Постанова

від 25.11.2014 по справі 804/15207/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р. Справа № 804/15207/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Потолової Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства «Земля і Воля» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

СФГ «Земля і Воля» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської області №0001602202 від 14.08.2014р., яким нараховане грошове зобов'язання на загальну суму 9' 731грн.78коп., в тому числі: за основним платежем - 7'785грн.42коп., за фінансовими (штрафними) санкціями - 1'946грн.36коп.

У судове засідання з'явилися представники позивача, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили адміністративний позов задовольнити. У зв'язку з неявкою відповідача, не заперечували проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач не забезпечив участь повноважного представника у судовому засіданні, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення (а.с. 105). З клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, заперечення проти позову не надав.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За наведених обставин, з урахуванням приписів ч.4, 6 ст.128 КАС України, судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду справи за даної явки сторін та на підставі наявних у ній доказів, в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, надані докази та пояснення, оцінивши їх, при розгляді справи, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, СФГ «Земля і Воля» зареєстроване П'ятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 13.06.1997р., взято на податковий облік у Жовтоводській ОДПІ (П'ятихатське відділення) 14.11.1997р., згідно Свідоцтва зареєстроване платником ПДВ.

На підставі наказу Верхньодніпровської ОДПІ від 31.07.2014р. №734, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СФГ «Земля і Воля» (код ЄДРПОУ 25009309) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Трансстандарт 2002» (код ЄДРПОУ 31971392) за вересень 2012р.

Перевірка проводилась з 31.07.2014р. по 05.08.2014р.

За результатами перевірки складено Акт №930/04-16-22-01-25009309 від 05.08.2014р. (далі-Акт) в висновках якого було встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 7'785грн.42коп., в т.ч. за вересень 2012р. у сумі 7'785грн.42коп.

Не погодившись з висновками акту, позивачем подано заперечення, які отримані П'ятихатським відділенням Верхньодніпровської ОДПІ.

Листом від 13.08.2014р. №1987/10/04-16-22-03 письмові заперечення залишено без задоволення.

На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення №0001602202 від 14.08.2014р., яким збільшено грошове зобов'язання на загальну суму 9' 731грн.78коп., в тому числі: за основним платежем - 7' 785грн.42коп., за фінансовими (штрафними) санкціями - 1'946грн.36коп.

Не погодившись з такими висновками та рішенням податкового органу, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає наступне.

В основу висновку про фіктивність договору поставки №1-д від 12.03.2012 покладені дані за результатами проведеної Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська перевірки TOB «Трансстандарт 2002» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за вересень 2012 року, оформлені актом від 25.01.2013 року № 390/224/31971392, яким встановлено відсутність у TOB «Трансстандарт 2002» достатніх фізичних і технічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність достатнього кваліфікованого персоналу та факт не знаходження платника за юридичною адресою.

Однак, на думку позивача, в оскаржуваному акті перевірки висновки про безтоварність укладеного СФГ «Земля і Воля» правочину ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи та докази в цілому, а допущення помилки у оформленні ТТН не свідчить про безтоварність операції.

Також, позивач звертає увагу, що жодних доказів про самостійне дослідження Верхньодніпровською ОДПІ обставин укладання договору між СФГ «Земля і Воля» та «Трансстандарт 2002», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали цей правочин, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених СФГ «Земля і Воля» грошових коштів, отриманого СФГ «Земля і Воля» результату від використання придбаного дизельного пального акт перевірки не містить.

Позивач пояснює, що СФГ «Земля і Воля» використало придбане дизельне пальне у сільськогосподарській діяльності, що підтверджується документально. Це також підтверджується наявністю власних земельних ділянок, наявністю власного автотранспорту і тракторів, та отриманим у 2012 році врожаєм. Наявність врожаю підтверджується як документами первинного бухгалтерського обліку, так і звітними податковими деклараціями.

Як вказує позивач, Верхньодніпровська ОДПІ вийшла за межі своїх повноважень, оскільки нікчемність (недійсність) договорів може бути визнана тільки судом.

Також, позивач зазначає, що актом перевірки від 05.08.2014 року №930/04-16-22-01-25009309 не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло СФГ «Земля і Воля» права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Відсутність прізвища водія транспортного засобу, яким перевозилось дизельне пальне у одному з екземплярів товарно-транспортної накладної не є підставою для визнання угоди нікчемною, а поставки - безтоварної. Я особисто приймав дизельне пальне і є безпосереднім свідком того, що умови поставки дизельного пального за договором 1-д від 12.03.2012 товариством з обмеженою відповідальністю «Трансстандарт 2002» були виконані.

Позивач зазначає, що СФГ «Земля і Воля» своєчасно і правильно подало відповідну податкову звітність, в якій відображено описану господарську операцію, зазначено ПДВ, який віднесено до податкового кредиту.

Позиція відповідача викладена в Акті перевірки. Заперечень проти адміністративного позову не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст.67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до вимог п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податку контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

В розглядуваній справі, як вже зазначалося, нікчемність правочину встановлена в акті перевірки платника податків, складеному податковим органом за наслідками проведеної перевірки. При цьому, акт перевірки є засобом документування дій посадової особи контролюючого органу під час проведення перевірки і містить суб'єктивні висновки такої особи щодо наявності допущених платником податку порушень.

З аналізу положень постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. вбачається, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих на підставі нікчемних правочинів.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини, укладені платниками податків.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Неможливість підтвердити відображення контрагентом сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та неможливість проведення податковим органом зустрічних звірок не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вироків судів щодо позивача чи його контрагента відповідач не надав і на них не посилається, з наявних матеріалів справи не вбачається, що контрагент допускав порушення законодавства, яке стало підставою для спірного нарахування.

Суд звертає увагу, що відповідальність платника можлива лише в разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених дій з контрагентами - учасниками ланцюгових поставок.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не надано письмових заперечень на позовну заяву, а також доказів, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, доводів позивача не спростовано.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням викладеного, з матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету України позивачу - Селянському фермерському господарству «Земля і Воля» судові витрати у розмірі 182грн.70коп., сплачені квитанцією від 12.09.2014р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Селянського фермерського господарства «Земля і Воля» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001602202 від 14.08.2014р., яким нараховане грошове зобов'язання на загальну суму 9' 731грн.78коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Селянського фермерського господарства «Земля і Воля» (52173,Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с.Саксагань, вул.Радянська,20, код ЄДРПОУ 25009309) 182грн.70коп. (сто вісімдесят дві грн. 70коп.) судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Г. В. Потолова