Рішення

від 19.05.2015 по справі 917/364/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 року Справа №917/364/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Полтаважитлобуд", вул.Червонофлотська,15, м. Полтава, 36010 (адреса для листування: вул. Радянська, 46, м. Лубни, Полтавська область, 37500)

до 1. Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, вул. Ярослава Мудрого 33, м. Лубни, Полтавська область,37500

2. Лубенської міської ради, вул. Ярослава Мудрого 33, м. Лубни, Полтавська область,37500

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ Міністерства оборони України, вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36000

про стягнення 233 499,97 грн. та визнання недійсним договорів оренди нежитлового приміщення

Суддя Білоусов С.М.

Представники:

від позивача: Гнідаш С.О., дов. від 14.01.2014 р.;

від відповідачів: не з'явилися;

від третьої особи: Клекта І.Т., дов. № 1 від 02.01.2015 р.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 233 499,97 грн. - вартість здійснених позивачем невід'ємних поліпшень об'єктів оренди та визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення №7 від 16.06.2010 р. та № 17 від 17.05.2013 р.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву вих. № 01-13/511 від 08.05.2014 р. просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість (вх. № 5962 від 12.05.2014 р.).

Так перший відповідач зазначає, що в акті приймання-передачі від 16.06.2010 р., який є додатком № 1 до договору оренди нежилого приміщення №17 від 16.06.2010 р., відображено технічний стан об'єкту оренди як задовільний, що суперечить твердженню позивача про неможливість здійснення експлуатації приміщення без проведення ремонтних робіт. Також відповідач 1 вказує на те, що позивачем не виконано рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради №135 від 23.06.2010 р. "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок" в частині отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, дозволів на погодження проектно-кошторисної документації та на початок будівельних робіт, а також документів про прийом в експлуатацію реконструйованого об'єкту оренди. Крім того, відповідач 1 посилається на те, що в акті обстеження від 06.07.2011 р. відображено, що позивач не використовує нежилу будівлю по вул. Монастирській, 11 в м. Лубни взагалі, а прилегла територія має неналежний естетичний вигляд. Відповідно до фактів, викладених у даному акті, на думку першого відповідача засвідчено відсутність проведення ремонтних робіт у приміщенні та здійснення поліпшень на підставі договору підряду на ремонтно-будівельні роботи № 24 від 23.07.2010 року. Відповідач звертає увагу на те, що акт приймання виконаних будівельних робіт підписаний позивачем травнем 2013 року на суму 210 292,33 грн., тоді як останній звернувся з листом до відповідача про підтвердження факту здійснення поліпшень орендованого майна 30.04.2013 р. Також відповідач 1 зазначає, що перед укладенням договору оренди №17 від 17.05.2013 р. оцінювачем наданий новий висновок про вартість орендованої будівлі станом на 15.05.2013 р., що складає 127 953,00 грн., і порівняно з 2010 роком більше на 24 347,00 грн. в зв'язку зі зростанням вартості об'єкту через фінансові обставини. Перший відповідач заперечуючи проти позовних вимог, посилається на пункти 9.3 та 9.7 договорів оренди, якими передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні чи припиненні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцеві у стані, в якому він перебував на момент його передачі в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, що неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору; покращення, зроблені орендарем, які неможливо відокремити без шкоди для майна, переходять у власність орендодавця без компенсації зазначених втрат. Також відповідач 1 вказує на не виконання позивачем листа вих. №01-13/368 від 16.05.2013 р., в якому відповідач просив надати документи на підтвердження проведених поліпшень об'єкту оренди та направити представника за адресою орендованої будівлі для проведення обстеження і підписання відповідних актів. Крім того, відповідач 1 вважає помилковим посилання позивача на приписи статті 778 ЦК України, якою передбачено обов'язок орендодавця зарахувати вартість здійснених поліпшень орендованого майна в рахунок орендної плати, оскільки статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендодавця компенсувати здійснені за його згодою поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди майну, орендарю в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Як зазначає відповідач 1 пунктом 9.7 договору визначено, що поліпшення, які неможливо відокремити від будівлі переходять у власність орендодавця. Щодо незаконності використання Лубенською міською радою майна військового містечка № 36, яке передано під охорону та тимчасове використання останній зазначає, що у Міністерства оборони України відсутні вимоги щодо повернення зазначеного майна з використання Лубенської міської ради. Також відповідач 1 зазначає, що Міністерством оборони України не оскаржені Свідоцтво про право власності від 22.11.2004 р. та рішення виконкому Лубенської міської ради від 25.04.2004 р. за №209, на підставі якого воно видане.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.04.2014 р. до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Квартирно-експлуатаційний відділ, м. Полтава Міністерства оборони України.

Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава Міністерства оборони України (далі - КЕВ м. Полтава) через канцелярію господарського суду Полтавської області подано лист вих. №1562 від 13.05.2014 р., в якому викладені обставини за яких КЕВ м. Полтава підтримує позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення №7 від 16.06.2010 р. та № 17 від 17.05.2013 р. (вх. №6080 від 13.05.2014 р.).

Позивачем подані заперечення на відзив на позовну заяву від 14.05.2014 р., в яких наведені обставини, що дають підстави позивачу вважати, що перший відповідач не є власником орендованих відповідачем приміщень, а тому повинен відшкодувати вартість здійснених позивачем невід'ємних поліпшень об'єктів оренди та просить суд визнати недійсними договори оренди нежитлового приміщення № 7 від 16.06.2010 р. та № 17 від 17.05.2013 р. (вх. № 6138 від 15.05.2014 р.).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.05.2014 р. провадження у справі було зупинене в зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідному інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С.Бокаріуса.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 р. провадження у справі було поновлене в зв'язку з отриманням судом 16.10.2014 року матеріалів справи та висновку експерта після проведеної експертизи.

Також даною ухвалою від 21.10.2014 р. провадження у справі №917/364/14 було зупинене до вирішення пов'язаної з нею справи № 917/2002/14, оскільки предметом спірних правовідносин по останній справі було нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Лубни, вул. Монастирська, 11 та протиправні дії і рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради щодо права комунальної власності по даному приміщенню.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.02.2015 р. поновлено провадження у справі №917/364/14, оскільки 24.12.2014 року господарським судом Полтавської області прийнято рішення по справі № 917/2002/14.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.03.2015 р. залучено до участі у справі іншого відповідача - Лубенську міську раду, м. Лубни, в зв'язку з чим слухання справи розпочалось заново.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава Міністерства оборони України через канцелярію суду подав лист вих. № 971 від 23.03.2015 р., в якому зокрема повідомив про те, що актом приймання-передачі від 04.09.2003 р. вивільнені внаслідок розформування військової частини А3410 будівлі і споруди військового містечка № 36 були передані Лубенській міській раді під охорону та тимчасове використання до виходу розпорядження Кабінету Міністрів України. Також на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.2014 р. по справі № 917/2002/14 державним реєстратором Реєстраційної служби Лубенського міськрайонного управління юстиції винесено рішення № 19928590 від 12.03.2015 р., яким внесено запис про скасування державної реєстрації права власності форма власності: комунальна, розмір частки: 1/1 за номером 9008710 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 594076953107 (вх. № 4043 від 23.03.2015 р.).

Позивач супровідним листом від 24.04.2015 р. надав суду докази направлення позовної заяви другому відповідачу - Лубенській міській раді (вх. № 6558 від 05.05.2015 р.).

Другий відповідач - Лубенська міська рада направила на адресу суду відзив по даній справі від 07.05.2015 р., в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, та зокрема на те, що відповідно до ч. 1 статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада в межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Згідно з п. 31 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження щодо управління майном, що належить до комунальної власності міста здійснювали Фонди комунального майна Лубенської міської ради та починаючи з червня 2011 року Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради. Останні в межах своїх повноважень виступали орендодавцями нежилої будівлі по вул. Монастирській, 11 в м. Лубни по спірних договорах оренди.

