Постанова

від 16.03.2015 по справі 804/3031/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 р. Справа № 804/3031/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: представника позивача представника відповідача Руднєвої І.В. Немченко К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮФАС" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЮФАС" (далі-ТОВ «АЛЮФАС», підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, податковий орган, відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «АЛЮФАС» з контрагентом вказаними у Акті №1054/04-65-2204/33857137 від 28.11.2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЮФАС» (код за ЄДРПОУ 33857137) щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «ГОЛДЕН-МАРК» (код за ЄДРПОУ 39010241) за період серпень 2014 року», такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському райоі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «АЛЮФАС», в тому числі, дії з виключення з електронної бази даних «Податковий блок» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «АЛЮФАС», здійснені на підставі Акту №1054/04-65-2204/33857137 від 28.11.2014 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЮФАС» (код за ЄДРПОУ 33857137) щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «ГОЛДЕН-МАРК» (код за ЄДРПОУ 39010241) за період серпень 2014 року»;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Гоповного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «АЛЮФАС», в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Поатковий блок» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «АЛЮФАС» зазначило у податковій декларації з податку на додану вартість.

Представник позивача, позов підтримала і надала пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю дій відповідача та порушенням законних інтересів підприємства під час складання Акту №3412/04-65-2204/33857137 від 28.11.2014р. та вчиненні ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська протиправного коригування показників податкової звітності ТОВ «АЛЮФАС». На думку позивача, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо «йомвірності» господарських операцій ТОВ «АЛЮФАС» із ТОВ «ГОЛДЕН-МАРК» і ТОВ «БМК-АЛЬПІ» у серпні 2014 року є безпідставними, зробленими із перевищенням наданих податковому органу повноважень та спростовуються фактичними обставинами справи і належним чином оформленими первинними документами. Позивач вважає, що у спірному акті не наведено допустимих і достатніх доказів на підтвердження висновків щодо нікчемності правочинів ТОВ «АЛЮФАС» із зазначеними контрагентами та порушення підприємством норм податкового законодавства. Водночас позивач вважає, що самостійна зміна ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська в автоматизованій системі співставлення показників податкового кредиту і податкових зобов'язань ТОВ «АЛЮФАС» на підставі спірного акту перевірки за відсутності податкового повідомлення-рішення та зміни цих показників самим підприємством шляхом подання декларацій (розрахунків) порушує охоронювані законом права та інтереси позивача.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача полягає у правомірності дій податкового органу та безпідставності і необгрунтованості позовних вимог ТОВ «АЛЮФАС». Відповідач зазначає, що контролюючі органи уповноважені Подактовим кодексом України на проведення документальних виїзних позапланових перевірок платників податків у порядку, межах та спосіб, встановлених чинним законодавством. Так, на думку відповідача, оскарження дій щодо формування висновків акту та складання акту є нічим іншим як оскарженням висновків акту, однак не є дією, з якою закон пов'язує настання правових наслідків, тому у даному випадку дії посадових осіб ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська у вигляді складання акту та включення до нього певних висновків відповідають загальним положенням податкового законодавства та не породжують для платника жодних правових наслідків. Крім того, відповідач наголошує, що вимоги ТОВ «АЛЮФАС» щодо визнання протиправними дій податкового органу у вигляді коригування показників податкової звітності позивача є безпідставними, оскільки такі коригування не здійснювались, а доказів спростовуючих наведене позивачем до суду не надано.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Виходячи зі змісту п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст. 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у пп. 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами пп. 20.1.3 п. 20.1 ст. 20 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст. ст. 78, 79 Податкового кодексу України.

Так, працівниками ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі наказу від 18.11.2014р. №1014, відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АЛЮФАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Голден-Марк» (код ЄДРПОУ 39010241) за період серпень 2014р.

За результатом проведеної перевірки складено Акт «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Алюфас» (код за ЄДРПОУ 33857137) щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Голден-Марк» (код ЄДРПОУ 39010241) за період серпень 2014 року» №1054/04-65-2204/33857137 від 28.11.2014р. (далі-акт перевірки), у якому податковий орган прийшов висновку про порушення ТВО «АЛЮФАС», а саме:

- п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність здійснених операцій: по ланцюгу придбання товарів у серпні 2014року - ТОВ "ГОЛДЕН-МАРК"; по ланцюгу реалізації товарів у серпні 2014 року - ТОВ "БМК-АЛЬПІ".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірність висновків Акту перевірки, на підставі яких, на його думку, було здійснено коригування податкової звітності підприємства.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

З наведених процесуальних норм права та положень ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та визначає зміст позовних вимог. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи сфері публічно-правових відносин з відповідачем.

В той же час, висновки, викладені в акті, самі по собі не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу і є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо встановлених в ході перевірки порушень.

Відтак, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправним дії службової особи щодо включення до акта певних висновків, чи фіксування в ньому порушень платником податків вимог чинного законодавства оскільки відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зі змісту викладеної норми слідує, що дії, пов'язані з виявленням порушень та фіксуванням їх у акті перевірки, як і включення до акта висновків є по суті виконанням перевіряючим своїх обов'язків і самі які по собі такі висновки обов'язкової сили не мають.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення (згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010р. № 1145/11/13-10).

Слід зазначити, що твердження позивача стосовно неправомірних висновків Акту перевірки є неприйнятними з огляду на те, що такий Акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке в силу п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для суб'єкта господарювання, крім права на надання зауважень до акту перевірки. Водночас, таке право виникає на підставі пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у зв'язку із самим фактом складення акту безвідносно до його конкретного змісту.

