Рішення

від 12.08.2009 по справі 61/119-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61/119-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2009 р.                                                            Справа № 61/119-09

вх. № 5138/4-61

Суддя господарського суду Рильова В.В. 

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача -  Тарануха О.В., за довіреністю №88 від 17.07.2009р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ДП "Кримспецсервіс", м. Сімферополь  

до  ТОВ "Славград-Інвест Девелопмент", м. Харків  

про стягнення 69009,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач - ДП "Кримспецсервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ  "Славград-Інвест Девелопмент" про стягнення  заборгованості в розмірі 69009,61 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань , передбачених договором №19, який було укладено між позивачем та відповідачем 20.08.2008р.

Присутній в судовому засіданні 12.08.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, супровідним листом надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2009р. не з"явився, документів, витребуваних ухвалою суду та відзив на позовну заяву не надав , про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення , яке долучено до матеріалів справи (арк.спр.28).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 02.07.09р. та від 21.07.09р.  сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника     відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представників позивача, повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

20.08.2008 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) , було укладено договір № 19, відповідно до умов якого  позивач зобов'язався виконати роботи з дослідження ділянки  замовника на предмет наявності вибухонебезпечних предметів , про що надати відповідний акт дослідження.

Згідно з умовами п. 2.2 договору відповідач зобов'язався своєчасно здійснити оплату за виконані роботи у передбачені договором терміни.

Згідно з п. 3.2 договору його сума складає 54312,50 грн. в т.ч. НДС – 20%.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за умовами договору виконав в повному обсязі, про що сторонами 20.08.2008 року було складено та підписано акт виконаних робіт.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те,що  відповідач своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості робіт не виконав, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Порядок здійснення розрахунків передбачений п. 3.3 договору, відповідно до якого розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом  перерахування грошових коштів  на розрахунковий рахунок позивача протягом 3-х банківських днів з моменту отримання  рахунку в розмірі суми договору.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2009 року сторони провели звірку взаєморозрахунків, про що склали відповідний акт звірки (арк.спр.19), на загальну суму 54312,50 грн.

06.10.2008 року відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом  № 79/10-08, в якому гарантував проведення повної оплати виконаних робіт на суму 54312,50 грн. до 31.10.2008 року.

25.12.2008 року позивач у зв'язку з несплатою суми боргу звернувся до відповідача з претензією  № 158 (арк. спр. 20) щодо виконання обов'язків за договором № 19 та здійснення оплати робіт.

26.02.2009 року позивач вдруге  у зв'язку з несплатою суми боргу звернувся до відповідача з претензією  № 10 (арк. спр. 21) щодо виконання обов'язків за договором № 19 та здійснення оплати робіт.

Отже матеріали справи свідчать, що відповідач своїх зобов'язань за договором № 19 від 20.08.09р.  в частині своєчасної та повної  оплати виконаних  робіт не виконав, претензію позивача залишив без розгляду та без виконання, наявну в нього заборгованість у сумі  54312,50 грн.  не сплатив. Доказів на спростування зазначених обставин справи відповідач суду не надав. В матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно  зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 54312,50 грн. заборгованості за договором № 19 від 20.08.2008 року.

Щодо пені, нарахованої позивачем відповідачу на суму основної заборгованості у розмірі 10895,23 грн. за період з серпня 2008 року по червень 2009 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочки.

За прострочення внесення платежів по договору  позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з серпня 2008 року по червень 2009 року , яка склала: 10895,23  грн.  Тобто, позивачем в порушення приписів ст. 232 Господарського кодексу України пеню нараховане за 10 місяців та 8 днів, замість 6 місяців.

За таких обставин, суд вважає, що нарахована позивачем пеня не підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 10895,23  грн., а підлягає перерахуванню за 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України, що складає 6035,38 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 6035,38 грн.  підлягає стягненню на користь позивача.

До того ж, відповідно до  вимог п.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач, який є державним підприємством з урахуванням приписів ст. 231 Господарського кодексу України, беручи до уваги, що прострочення відповідача складає понад тридцять днів додатково нарахував  штраф у сумі 2801,88 грн., який визнається судом обґрунтованим та законним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Отже, витрати зі сплати державного мита у сумі 641,49 гривні та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 109,62 гривень покладаються на відповідача.

Керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509,   530, 546, 548, 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, статтею 193, 232, 258 321, 343,    Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 , 121, Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Славград-Інвест Девелопмент» ( адреса: 61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд.42,  ідентифікаційний номер 35244286, р/р 2600830127305 в ОАО РЕАЛ Банк м.Харків, МФО 351588)  на користь   Державного підприємства «Кримпецсервіс» (адреса: 95038, місто Сімферополь, вул. Кечкеметська, 103,  код 33773267, р/р 26002000131514 в АКБ ЧБРР , МФО 384577) заборгованості в сумі 64149,76 грн., з яких: 54312,50 основного боргу,  6035,38 грн. пені, 3801,88 грн. штрафу, а також витрати зі сплати державного мита у сумі 641,49 гривні та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 109,62 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В позові в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4859,85 грн. відмовити.

Суддя                                                                                            Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано  13 серпня 2009 року.

Справа № 61/119-09.