Також другий відповідач зазначає, що згідно з актом приймання-передачі від 04.09.2003 р. нежилої будівлі по вул. Монастирській, 11 в м. Лубни Лубенською міською радою остання прийнята під охорону і тимчасове використання до виходу розпорядження Кабінету Міністрів України. Міністерство оборони України було проінформовано про рішення Лубенської міської ради від 17.08.2004 р. «Про прийом до власності Лубенської територіальної громади будівель і споруд військового містечка» шляхом направлення рекомендованого листа.

Крім того, другий відповідач зазначає, що не відповідають дійсності твердження позивача про те, що орендодавець своїми діями, що полягають в укладенні спірних договорів оренди, ввів його в оману, передаючи майно, яке не належало територіальній громаді міста на праві власності, оскільки на той час було чинне свідоцтво про право власності від 22.11.2004 р. на будівлі і приміщення по вул. Монастирській, 11 (колишня К.Маркса) в м. Лубни. Другий відповідач наполягає на відсутності жодного умислу на введення в оману позивача чи замовчування обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину.

Другий відповідач посилається на відсутність правових підстав щодо визнання недійсними договорів оренди №7 від 16.06.2010 р. та №17 від 17.05.2013 р. відповідно до статті 207 ГК України (як таких, що суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та укладених шляхом обману іншої сторони).

Також другий відповідач у відзиві зазначає про необґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення 233 499,97 грн. здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна, тоді як судовою експертизою встановлено, що їх сума складає 182 335,00 грн. Другий відповідач наголошує, що розділом 9 оскаржуваних договорів оренди передбачено чіткий порядок переходу у власність Орендаря покращень об'єкта оренди, які неможливо відокремити.

Крім того, актом приймання-передачі від 13.03.2015 р. позивач в присутності представників КЕВ м. Полтава передав Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради нежилу будівлю по вул. Монастирській, 11 в м. Лубни, що свідчить про припинення договірних відносин між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників процесу, суд встановив:

16.06.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Полтаважитлобуд", м. Полтава (далі - позивач) та Територіальною громадою м. Лубни Полтавської області в особі Лубенської міської ради було укладено договір №7 оренди нежитлового приміщення (далі - договір №7).

Відповідно до пункту 1.1 договору його предметом є індивідуально визначене нерухоме майно за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Монастирська, 11. Пунктом 2.2 договору визначено об'єкт оренди - нежила будівля загальною площею 196,5 м 2 . Згідно з пунктом 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Лубни. Пунктом 12.1 сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до "16 " травня 2013 року.

17.05.2013 р. позивач та Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради уклали договір №17 оренди об'єкту нерухомого комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади м. Лубни (далі - договір №17).

Відповідно до пункту 1.1 договору №17 його предметом є індивідуально визначене нерухоме майно за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Монастирська, 11. Пунктом 2.2. договору №17 визначено, що об'єктом оренди є нежила будівля, загальною площею 196,5 кв.м згідно з викопіюванням з поверхового плану, що є невід'ємною частиною договору. Згідно з пунктом 2.4 договору №17 об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Лубни, що підтверджується Свідоцтвом на право власності від 22 листопада 2004 року, видано виконавчим комітетом Лубенської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету №209 від 25 серпня 2004 року.

Пунктами договорів № 7 та № 17 передбачено, що Орендар не має права без письмової згоди Орендодавця проводити переобладнання, перепланування, капітальний ремонт об'єкта, вести будівельні роботи на прибудинковій території. Дозвіл на виконання таких робіт оформляється листом Орендодавця, в якому зазначається про надання дозволу, погодження проекту (якщо його наявність передбачена чинним законодавством України), кошторис витрат та термін виконання таких робіт.

Позивач подав до Лубенської міської ради заяву вих. № 196 від 18 червня 2010 р. про надання дозволів на реконструкцію орендованої нежитлової будівлі.

Рішенням №135 від 23 червня 2010 року Лубенської міської ради "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок" надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки ТОВ "Інвестиційна компанія "Полтаважитлобуд" на реконструкцію орендованої нежилої будівлі по вул. Монастирській, 11 під адміністративні приміщення.

