Рішення

від 11.08.2009 по справі 61/166-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61/166-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2009 р.                                                            Справа № 61/166-09

вх. № 5653/4-61

Суддя господарського суду Рильова В.В. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  Клімашевської Я.П., довіреність б/н  від 01.08.2009р.;

відповідача –  не з'явився;

розглянувши справу за позовом ПП "Вершина", м. Харків  

до  ТОВ "Світ Розваг", м. Харків  

про визнання права власності та визнання договору дійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ПП «Вершина», звернувся до господарського суду харківської області з позовом до ТОВ «Світ розваг» про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 30.06.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем, про визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху  № 101-:-115, 105-а, 111-а  лит. «А-10», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 30-А, загальною площею 343,2 кв.м.            Також позивач просить зобов'язати відповідача провести реальну передачу нежитлових приміщень шляхом підписання акту приймання-передачі нежитлових приміщень з позивачем. Витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу позивач просить покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та від реальної передачі майна, яке було придбане позивачем за договором купівлі-продажу від 30.06.09р., а тому на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України позивач просив суд визнати вказаний договір дійсним, визнати право власності на об'єкт купівлі-продажу та зобов'язати відповідача виконати умови договору щодо реальної передачі майна.

          05.08.2009 року позивачем були наданні до суду уточнення до позовної заяви, в яких позивач посилається на те, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу  від 30.06.09р. відбулось, а тому він  просить суд визнати за ним право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху  № 101-:-115, 105-а, 111-а  лит. «А-10», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 30-А, загальною площею 343,2 кв.м. та зобов'язати відповідача провести реальну передачу нежитлових приміщень шляхом підписання акту приймання-передачі нежитлових приміщень уповноваженою особою з позивачем.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити, зменшити розмір позовних вимог або відмовитись від позову.

З урахуванням вказаного, суд приймає до розгляду уточнені позовні вимоги позивача як зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням наданих уточнень.

          Представник позивача в судовому засіданні 11.08.09р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі (з урахуванням наданих змін) та пояснив, що 30.06.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що розташоване по вул. Петровського, 30-А, загальною площею 343,2 кв.м., однак у зв'язку з ухиленням відповідач від передачі об'єкту купівлі-продажу позивачу за актом приймання-передачі,  ПП «Вершина», просить визнати за ним право власності на вищевказаний об'єкт нерухомості та зобов'язати відповідача здійснити його реальну передачу відповідно до положень статті 391 та  Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання 11.08.09р. не з'явився. У своєму письмовому відзиві на позов зазначив, що проти позовних вимог не заперечує, однак здійснити передачу приміщення на даний час не є можливим у зв'язку з необхідністю часу для його звільнення. Також відповідач просив суд розглядати справу за відсутності його представника в судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 21.07.09р. сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника   відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги,  дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,   всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази,   встановив наступне.

30.06.2009 року між позивачем – ПП «Вершина» (покупець), та відповідачем – ТОВ «Світ Розваг» (продавець), було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити та оплатити нежитлове приміщення 1-го поверху № 101-:-115, 105-а, 111-а  лит. «А-10», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 30-А, загальною площею 343,2 кв.м. (арк. спр. 8).

На виконання умов договору , а саме пункту 3.2. , позивачем було проведено  оплату вартості приміщення у повному розмірі - 550 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 254  від 03.07.2009 р. (арк.спр.10).

          Відповідно до п.4.4. договору купівлі-продажу від 30.06.2009 р. відповідач зобов'язаний  був не пізніше 06.07.2009 р.  за свій рахунок нотаріально посвідчити такий договір, оскільки відповідно до ст. 657 ЦК України  договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Але відповідач не виконав своє зобов'язання  до зазначеного строку.

          Тільки 16.07.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу (реєстр. № 2885, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О.М.) на нежитлове приміщення по вул. Петровського, 30-А в м. Харкові.

З наданих в судовому засіданні 11.08.09р. представником позивача пояснень, вбачається, що відповідач при укладанні договору купівлі-продажу від 16.07.2009 р. повідомив, що після укладання договору між сторонами буде підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення, у зв'язку з чим за погодженням сторін нотаріусом було зазначено у договорі купівлі - продажу від 16.07.2009 р. про фактичну передачу приміщення. Однак, після правочину акт приймання-передачі з вини відповідача уповноваженою особою  підписаний не був.