Так, діяльність податкових органів із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Таким чином, Акт перевірки №1054/04-65-2204/33857137 від 28.11.2014р. не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, що носить обов'язковий характер, а лише фіксує висновки і суб'єктивне ставлення перевіряючого суб'єкта владних повноважень під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, право на проведення якої надано податковим органам згідно із ст. 75 Податкового кодексу України, і тому не порушує права, свободи чи інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Отже, діяльність контролюючого органу із оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акту перевірки та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи і публічно-правових відносинах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року в справі №21-237а13, що прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. Вказане судове рішення відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.

Враховуючи викладене, а також те, що в контексті заявлених позовних вимог не оскаржуються дії податкового органу щодо проведення перевірки та висновки Акту перевірки, суд не вбачає доцільним досліджувати зміст викладених в Акті перевірки порушень, та надавати їм належну оцінку.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів".

Згідно п. 2.1. наказу Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" існуючі інформаційні системи, в тому числі АС "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", експлуатувалися паралельно з інформаційною системою "Податковий блок" до 31.01.2013 р.

Наказом ДПС України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи "Податковий блок" з 01.01.2013 року затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи "Податковий блок".

Слід звернути увагу на те, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

У пп. 14.1.171. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вказано, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

Згідно ст. 16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Конституційний Суд України визначив поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)" від 01.12.2004р. № 18-рп/2004).

Разом з тим, згідно з п. 66.1 ст. 66 Податкового кодексу України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

Експлуатація ІС "Податковий блок" здійснюється відповідно до Тимчасового регламенту, затвердженого наказом ДПС України від 24.12.2012 року №1197, який встановлює порядок дій структурних підрозділів територіальних органів Міндоходів з використання системи при виконанні функціональних обов'язків. ІС "Податковий блок" містить декілька підсистем - автоматизованих інформаційних систем (АІС), серед яких: "Реєстрація платників податків", "Обробка податкової звітності та платежів", "Облік платежів", "Податковий аудит", а також "Скарга" та "Суди". Інформація з вказаних підсистем в автоматичному режимі відображається в аналітичній системі - ризикоорієнтованій системі адміністрування податків - "Аналітична система", за допомогою якої можна лише переглянути результати співставлення та відпрацювання схемного кредиту.

Працівники територіальних органів Міндоходів за спеціальною процедурою отримують права доступу користувача до компонентів системи (ролі) та інформаційних ресурсів відповідно до повноважень кожного окремого працівника. При цьому, Тимчасовим регламентом для кожної підсистеми визначено конкретні процедури, які можуть виконуватись, терміни та періодичність їх виконання, а також підрозділи на конкретному рівні (районний, центральний) щодо кожної окремої процедури, які відповідальні за внесення, актуалізацію та обробку даних в ІС "Податковий блок".

Отже, в ІС "Податковий блок" спеціально уповноваженими відповідальними особами територіальних органів Міндоходів щодо кожного окремого платника податків вносяться об'єктивні дані - податкова інформація: відомості щодо реєстрації платника податків, відомості щодо перебування його на обліку, дані податкової звітності платника податків (задекларовані), дані щодо фактичної сплати податків, результати податкового контролю та інша податкова інформація.

Інформація з ІС "Податковий блок" використовується територіальними органами Міндоходів в тому числі під час проведення перевірок та звірок.

Такі дані (інформація) містяться в інформаційних базах в обсягах, що самостійно відображені платниками податків в податковій звітності. Поряд з цим в інформаційних базах міститься інформація контролюючих органів щодо результатів податкового контролю даних податкової звітності платника податків. При цьому, дані податкової звітності платника податків є даними платника податків, а результати податкового контролю - є даними контролюючого органу.

Таким чином, під поняттям "коригування" розуміється "зміна" або "виправлення". Відображення в інформаційних базах результатів податкового контролю щодо платника податків не є зміною податкової звітності, а є лише відомостями щодо фактів, які об'єктивно мали місце - проведення перевірки, її результати. При цьому, дані податкової звітності платника податків залишаються в обсягах, самостійно визначених платником податків.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів здійснення коригування податкової звітності. Натомість, відповідач вказав, що податковим органом не було здійснено коригування показників податкової звітності позивача, про що надано зворотній бік облікової картки платника податків.

У розумінні ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України до суду має право звертатися особа, права, інтереси якої порушені, проте позивачем жодним чином не доведено суду які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій, однак судом не встановлено порушення таких прав.

Таким чином, позивачем не доведено його порушеного права, а саме наявності відповідної інформації в обумовленому програмному продукті податкового органу, яка б створювала, змінювала та припиняла юридичні права та обов'язки платника податку, тобто породжувала правові наслідки. Оскаржувані дії податкового органу, по суті, є лише збиранням податкової інформації, які не обумовлюють зміни майнового стану платника податків.

Отже, у суду відсутні підстави вважати протиправними дії податкового органу щодо внесення коригувань до автоматизованих інформаційних систем, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено факту коригування показників підприємства. Відповідно позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах "Йорданова та інші проти Болгарії" та "Ліндхайм та інші проти Норвегії".

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належним чином доведено правомірність своїх дій за результатами проведеної перевірки.

З огляду на викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮФАС" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 березня 2015 року

Суддя Р.А. Барановський