Позивачем з метою здійснення реконструкції орендованого майна було укладено договір підряду на проведення проектних робіт від 03.09.2010 року з Комунальним підприємством виконавчого комітету Лубенської міської ради "Містобудування", договір підряду №24 від 23.07.2010 року на ремонтно-будівельні роботи з Відкритим акціонерним товариством "ПМК-171", договір на виконання робіт № 15/07 від 15.07.2010 року з Приватним підприємством "Лубниелектромонтаж". Факт прийняття виконаних робіт за зазначеними договорами підтверджується актом приймання та здачі виконаних робіт від 16.09.2010 р., актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року форми КБ-2в від 07.05.2013 р., актом здачі приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 15.07.2010 року та актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2010 року.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку вартість витрат на здійснення невід'ємних поліпшень склала 233 499,97 грн.

Відповідно до пункту 11.4 договорів оренди №7 та №17 у разі, коли Орендарем за письмовою згодою Орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення об'єкта оренди, які неможливо відокремити від об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 (двадцяти п'яти) відсотків експертної вартості об'єкта, Орендар одержує право викупу об'єкта оренди. Оцінка вартості об'єкта приватизації в цьому випадку здійснюється із застосуванням експертної оцінки.

Листом від 17.07.2013 року позивач звернувся до Лубенського міського голови з пропозицією прийняти рішення про продаж орендованого майна позивачу.

Листом вих. №1-8/4145 від 06.08.2013 р. Виконавчий комітет Лубенської міської ради повідомив позивача про те, що розгляд питання про включення об'єкту до плану приватизації на 2013 рік в даний час неможливий, так як Міністерство оборони України в судовому порядку оспорює право власності на орендоване позивачем майно в м. Лубни по вул. Монастирська, 11. Крім того, земельна ділянка, на якій розміщене майно, орендоване позивачем, до цього часу рахується за Міністерством оборони України.

Позивач просить суд стягнути з другого відповідача - Лубенської міської ради вартість здійснених невід'ємних поліпшень об'єкту оренди вартістю 233 499,97 грн.

При винесенні рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Частиною 3 даної статті передбачено, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

В матеріалах справи наявні докази звернення позивача з заявою вих. №196 від 18 червня 2010 р. про надання дозволів на реконструкцію орендованої нежитлової будівлі (том 1, а.с. 31).

Відповідно до Рішення №135 від 23 червня 2010 року Лубенської міської ради "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок" надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки ТОВ "Інвестиційна компанія "Полтаважитлобуд" на реконструкцію орендованої нежилої будівлі по вул. Монастирській, 11 під адміністративні приміщення (том 1, а.с.32).

Позивачем отримано проект реконструкції орендованої нежилої будівлі під адміністративні приміщення по вул. Монастирській, 11 в м. Лубни, який виготовлено та погоджено Комунальним підприємством виконавчого комітету Лубенської міської ради "Містобудування" (том 1, а.с. 150-159). Також позивачем отримані від Управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Лубенської міської ради містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №37 від 22 липня 2010 року (том 1, а с. 161-165).

Отже, на підставі вищевикладеного вбачається, що позивачем вчинені всі необхідні дії для здійснення поліпшень об'єкту оренди.

Відповідно до висновку №499/500 судової будівельно-технічної експертизи по справі з господарського спору №917/364/14, складений 23.03.2014 р. (том 1, а.с. 202-230) вартість робіт і матеріалів, витрачених на проведення невід'ємних поліпшень здійснених ТОВ "Інвестиційна компанія "Полтаважитлобуд" на об'єкті оренди - нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: вул. Монастирська, 11 м. Лубни, Полтавської області, які можливо встановити візуальним оглядом, обрахована в локальному кошторисі виконаних ремонтно-будівельних робіт та складає 218 802,00 грн. з урахуванням ПДВ. Ринкова вартість об'єкта оренди - нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Монастирська, 11 м. Лубни, Полтавської області з урахуванням здійснених ТОВ "Інвестиційна компанія "Полтаважитлобуд" поліпшень без ПДВ, складає 452 790,00 грн.