Отже, з вищевказаного вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору купівлі-продажу. Кошти у розмірі 550000,00 грн. перерахував відповідачу вчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 254 від 03.07.2009 р. та п.2.3. договору купівлі-продажу від 16.07.2009 р., однак відповідач своїх зобов'язань не виконує.

Матеріали справи свідчать, що 17.07.2009 р. позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити реальну передачу нежитлового приміщення, про що підписати відповідний акт приймання-передачі, як то передбачено п. 2.2 договору.

Відповідач своїм листом від 20.07.2009 р. повідомив, що передати приміщення не має можливості, оскільки йому потрібен час для звільнення приміщення від належного йому майна, після чого буде підписаний акт приймання-передачі. Фактично своїм листом відповідач відмовився звільнити приміщення та підписати акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 16.07.2009 р., чим порушив право власника на користування та володіння.

У відзиві на позовну заяву відповідач також підтвердив факт невиконання ним взятих на себе за умовами договору купівлі-продажу зобов'язань щодо своєчасної передачі предмету купівлі-продажу.  

    Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

    Стаття 662 Цивільного кодексу України визначає, що продавець   зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу.  Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві  у  строк, встановлений  договором купівлі-продажу,  а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

     Відповідно до положень статті 664 Цивільного кодексу України  обов'язок продавця  передати  товар  покупцеві  вважається виконаним у момент: 1) вручення товару  покупцеві,  якщо  договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;  2) надання товару в розпорядження  покупця,  якщо  товар  має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.      Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.  

      Як  вже було зазначено вище, умовами договору сторони визначили , що відповідач зобов'язаний передати майно позивачу протягом 3-х днів з моменту підписання договору купівлі-продажу шляхом оформлення акту приймання-передачі (п.2.1 та 2.2договору).

     Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі майна покупцю ,вказані обставини визнаються відповідачем.

     Статтею 665 Цивільного кодексу України встановлюються правові наслідки відмови продавця передати товар. У разі відмови продавця передати проданий  товар  покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо   продавець   відмовився   передати   річ,  визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

      Згідно зі статтею 620 Цивільного Кодексу України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 Цивільного кодексу України визначає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, одним з яких є договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

          Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім  переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

         З урахуванням зазначених обставин справи та наведених норм права, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП «Вершина» до ТОВ «Світ Розваг» щодо визнання права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху  № 101-:-115, 105-а, 111-а  лит. «А-10», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 30-А, загальною площею 343,2 кв.м. та зобов'язання відповідача провести реальну передачу нежитлових приміщень шляхом підписання акту приймання-передачі нежитлових приміщень уповноваженою особою з позивачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з  відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 316, 319, 321, 328, 334, 391, 620, 662, 663, 664, 665  Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  задовольнити повністю.

          Визнати право власності за Приватним підприємством «ВЕРШИНА» (адреса: 61024, м.Харків, вул.Петровського, 30-А, код 32675848, р/р 26009000121153 в ХФ «Укрексімбанк», МФО 351618)  на нежитлові приміщення 1-го поверху  № 101-:-115, 105-а, 111-а  лит. «А-10», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 30-А, загальною площею 343,2 кв.м.

          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТ РОЗВАГ» (адреса: 61057, м.Харків, вул. Сумська, 14, код 32134446, р/р 26000751071 в ВАТ «МТБ» м.Іллічівськ, МФО 328168) провести реальну передачу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Петровського, 30-А, загальною площею 343,2 кв.м., шляхом підписання акту приймання-передачі нежитлових приміщень уповноваженою особою з Приватним підприємством «ВЕРШИНА» (адреса: 61024, м.Харків, вул.Петровського, 30-А, код 32675848, р/р 26009000121153 в ХФ «Укрексімбанк», МФО 351618).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ РОЗВАГ» (адреса: 61057, м.Харків, вул. Сумська, 14, код 32134446, р/р 26000751071 в ВАТ «МТБ» м.Іллічівськ, МФО 328168) на користь Приватного підприємства «ВЕРШИНА» (адреса: 61024, м.Харків, вул.Петровського, 30-А, код 32675848, р/р 26009000121153 в ХФ «Укрексімбанк», МФО 351618)  сплачене держмито у розмірі 5720,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 11 серпня 2009 року.

Справа № 61/166-09.