сторонами строку повернення отриманої суми 10000,00 грн. вважає відсутнім прострочення грошового зобов*язання, що виключає інфляційні та річні нарахування. Заявлені до стягнення  витрати на послуги адвоката в сумі 3000,00 грн. не підлягають відшкодуванню в зв*язку з їх недоведеністю належними документами.

В судове засідання 15.06.09 р. представник відповідача надав заяву про призначення у даній справі технічної експ5ертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу № 3-КП від 10.03.04 р. є підробленим та відсутній у відповідача.

Ухвалою від 15.06.09 р. суд відмовив у проведенні судової експертизи в зв*язку з ненаданням відповідачем та неможливістю, з його слів, надання в подальшому,  доказів, які б викликали сумнів у дійсному укладенні  між сторонами договору № 3-КП від 10.03.04 р. особою, яка займала на той час посаду генерального директора ТОВ „Караванський завод кормових дріжджів”.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області Бровченко І.О. від 15.06.09 р. строк розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України, було продовжено на один місяць – до 12.08.09 р.

В судове засідання 12.08.09 р. представники сторін не з*явились. Позивач – без пояснення причин, а відповідач через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв*язку з неможливістю  явки в суд з причин хвороби дитини, що підтвердив копією свідоцтва про її народження.

З причин закінчення встановленого законом строку розгляду справи, передбаченого ст. 69 ГПК  України, суд у задоволенні клопотання відповідача про  відкладення розгляду справи відмовляє та продовжує слухання 12.08.09 р., відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі документами, визнаними судом достатніми.

Відповідно до укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу № 3-КП від 10.03.04 р. ( далі – договір), підписаного повноважними представниками сторін  та скріпленого печатками підприємств, відповідач (продавець) зобов*язався, у строк протягом дії договору (09.03.07 р.), передати у власність позивача ( покупця), відповідно рахункам-фактурам та накладним, продукцію, а останній – прийняти та оплатити її по цінам та в строки, передбачені договором.

Так, відповідно до п. 4.1 договору, ціна продукції зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних на продукцію та встановлюється на момент виписки рахунка-фактури.

Розрахунки за договором, згідно п.4.2, проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в розмірі 100% попередньої оплати за кожну окрему партію продукції.

Пунктом 3.5 договору сторони встановили умови поставки  кожної окремої партії продукції – протягом 10 банківських днів з дня отримання продавцем від покупця заявки на кількість продукції, що має бути поставленою, поданої в усній або письмовій формі.

Як стверджує представник позивача, на початку червня 2006 р. від відповідача надійшла пропозиція придбати партію мішків паперових чотирьохшарових у кількості 6535 шт. за ціною 1,53 грн. на загальну суму 10000,00 грн.  За інформацією, яку відповідач надав позивачеві в  телефонному режимі, ця партія продукції -  залишок великої партії  мішків паперових, для реалізації якої між позивачем та відповідачем було підписано договір купівлі-продажу № 3-КП від 10.03.04 р.

Відповідно до платіжного доручення № 44 від 06.06.06 р., позивачем була здійснена часткова попередня оплата продукції на суму 9900,00 грн. ( а.с. 23), а 16.06.06 р. платіжним дорученням № 47 ( а.с. 24) була здійснена решта  попередньої оплати  в сумі 100,00 грн.

Однак, у передбачений п. 3.5 договору термін, що не повинен перевищувати 10 банківських днів з дня отримання відповідачем від позивача заявки на необхідну кількість продукції, здійсненої в усній або письмовій формі, відповідач поставку продукції не здійснив.

Суд погоджується з твердженням позивача, що терміном здійснення заявки слід вважати останній день здійснення попередньої оплати – 16..06.06 р., так як інших оплат з боку позивача за спірним договором здійснено не було, з урахуванням чого, зобов*язання по поставці продукції повинні були бути виконаними відповідачем, на умовах п. 3.5 договору, до 01.07.06 р.

Позивач не надав належних доказів виконання договірних зобов*язань, а його заперечення щодо відсутності у нього договору № 3-КП від 10.03.04 р. не можуть бути прийняті судом, так як спірний договір підписано від імені відповідача (продавця) повноважною особою – генеральним директором ТОВ „Караванський завод кормових дріжджів” Болюх Ю.Н. та скріплено печаткою товариства.

В зв*язку з додержанням сторонами при укладанні договору № 3-КП від 10.03.04 р. вимог ст. 638 ЦК України щодо істотних умов договору, він визнається судом укладеним, а за таких підстав, відповідно до ст. 629 ЦК України – обов*язковим для виконання сторонами.

Листом від 07.07.06 р. № 6 позивач, в зв*язку з простроченням відповідачем зобов*язань з поставки продукції, відмовився від прийняття виконання, в зв*язку з втратою інтересу до такої форми виконання і вимагав повернути сплачені ним грошові кошти в сумі 10000,00 грн. Дані вимоги визнаються судом правомірними, передбаченими ст. 615 ЦК України, відповідно до якої, у разі порушення зобов*язання однією стороною, друга сторона має право повністю або частково відмовитися від зобов*язання, право на що встановлено ст. 612 ЦК України.