Судом здійснено перевірку розрахунку вартості витрат на здійснення невід'ємних поліпшень, поданих позивачем до позовної заяви та враховано висновки судової експертизи, і встановлено, що їх вартість складає 218 802,00 грн.

Заперечення першого відповідача, викладені ним у відзиві до позовної заяви вих. №01-13/511 від 08.05.2014 р. (том 1, а.с.123-127) спростовуються наступним.

Згідно з п. 14.4 Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 р. за №32/288 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 р. за №423/2863) стан будівлі (споруди) ІІ - задовільний, якщо у будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій ІІІ (непридатний для нормальної експлуатації) та ІV (аварійний). Отже, термін "задовільний" свідчить, що у будівлі на час передачі в оренду відсутні несучі конструкції не придатні для нормальної експлуатації та аварійні, що не дає підстави вважати, що дана будівля придатна для експлуатації в якості офісного приміщення.

Позивачем подані належні докази виконання рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради №135 від 23.06.2010 р. "Про надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок" в частині отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, а саме: договір підряду на проведення проектних робіт від 03.09.2010 року з Комунальним підприємством виконавчого комітету Лубенської міської ради "Містобудування" відповідно до якого отримано проект реконструкції орендованої нежилої будівлі під адміністративні приміщення по вул. Монастирській,11 в м. Лубни, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки №37 (том 1, а.с.150-165).

Ремонтні роботи, які проводились за замовленням позивача не потребували спеціальних дозволів (дозволу на початок будівельних робіт) відповідно до п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. за №127 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за №582/5773).

Щодо посилання першого відповідача на акт обстеження від 06.07.2011 р., яким підтверджується відсутність проведення будь-яких ремонтних робіт у будівлі, внесення будь-яких поліпшень, які повинні бути проведені згідно з договором №24 від 23.07.2010 р., то даним актом засвідчено лише, що прибудинкова територія знаходиться у неналежному стані, в зв'язку з чим винесено позивачу припис про приведення прилеглої території в належний стан до 1 серпня 2011 р. Щодо стану нежилої будівлі, то в акті зазначено тільки, що вона знаходиться у стані згідно акту обстеження від 21.04.2011 р.

Суд критично оцінює вартість орендованої будівлі на суму 127 953,00 грн., яка зазначена в акті прийому-передачі нежилої будівлі, розташованої за адресою: м. Лубни, вул. Монастирська, 11 (додаток №3 до Договору оренди №17 від 17.05.2013 р.), і як зазначає перший відповідач це порівняно з 2010 роком більше на 24 347,00 грн. в зв'язку зі зростанням вартості об'єкту через фінансові обставини, а не через здійснені позивачем поліпшення. Висновком судового експерта встановлено, що ринкова вартість об'єкта оренди - нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Монастирська, 11 м. Лубни, Полтавської області з урахуванням здійснених ТОВ "Інвестиційна компанія "Полтаважитлобуд" поліпшень без ПДВ, складає 452 790,00 грн.

Оскільки предметом договорів є державне нерухоме майно, то до відносин між сторонами також застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.3 ст. 773 ЦК України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Статтею 778 ЦК України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Тобто правом обирати той чи інший спосіб відшкодування в даному випадку наділений не орендодавець, а орендар, чим скористався позивач, звернувшись до суду за захистом своїх прав шляхом відшкодування йому за рахунок першого відповідача як орендодавця вартості здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що перший відповідач безпідставно не відшкодовує позивачу вартість здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна на суму 218 802,00 грн.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем , якщо інше не передбаченого договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Крім того, частиною 2 вказаної статті передбачено право орендаря залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано першим відповідачем, жодних заперечень щодо проведення поліпшень орендованого майна, останнім не висловлювалось.

