Рішення

від 13.05.2015 по справі 346/1458/15-ц

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/1458/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі:

головуючого-судді П'ятковського В.І.,

секретаря - Реви М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП Коломийський експериментальний завод «Прут», про стягнення заборгованості та компенсації по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувшись до суду з даним позовом посилається на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем - ДП Коломийський експериментальний завод «Прут», на посаді головного інженера. З липня 2014 року відповідачем заробітна плата не виплачується, внаслідок чого заборгованість становить 15 862 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 11 коп.

Окрім того, за період з 01 січня 2015 року по 20 березня 2015 року заробітну плату йому також не виплачено та не нараховано суму компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за вказаний період, що становить 2 968 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 16 коп., тому змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості та компенсації по заробітній платі .

Просить позов задоволити та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, суму компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, три відсотки річних за період прострочення грошового зобов'язання, що складає за його розрахунками 101 (сто одна) грн. 69 коп., а справу розглядати за його відсутності.

Додатковою заявою позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року, яка становить 3 376 (три тисячі сімдесят шість) гривень 31 коп., оскільки розмір вказаної компенсації в позовній заяві від 23 березня 2015 року був помилковим.

Відповідач будучи повідомленим про час та місце розгляду даної справи у встановленому законом порядку, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд до відома не поклав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши та вивчивши наявні по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач 01 грудня 1999 року був прийнятий на посаду головного інженера до ДП Коломийський експериментальний завод «Прут» відповідно до Наказу № 59-к від 01 грудня 1999 року, а Наказом № 03-к від 20 березня 2015 року був звільнений з посади за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці.

Із довідки відповідача від 26 січня 2015 року, видно, що позивачеві не виплачено заробітну плату станом на 01 січня 2015 року в сумі 15 862 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 11 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050 від 19.10.2000 року, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно ст.2 даного Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 7 даного Закону, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

За ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

Таким чином позивач обгрунтовано вимагає стягнення компенсації втрати доходів за порушення строків їх сплати.

Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 з наступними змінами, відповідно до якого і зроблений розрахунок, представлений позивачем.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Згідно розрахунку наданого позивачем, з яким суд погоджується, сума компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати йому заробітної плати становить 3 376 (три тисячі сімсот шість) гривень 31 коп., яка підлягає стягненню наряду із невиплаченою заробітною платою.

Позовні вимоги у частині стягнення трьох відсотків річних за прострочення грошового зобов'язання не є обґрунтованими, оскільки, сторони перебували в трудових відносинах, а відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а тому в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пленум ВСУ у п. 3 Постанови № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок порушення його законних прав.

Суд, вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди на суму 4000 гривень, з врахуванням встановлених судом обставин, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги характер й обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, додаткові зусилля для організації свого життя, вважає, що таке порушення трудових прав є істотним і призвело до моральних страждань, яким відповідає грошовий еквівалент в розмірі 1000 грн.

У відповідності з ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 243, 60 грн. в частині вимог майнового характеру та 243, 60 грн. в частині вимоги немайнового характеру, оскільки позивач від такої оплати звільнений.

На підставі наведеного та ст.ст. 115-117, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 2, 24, 34 Закону України «Про оплату праці», п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», керуючись ст.ст. 88, 197 ч. 2, 209, 212-215, 223-226, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ДП Коломийський експериментальний завод «Прут», про стягнення заборгованості та компенсації по заробітній платі,- задоволити частково.

Стягнути з ДП Коломийський експериментальний завод «Прут» (Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Валова, 48) ЗКПО 05714922 р/р 26001060740065, МФО 336677 в ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 - 15 862 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 11 коп. - заборгованості по заробітній платі, 3 376 (три тисячі сімсот шість) гривень 31 коп. - компенсації у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, та 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди, а всього 20 238 (двадцять тисяч двісті тридцять вісім) гривень 42 копійки.

Стягнути з ДП Коломийський експериментальний завод «Прут» на користь держави судовий збір в розмірі 487 гривень 20 копійок.

Рішення в частині присудження виплати заробітної плати в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя П'ятковський В. І.