Рішення

від 14.05.2015 по справі 910/6212/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015Справа №910/6212/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродзерно" третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса про стягнення 84 112 090,45 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Власюк Г.В. (дов. № 03/2/127 від 19.02.2015 року) від відповідача не з'явився від третьої особине з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14 травня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродзерно" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 84 112 090,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 року порушено провадження у справі № 910/6212/15-г, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса та призначено справу до розгляду на 23.04.2015 року.

14.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представники учасників судового процесу в судове засідання 23.04.2015 року не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 07.05.2015 року, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 07.05.2015 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 23.04.2015 року не виконали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2015 року розгляд справи відкладено на 14.05.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2015 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання 14.05.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. що підтверджується підписом уповноваженої особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача у судове засідання 14.05.2015 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/6212/15-г не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 150, приміщення 17, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи, зокрема, спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса (позичальник) було укладено кредитний договір № 117-2012 (надалі по тексту - Договір) за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 69 000 000,00 грн. (надалі по тексту - кредит), а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим Договором. а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором.

Процентна ставка за користування кредитом 19% процентів річних (пункт 1.2. Договору).

У відповідності до пункту 1.3. Договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 06.02.2013 року включно.

Статтею 2 Договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту, день погашення кредиту не враховується). Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок № 2909088001092 не пізніше 15 (п'ятнадцятого) календарного числа місяця, на ступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.

19.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитор) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Енгельса (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпродзерно" (новий позичальник) було укладено договір про внесення змін до Договору (надалі по тексту - Договір про внесення змін від 19.11.2013 року), за умовами якого сторони погодили, що у відповідності з положеннями статті 520 Цивільного кодексу України здійснюється заміна сторони - позичальника в Договорі, у зв'язку з чим всі права та обов'язки позичальника за Договором, які існують на момент укладення даного договору про внесення змін переходять від позичальника до нового позичальника з моменту вступу даного Договору в силу.

На підставі цього Договору про внесення змін до нового позичальника від позичальника переходять зобов'язання щодо сплати на користь кредитора кредиту, а також зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом, комісії, пеню, штрафи та інші платежі передбачені Договором, виконувати всі інші обов'язки покладені на позичальника згідно з умовами Договору. Порядок, розміри, та строки виконання зобов'язань зі сплати новим позичальником кредитору кредиту та інших платежів визначено Договором (пункт 2 Договору про внесення змін від 19.11.2013 року).

Згідно з пунктами 3, 4 Договору про внесення змін від 19.11.2013 року загальна сума зобов'язань за Договором, що переходять до нового позичальника, станом на дату укладення цього Договору про внесення змін становить 71 501 013,70 грн. Дійсним кредитор надає свою згоду на заміну сторони - позичальника в Договорі, відповідно до умов даного Договору про внесення змін та на передачу всіх прав та обов'язків за Договором від позичальника до нового позичальника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродзерно", з моменту вступу в силу даного Договору про внесення змін, вважається стороною Договору і для цілей подальших взаємовідносин між його сторонами буде надалі для його цілей іменуватись "позичальник" (пункт 7 Договору про внесення змін від 19.11.2013 року).

Кредитор та новий позичальник домовились викласти пункти 1.1. та 1.2. статті 1 Договору в наступній редакції:

"1.1. Відповідно до умов цього Договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 71 501 013,70 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим Договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором.

1.2. Процентна ставка за користування кредитом 27% річних."

На виконання умов Договору з урахуванням Договору про внесення змін від 19.11.2013 року позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 71 501 013,70 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 803903 від 19.11.2013 року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Договором про внесення змін від 12.08.2014 року до Договору сторони домовились викласти пункт 1.2. статті 1 Договору в наступній редакції:

"1.2. Процентна ставка за користування кредитом:

- з 19.11.2013 року по 31.08.2014 року - 27% річних;

- з 01.09.2014 року - 16,1% річних".

Договором про внесення змін від 01.04.2014 року до Договору сторони домовились викласти пункт 1.3. статті 1 Договору в наступній редакції:

"1.3. Термін остаточного повернення кредиту 23.05.2015 року".

В обгрунтування позову Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродзерно" допустило порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту і процентів за користування кредитними коштами згідно з умовами Договору, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу вимогу № 31/1-2285 про виконання зобов'язань по Договору, яка залишена останнім без відповіді та виконання.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 84 112 090,45 грн., з яких, 71 501 013,70 грн. заборгованості за кредитом, 11 331 049,68 грн. заборгованості за процентами, 528 896,15 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 56 667,44 грн. три проценти річних, 694 463,48 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 71 501 013,70 грн., а відповідач зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим Договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання відповідач кредиту виконав належним чином, що підтверджується меморіальним ордером № 803903 від 19.11.2013 року на суму 71 501 013,70 грн.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Договором про внесення змін від 01.04.2014 року до Договору сторони погодили термін остаточного повернення кредиту 23.05.2015 року.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з пунктом 8.2.4. Договору кредитор вправі пред'явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту та виконання інших зобов'язань за цим Договором у випадку порушення позичальником будь-якого з обов'язків передбачених статтею 10 Договору, за змістом якої позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту, сплачувати нараховані проценти, комісії, пені, штрафи та інші платежі відповідно до умов Договору.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що останній допустив порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту та процентів за Договором, внаслідок чого, позивач, надіслав відповідачу вимогу № 31/1-2285 про виконання зобов'язань по Договору, яка залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача також вбачається, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродзерно" обліковується заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 71 501 013,70 грн. та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 11 331 049,68 грн.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 82 832 063,38 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродзерно" 71 501 013,70 грн. заборгованості по кредиту та 11 331 049,68 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 117-2012 від 15.03.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем умов Договору позивачем також нараховано пеню у розмірі 528 896,15 грн. за несвоєчасне повернення за несвоєчасне погашення процентів, за загальний період з 16.12.2014 року по 31.01.2015 року.

Згідно частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 14.4. Договору сторони погодили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором позичальник сплачує кредитору пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого грошового зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням вимог Договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Таким чином, встановивши прострочення відповідача за Договором, приймаючи до уваги пункт 14.4. Договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродзерно" 528 896,15 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 56 667,44 грн. три проценти річних, 694 463,48 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, за загальний період з 16.12.2014 року по 31.01.2015 року, на загальну суму 56 667,44 грн. та інфляційних втрат у сумі 694 463,48 грн.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Рішенням від 24.11.2014 року виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 року № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи те, що ціна позову становить 84 112 090,45 грн., стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає сума судового збору у розмір 73 080,00 грн.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродзерно" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 150, приміщення 17, код ЄДРПОУ 35428996) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) 71 501 013 (сімдесят один мільйон п'ятсот одна тисяча тринадцять) грн. 70 коп. заборгованості за кредитом, 11 331 049 (одинадцять мільйонів триста тридцять одна тисяча сорок дев'ять) грн. 68 коп. заборгованості за процентами, 528 896 (п'ятсот двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 15 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, 56 667 (п'ятдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім) 44 грн. три проценти річних, 694 463 (шістсот дев'яносто чотири тисячі чотириста шістдесят три) грн. 48 коп. інфляційних нарахувань.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродзерно" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 150, приміщення 17, код ЄДРПОУ 35428996) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2015 року

Суддя С.В. Стасюк