Судом відмічається, що вищевказані норми Закону України "Про оренду державного і комунального майна" та ЦК України не суперечать одна одній, оскільки ст. 27 Закону (як спеціальна норма, що регулює відносини оренди державного майна) лише точніше розкриває порядок відшкодування вартості поліпшень майна, передбачений ст. 778 ЦК. Так, обидві норми передбачають право орендаря на відшкодування йому здійснених поліпшень майна, зроблених за власний кошт та за згодою орендодавця, в той час як ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розкриває межі відшкодування, чого немає у ст. 778 ЦК, яка є загальною нормою.

Щодо стягнення заявленої позивачем суми здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна з Лубенської міської ради суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада в межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Згідно з п. 31 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження щодо управління майном, що належить до комунальної власності міста здійснювали Фонди комунального майна Лубенської міської ради та починаючи з червня 2011 року Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради. Останні в межах своїх повноважень виступали орендодавцями нежилої будівлі по вул. Монастирській, 11 в м. Лубни по спірних договорах оренди.

Враховуючи встановлений судом факт наявності обов'язку першого відповідача (як такого, що мав управління майном, що належить до комунальної власності міста та уклав договір оренди №17 від 17.05.2013 р. з позивачем) щодо компенсації здійснених позивачем поліпшень орендованого приміщення та визначену в судовому порядку вартість даних поліпшень, позов у цій частині підлягає задоволенню на суму 218 802,00грн. При цьому суд відмовляє в задоволені позову про стягнення невід'ємних поліпшень до другого відповідача - Лубенської міської ради.

Також позивач просить суд визнати недійсними договори оренди нежитлового приміщення №7 від 16.06.2010 р. та № 17 від 17.05.2013 р. як такі, що вчинені відповідачами з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та укладені шляхом введення в оману іншої сторони.

При цьому позивач посилається на те, що спірні договори оренди укладені щодо майна, яке не належало відповідачам і яким вони не мали права розпоряджатись. Так, відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про передачу майна державної та комунальної власності" передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України стосовно військових містечок (майнових комплексів), іншого нерухомого військового майна, яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил України і не планується до використання у Збройних Силах України та не включено до відповідного переліку військового майна, яке підлягає відчуженню. Рішення про передачу майна Міністерства оборони України, а саме: військового містечка №36 за місцезнаходженням: м. Лубни, вул. Монастирська, 11 Кабінетом Міністрів України не приймалось.

Рішенням господарського суду Полтавської області по справі №18/1875/11 від 14.09.2011 р. за позовом заступника військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ до виконавчого комітету Лубенської міської ради м. Лубни третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство "Полтава-центр-Сервіс", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області; третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" м. Лубни про визнання права власності встановлено, що рішення двадцятої сесії четвертого скликання Лубенської міської ради Полтавської області від 17.08.2004 р. "Про прийом до власності Лубенської територіальної громади будівель і споруд військових містечка" прийнято у власність територіальної громади міста Лубни будівлі споруди військових містечок №1, №2, №3, №4, №10, №13, №34, №36, що розташовані на території м. Лубни) прийнято з порушенням законодавства. Так, відповідно до ч.1 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1282 затверджено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, пунктом 4 якого визначено органи (Кабінет Міністрів України та Міноборони), за рішенням яких здійснюється передача військового майна, а також порядок прийняття рішень вказаними органами.

Доказом прийняття Кабінетом Міністрів України або іншим уповноваженим органом рішення про передачу у комунальну власність споруд військового містечка №4, зокрема споруд штабу та КПП сторонами не надані.

Даним рішенням позов задоволено частково і визнано за державою в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (штаб), що знаходиться за адресою: вул. К.Маркса, 71 в м. Лубни Полтавської області, площею забудови 1072,3 кв.м. вартістю 147,7 тис. грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області по справі №917/513/13 від 17.06.2013 р. (залишеного без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р.) за позовом Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Лубенської міської ради; третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава; третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Житлобуд" про визнання недійсним рішення від 17.08.2004 р. в частині прийняття у власність будівлі та споруди військового містечка № 36 встановлено, що Лубенська міська рада Полтавської області всупереч вимогам Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року за № 1282, прийняла у власність та оформила право власності на майно, яке належить Міністерству оборони України. Даним рішенням визнано недійсним з моменту прийняття рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 17.08.2004р. "Про прийом до власності Лубенської територіальної громади будівель та споруд військового містечка" в частині прийняття у власність та видачі правовстановлюючих документів на будівлі та споруди військового містечка № 36.

