Рішення

від 19.05.2015 по справі 920/569/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.2015 Справа № 920/569/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В. Стройдизайн",

с. Червоне, Сумський район, Сумська область,

до відповідача: Низівська селищна рада, смт. Низи, Сумський район, Сумська

область,

про стягнення 213 766 грн. 97 коп.,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: адвокат Зацепин В.С. (договір про надання адвокатських послуг

№ 08/15 від 20.02.2015 р.);

від відповідача: Буцик Т.В. (довіреність б/н від 13.05.2015 р.);

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 282 016 грн. 50 коп. заборгованості, з яких: 234 183 грн. 60 коп. основного боргу, відповідно до укладеного між сторонами договору підряду на виконання робіт № 01/08-13 від 31.08.2013 р.; 47 833 грн. 44 коп. пені, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представником відповідача 06.05.2015 р. надано заперечення на позов, в якому фактично визнав борг, проте просить суд не стягувати пеню і судові витрати.

В судове засідання від представника позивача надійшла заява (уточнення), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 199 134 грн. 67 коп. боргу та 14 632 грн. 30 коп. пені, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи. Дана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України і прийнята судом до розгляду.

З метою дотримання прав сторін щодо викладення своєї позиції у письмовому вигляді щодо позовних вимог, судом було відкладено розгляд справи з 13.05.2015 р. на 19.05.2015 р. Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що сторонам створені всі належні умови та є підстави для розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до договору підряду № 01/08-13 від 19.08.2013 р., укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач «Замовник» доручає, а позивач «Виконавець» зобов'язується виконати та здати в експлуатацію у відповідності до умов цього договору власними силами і засобами роботи по «Капітальному ремонту будівлі ДНЗ в смт. Низи Сумського району Сумської області. Заміна вікон, дверей, утеплення фасаду».

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість робіт складає 334 548 грн. 00 коп.

Позивач в позовній заяві зазначає, що 100 364 грн. 40 коп. було сплачено відповідачем після підписання договору, що складає 30% вартості робіт.

Пунктом 2.1.2. Договору 70% вартості робіт замовник зобов'язаний сплатити протягом 3-х днів з моменту підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних будівельних робіт (форма № КБ-3).

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору, заборгував за виконані позивачем роботи кошти в сумі 199 134 грн. 67 коп., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником відповідача.

З матеріалів справи свідчить, що уповноваженими представниками Підрядника та Замовника були підписані відповідні акти -приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в та довідка про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи (а.с. 15, 36-39).

Окрім цього, позивач зазначає, що відповідачем не заявлено жодних претензій стосовно якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт ні на момент їх прийняття, ні на момент подання даного позову.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити законом покладений саме на замовника.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду».

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, згідно з якою, Замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Частиною першою ст. 853 Цивільного кодексу України, передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідачем доказів сплати 199 134 грн. 67 коп. основного боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача не подано, не подано і доказів сплати боргу, тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору не було проведено розрахунків за виконані роботи.

Згідно пункту 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення термінів, визначених п.п. 4.2, 5.1 сторони сплачують штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченного платежу за кожен день прострочення.

Тому, позивачем, з урахуванням уточнень, заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 14 632 грн. 30 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку приписи ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 14 632 грн. 30 коп. пені є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві за рахунок відповідача суми сплаченого судового збору в розмірі 4 275 грн. 34 коп. відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 203, 207, 208, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Низівська селищна рада (42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, вул. Шлях, 19, код 04390127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В. Стройдизайн" (42353, Сумська область, Сумський район, с. Червоне, вул. Сумська, б. 38-А, код 34013101) 199 134 грн. 67 коп . основного боргу; 14 632 грн. 30 коп. пені , 4 275 грн. 34 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.05.2015 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА