Постанова

від 18.05.2015 по справі 812/164/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/164/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Секірської А.Г.,

при секретарі - Барашко М.В.,

за участю представників:

позивача - Коробченко Т.М., довіреність від 25.12.2014;

відповідача - Герасименко К.Ю., довіреність від 27.04.2015 № 14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 6950,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2015 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентранс» з вимогами про стягнення адміністративно - господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 6909,09 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 41,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів з 25.02.2013. У 2014 році відповідач на підставі положень статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ, Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та поданого ним Звіту 10-ПІ від 24.02.2015 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік мало бути працевлаштовано 1 інваліда, але не працевлаштовано. Середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача складає 13 818,18 грн.

Оскільки відповідачем не було створено 9 робочих місць для інвалідів, яких відповідно не працевлаштовано, утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 6909,09 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно - господарських санкцій у розмірі 41,46 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, подав до матеріалів справи заперечення проти адміністративного позову (а.с. 16-21), у яких зазначив, що на виконання вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ТОВ «Ентранс» виділено та створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів. Відповідач виконує вимоги щодо визначення процедури зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць та подає поштою щороку до 1 березня звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за встановленою формою № 10-ПІ (річна) до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Протягом 2014 року (липень - жовтень, грудень) відповідач надавав інформацію про наявність одного робочого місця (вакантної посади) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості за місцем реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою № 3-ПН, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Сєвєродонецький міський центр зайнятості протягом 2014 року до ТОВ «Ентранс» не направляв на працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями та відмови підприємства від працевлаштування таких осіб не було. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

ТОВ «Ентранс» вжив всіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, у зв'язку з чим на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ентранс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 11.06.2003 (а.с.27), зареєстроване 25.02.2013 № 44/129/607 Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, що підтверджується довідкою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 25.02.2013 № 2318 (а.с.7).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентранс» за 2014 рік від 24.02.2015, наданого до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) становить 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особу, фонд оплати праці штатних працівників складає 152 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 13 818 грн., сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 0 грн. (а.с. 8)

За несвоєчасну сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Ентранс» адміністративно-господарських санкцій за 2014 рік Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховано підприємству пеню в сумі 41,46 грн., про що зазначено у розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (а.с. 5).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266 (далі - Положення), є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів.

Згідно з п. 5 Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо: реєстрації у них підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (п.п. 1.1 п. 5); організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків (п.п. 1.2. п. 5); збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом (п.п. 1.4 п. 5); обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю (п.п. 1.5 п. 5).

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-12 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875).

За змістом ст. 20 Закону № 875 Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивач у справі - суб`єкт владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері соціального захисту інвалідів, в тому числі контроль щодо забезпечення інвалідів робочими місцями.

Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико - соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Продекспорт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеської залізниці про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ентранс» своєчасно подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік (а.с. 8).

Дослідженням штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентранс» на 01.01.2014 встановлено, що на підприємстві існує вакантна посада, інформація про яку у повній мірі узгоджується з відомостями, зазначеними у звітності "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", поданій Сєвєродонецькому міському центру зайнятості протягом 2014 року.

Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ентранс» надано наказ від 30.12.2013 № 37-К про утворення вакансії прибиральниці службових приміщень, згідно з яким на виконання Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" закріплено посаду прибиральниці службових приміщень за відповідною категорією громадян (інваліди) та внесено зміни до штатного розкладу з 01.01.2014 (а.с. 45).

Згідно з вимогами п. 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, позивач повинен був надати звіт форми 3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, якою є наступний день після створення робочого місця - 02.01.2014.

В порушення вимог зазначеного Порядку, звіти форми 3-ПН відповідачем почали надаватись центру лише у липні 2014 року, тобто ТОВ "Ентранс" несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, що підтверджується також листом Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 25.02.2015 № 13-04/496, в якому зазначено, що протягом 2014 року від підприємства надійшло 5 вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями - 10.07.2014, 04.08.2014, 03.09.2014, 03.10.2014 та 12.12.2014 (а.с.24).

Суд не приймає доводи представника відповідача на неможливість подання звітності форми 3-ПН до центру зайнятості протягом першого півріччя 2014 року з посиланням на наказ директора ТОВ "Ентранс" від 30.12.2013 № 38-К, згідно з яким з метою підтримки Євромайдану дозволено трьом співробітникам виїзд до м. Києва (а.с.43) та наказ директора ТОВ "Ентранс" від 15.04.2014 № 5-К, згідно з яким у зв'язку з загрозою життю та здоров'ю співробітників на період проведення бойових дій (АТО) згідно Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 дозволено виїзд співробітників підприємства до інших областей України, а також за її межі (а.с.44), оскільки обов'язок щодо повідомлення центру зайнятості про створення робочого місця та надання звіту форми 3-ПН виник на наступний день після дати відкриття вакансії прибиральниці службових приміщень згідно наказу ТОВ "Ентранс" від 30.12.2013, а саме - з 02.01.2014, діючим законодавством не передбачено можливості звільнення підприємства від надання обов'язкової звітності через відсутність конкретних працівників на робочому місці.

Крім того, строк, визначений Порядком подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, для повідомлення центру зайнятості про відкриття певної вакансії, є присічним та продовженню або перенесенню не підлягає.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ентранс» у 2014 році не виконано норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, визначений ст. 19 Закону № 875 та не вжито всіх заходів для недопущення порушення вимог Закону № 875.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Розглянувши справу, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ентранс» не вжито усіх необхідних та можливих заходів для недопущення господарського правопорушення, оскільки не виконано обов'язок щодо своєчасного надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, тому в даному випадку адміністративно-господарські санкції та пеня, передбачені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підлягають застосуванню.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витратах судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 18 травня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 20 травня 2015 року, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 6950,55 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентранс» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, 37, код ЄДРПОУ 32533345) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13396264, 93003, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Будьонного, 28) адміністративно - господарську санкцію у сумі 6909,09 грн. (шість тисяч дев'ятсот дев'ять гривень 09 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 41,46 грн. (сорок одна гривня 46 коп.), всього 6950,55 грн. (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 55 коп.) на розрахунковий рахунок 31212230700080 в ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код ОКПО 37944909, код доходу 50070000.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 20 травня 2015 року.

Суддя А.Г. Секірська