Крім того, рішенням господарського суду Полтавської області по справі №917/2002/14 від 24.12.2014 р. за позовом Військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу м. Полтава Міністерства оборони України, м. Полтава до 1. Лубенської міської ради Полтавської області; 2. Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про 1) визнання недійсним з моменту прийняття та скасування пунктів 2, 16, 13 рішення Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 25.08.2004р. № 209;

2). визнання недійсним та скасування свідоцтва серії САА № 821853 від 22.11.2004р. про право комунальної власності на будівлі зокрема встановлено, що підтвердженням того, що будівлі та споруди військового містечка № 36, яке розташоване за адресою: м. Лубни, вул. Монастирська, 11, за результатами інвентаризації об'єктів державної власності в Єдиному Реєстрі обліковується КЕВ м. Полтави (код ЄДРПОУ: 08377170, орган управління: Міністерство оборони України) та перебувають на його балансі, є витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності , наданий Фондом державного майна України.

Облік вищезазначеного майна КЕВ м. Полтави підтверджується також "Индивідуальной карточкой учета здания"."

Як встановлено судом Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкований Міністерству оборони України.

Основні фонди, матеріальні цінності Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за КЕВ м. Полтава на праві оперативного управління.

Даним рішенням (з урахуванням ухвали від 30.12.2014 р.) визнано недійсним з моменту прийняття та скасовані пункти 6, 12, 13 рішення Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 25.08.2004 р. № 209 "Про видачу правоустановчих документів" щодо визначення власником будівель та споруд: вул. Карла Маркса, 11, м. Лубни та оформлення правоустановчих документів на вказані будівлі, а також визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на будівлі від 22.11.2004р. серії САА № 821853 на право комунальної власності на службове приміщення площею 188 кв.м., сховища площею 61 кв.м. та туалету площею 2 кв.м., які знаходяться за адресою вул. Карла Маркса, 11, м. Лубни, Полтавської області за територіальною громадою міста Лубни в особі Лубенської міської ради.

Рішенням про скасування №19928590 від 12.03.2015 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Лубенського міькрайонного управління юстиції внесено запис про скасування державної реєстрації права власності форма власності: комунальна, розмір частки: 1/1 за номером 9008710 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 594076953107 (том 2, а.с. 34).

У зв'язку із тим, що власником переданого в оренду приміщення за договорами оренди №7 від 16.10.2010 р. та №17 від 17.05.2013 р. не є Управління комунального майна та земельних відносин Лубенської міської ради та Лубенська міська рада, що суперечить приписам статті 761 ЦК України, позивач просить суд спірні договори оренди визнати недійсними відповідно до статті 207 Господарського кодексу України.

Крім того, при укладенні спірних договорів орендодавцем було умисно замовчано про те, що об'єкт оренди перебуває у власності Міністерства оборони України, а правові підстави набуття права власності на майно територіальною громадою м. Лубни суперечать вимогам Закону України «Про передачу майна державної і комунальної власності» та статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому позивач посилається на лист Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради №01-13/83 від 06.02.2015 р., в якому зазначено, що згідно акту приймання-передачі від 04.09.2003 року будівля по вул. Монастирській, 11 в м. Лубни прийнята Лубенською міською радою під охорону та тимчасове використання (копія листа т.2, а.с.23).

Також позивач просить суд застосувати правові наслідки вчинення правочину під впливом обману відповідно до ч. 2 статті 230 ЦК України, а саме: стягнути збитки на загальну суму 619 461,06 грн. та 77 000,00 грн. - моральної шкоди.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено рішення.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, якими встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до вимог передбачених частиною 7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами пункту 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013 р. передбачено, що відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак зі змісту статей 759 - 762 ЦК України випливає, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування.