Однак, доказів направлення даного листа відповідачу до матеріалів справи не надано.

Крім того, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою повернення 10000,00 грн. попередньої оплати, яка, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення була одержана відповідачем 13.09.07 р. Строк виконання вимоги в претензії встановлений не був, в зв*язку з чим, судом застосовується норма, передбачена ч.2 ст. 530 ЦК України, згідно якої, якщо строк виконання боржником обов*язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов*язок у семиденний строк від дня пред*ялення вимоги, якщо обов*язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За викладених обставин, строк повернення відповідачем суми попередньої оплати обмежується терміном 19.09.07 р.

Відповідач не виконав вимог позивача, грошові кошти на його рахунок не повернув, що дає право визнати його таким, що порушив грошове зобов*язання, яке виникло, відповідно до ст.693 ЦК України, яка передбачає обов*язок продавця, який одержав суму попередньої оплати, в разі  не передачі  товару у встановлений строк,  на вимогу покупця, повернути її.

Згідно ст.526 ЦК України,  ст. 193 ГК України, зобов*язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору або закону.

З урахуванням викладеного, відповідач визнається судом таким, що з 20.09.07 р. прострочив  виконання грошового зобов*язання, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10000,00 грн. заборгованості визнаються судом правомірними, належно обгрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7.3 договору сторони забезпечили виконання зобов*язання продавця по поставці продукції протягом 180 календарних днів  штрафом в розмірі 100% від загальної вартості всіх партій продукції, виконання зобов*язань з поставцки яких прострочено на день, наступний за спливом даного строку. Сума штрафу, заявлена позивачем до стягнення складає 10000,00 грн.

Умовами п. 7.2 договору також встановлено, що у разі прострочення виконання зобов*язання з поставки або сплати продукції, винна сторона у безумовному порядку сплачує другій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що обчислюється від вартості не поставленої або не сплаченої у встановлені договором строки продукції. Позивачем нарахована пеня в сумі 910,00 грн. за шість місяців, від дня, коли зобов*язання мало бути виконано.

Відповідач у відзиві на позов, відповідно до ст. 267 ЦК України, звернувся до суду з клопотанням про застосування до вимог про стягнення штрафу та пені строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України.

Перевіривши розрахунки заявлених позивачем штрафних санкцій та прийнявши до уваги заявлене відповідачем клопотання, суд встановив наступне.

Позовна давність – це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подачі позовної заяви до суду. Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг  позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Моментом порушення права за зобов*язанням є недодержання встановленого строку його виконання. Право кредитора може вважатись порушеним лише після спливу строку виконання.

Зобов*язання відповідача по поставці продукції, як зазначалось вище, повинно було бути виконаним до 01.07.06 р. Таким чином, право позивача визнається порушеним з 01.07.06 р. Право на нарахування штрафу виникло у позивача через 180 календарних днів, тобто з 29.12.06 р., а право  на звернення до суду, відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України, обмежений строком позовної давності в один рік, тобто по 29.12.07 р.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування пені за прострочення виконання зобов*язання припиняється через шість місяців із дня, коли зобов*язання мало бути виконане. Нарахування пені, за умов прострочення боржника з 01.07.06 р.  обмежується строком до 01.01.07 р., при цьому строк позовної давності на її стягнення закінчується  02.01.08 р.

Позивач заперечень на клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій, які ухвалами суду від 15.06.09 р. та від 03.08.09 р. були витребувані судом, не надав, в зв*язку з чим, пропуск ним встановлених законом строків звернення до суду з даними вимогами визнається  таким, що на 12.05.09 р. ( час звернення до суду) сплив.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити борг з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, як зазначено вище, визнаний судом таким, що прострочив грошове зобов*язання з повернення 10000,00 грн. попередньої оплати з 20.09.07р.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнав їх неправомірно нарахованими  за період з червня 2006 р. по серпень 2007 р. та заявлені вимоги по стягненню інфляційних витрат та 3% річних підлягаючими частковому задоволенню в сумах, відповідно - 4103,69 грн. та 521,10 грн.

В зв*язку з частковим задоволенням позовних вимог, сплачені позивачем судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В зв*язку з ненаданням позивачем  доказів оплати витрат на послуги адвоката (оригіналу платіжного документу), суд  у відшкодуванні даних витрат відмовляє.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 46, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 258, 267, 526, 530, 612, 615, 638, 629, 693 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Караванський завод кормових дріжджів” (м. Люботин - 3, Харківська область, 62436, код ЄДРПОУ 05521608, п/р 26009348101001 у відд. № 1 ХГРУ ПриватБанку м. Харкова, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислова компанія „Агромінпостач” (пр. Правди, 10, к. 27-Є, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 32629545, п/р 26006052297141 у відд. № 1 ХГРУ Приватбанку м. Харкова) 10000,00 грн. боргу, 4103,69 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 521,10 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 10000,00 грн. штрафу за порушення строків поставки, 910,00 грн. пені, 2506,62 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 928,39 грн. та 3000,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Рішення підписано 17 серпня 2009 року.