Як вбачається з умов оспорюваних договорів оренди, сторонами погоджено предмет договору (п. 1 договорів №7 від 16.06.2010 р. та №17 від 17.05.2013 р., а саме: нерухоме майно за адресою: м. Лубни, вул. Монастирська, 11); орендну плату та порядок розрахунків (п. 5), а також строк дії та умови зміни, розірвання договору (п. 12.1 договору №17 від 17.05.2013 р., а саме: договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до « 17» квітня 2016 року).

Абзацами 1-2 пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013р. передбачено, що об'єктами оренди державного та комунального майна може бути лише майно, зазначене у частині першій статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Укладення договорів оренди майна, яке відповідно до пункту 2 статті 4 названого Закону та інших законодавчих актів України не може бути об'єктом оренди є підставою для визнання таких договорів недійсними на підставі статті 215 ЦК України.

Як зазначалось вище, на момент укладення спірних договорів об'єкт оренди належав до комунальної власності м. Лубни, оскільки рішенням Лубенської міської ради Полтавської області від 17.08.2004 р. було прийнято у власність територіальної громади міста Лубни будівлі і споруди військових містечок (зокрема №36), що розташовані на території м. Лубни та зобов'язано Фонд комунального майна та юридичний відділ підготувати та видати право установчі документи на вищевказані будівлі та споруди територіальній громаді м. Лубни в особі Лубенської міської ради. На виконання даного рішення Лубенській міській раді видане свідоцтво про право власності від 22.11.2004 року.

Згідно з положеннями статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, як це визначено вимогами ч. 1 ст.761 ЦК України та ст.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Але в результаті встановлених вищезазначеними рішеннями судів обставин, власником об'єкту орендованого приміщення на момент укладення спірних договорів оренди №7 від 16.06.2010 р. та №17 від 17.05.2013 р. був Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава, який є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкованих Міністерству оборони України. Основні фонди, матеріальні цінності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за КЕВ м. Полтава на праві оперативного управління.

Так, рішенням господарського суду Полтавської області по справі №917/513/13 від 17.06.2013 р. встановлено, що Лубенська міська рада Полтавської області всупереч вимогам Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року за № 1282, прийняла у власність та оформила право власності на майно, яке належить Міністерству оборони України.

Тобто, договори оренди №7 від 16.06.2010 р. та №17 від 17.05.2013 р. укладені стосовно чужого нерухомого майна, яке не належить до комунальної власності Лубенської міської ради та цим майном вказане Управління, як орендодавець, не мало права розпоряджатися.

Підставою недійсності правочину згідно вимог ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2011 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 1 статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства, зокрема на використання всупереч законові державної або комунальної власності.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної сторін.

Але позивачем не доведено наявність вищевказаних обставин, лише зазначається, що спірні договори оренди укладені не власником об'єкту оренди, без відому і погодження з останнім, шляхом введення в оману другої сторони, з порушенням конституційних норм та моральних засад суспільства, оскільки були наслідком дій, направлених на протиправне заволодіння державним майном та направлені на отримання неправомірної вигоди за протиправне розпорядження чужим майном.

Судом враховується, що саме позивач як орендар користувався переданим йому на виконання договору нежитловим приміщенням; жодних заперечень щодо фактичного використання вказаного майна позивач не надав.

Також позивачем не доведено яким чином вчинені правочини - договори оренди нежитлового приміщення порушують його права та законні інтереси.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з вимогами, передбаченими статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог, передбачених ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів оренди нежитлового приміщення № 7 від 16.06.2010 р. та № 17 від 17.05.2013 р. такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 32-36, 42-44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги до Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради - задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, вул. Ярослава Мудрого 33, м. Лубни, Полтавська область,37500 (код ЄДРПОУ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Полтаважитлобуд", вул.Червонофлотська,15, м. Полтава, 36010 (код ЄДРПОУ 33964675) - 218 802,00 грн. - здійснених невід'ємних поліпшень орендованого майна; 4 376,04 грн. - витрат по сплаті судового збору та 4 610,04 грн. - витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

3. В іншій частині позову до Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради - відмовити.

4. В позові до Лубенської міської ради Полтавської області - відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.05.2015 року

Суддя Білоусов С.М.