Постанова

від 14.05.2015 по справі 907/178/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа № 907/178/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддів Данко Л.С.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Оштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Іршавське АТП 12143» б/н і б/д (вх. № апеляційного господарського суду 01-05/1721/15 від 16.04.2015 р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 01.04.2015 р.

у справі №907/178/15 (суддя - О.С.Йосипчук)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» , м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства «Іршавське АТП 12143», м. Іршава, Закарпатська область

про стягнення заборгованості на суму 84 496,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гнатищак О.В. - провідний юрисконсульт відділу правового забезпечення філії «Західного головного регіонального управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» (довіреність №4716-О від 01.11.2013 р. ); від відповідача: не з»явились; ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.04.2015 р. у справі №907/178/15 задоволено позовні вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ (надалі - Позивач) до Приватного підприємства «Іршавське АТП 12143», м. Іршава, Закарпатська область (надалі - Відповідач) та стягнуто з останнього на користь Позивача 84 496,73 грн., в тому числі: 58 398,19 грн. основного боргу за кредитним договором, 15 970,09 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 6 205,48 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, 3 922,97 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, а також 1827 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідач - ПП «Іршавське АТП 12143», - не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н і б/д (вх. № апеляційного господарського суду 01-05/1721/15 від 16.04.2015 р.), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- судом на думку Скаржника помилково зроблено висновок про те, що Відповідач має заборгованість перед Позивачем за користування кредитними коштами, а також невірно розцінено подані ним докази та не встановлено їх правову природу;

- судом, як вказує Скаржник, не взято до уваги, що матеріали справи не містять жодного доказу звернення Відповідача до Позивача з питанням щодо отримання кредитів, овердрафтів чи інших коштів під процент, а також не надано оцінки тому, що відсутня згода Відповідача на отримання від Позивача кредиту, його розміру, терміну користування та вартості кредитних коштів.

Дані обставини Скаржник вважає безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач - ПАТ «ПриватБанк», - у запереченні б/н від 14.05.2015 р. вказує, що у відповідності до вимог ч.1 ст. 1069 Цивільного кодексу України до договору банківського рахунка, банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким , що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Пунктами 3.2.1.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що Банк здійснює обслуговування ліміту клієнту, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому, утворюється дебетове сальдо. Відтак вважає, що наявний розрахунок заборгованості спростовує мотиви апеляційної скарги , оскільки підтверджує використання кредитного ліміту та повернення такого Банку по всіх обов»язкових складових кредитного ліміту. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іршавське АТП 12143» б/н і б/ (вх. № апеляційного господарського суду 01-05/1721/15 від 16.04.2015 р.) на рішення господарського суду Закарпатської області від 01.04.2015 р. у справі №907/178/15 та призначено до розгляду в судове засідання на 14.05.2015 р. в складі колегії: головуючого судді Давид Л.Л., суддів - Данко Л.С. та Кордюк Г.Т. (а.с.80).

В судове засідання 14.05.2015 р. з»явився представник Позивача. Відповідач (Скаржник) участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 20.04.2015 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.90). Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 р. участь представників сторін визначено на їх розсуд.

Станом на 14.05.2015 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Представник Позивача в судовому засіданні 14.05.2015 р. підтримав заперечення на апеляційну скаргу, б/н від 14.05.2015 р.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Заявою про відкриття поточного рахунку та карти із зразками підписів і відбитком печатки сторонами обумовлено можливість встановлення кредитного ліміту на рахунок клієнта та визначено, що Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті www.privatbank.ua , які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Згідно ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу IV Постанови Національного банку України "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України" № 481 від 27.12.2007 року, Банк відображає в бухгалтерському обліку суму наданих кредитів овердрафт за дебетом рахунків клієнтів (юридичних та фізичних осіб), у результаті чого виникає дебетовий залишок на цих рахунках.

Пунктами 3.2.1.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.32-43) визначено, що Банк здійснює обслуговування ліміту клієнту, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

З розрахунку заборгованості (а.с.48-51) вбачається використання кредитного ліміту та не повернення такого Банку по всіх обов'язкових складових кредитного ліміту в порядку, визначеному договором.

Зокрема, повернення коштів за використаним лімітом відображено в 5-тій вертикальній колонці розрахунку "Погашення тіла", сплату відсотків в оплату за користування коштами в 11-тій вертикальній колонці розрахунку "Погашення відсотків", комісійну винагороду Банку в 17-тій вертикальній колонці розрахунку "Комісія отримана" та пеню за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання в 14-тій вертикальній колонці розрахунку "Сума пені отримана".

Наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості станом на 03.04.2014 р. підтверджується факт кредитування рахунку клієнта на суму 30 824,43 грн., що відображено в 3-тій вертикальній колонці даною датою.

04.04.2015 р. надходження власних коштів на рахунок погасило використаний ліміт (5 вертикальна колонка розрахунку "Погашення тіла"), аналогічно відображаються даною датою обнулення заборгованості за відсотками, комісією та пенею, що вбачається з 11 ("Погашення відсотків"), 14 ("Сума пені отримана") та 17 ("Комісія отримана") вертикальних колонок розрахунку.

Зазначена обставина свідчить про те, що Відповідачем в повній мірі прийняті всі істотні умови договору за даним грошовим зобов'язанням, адже виконання зобов'язання станом на 04.04.2014 р. мало місце належним чином, саме з підстав та в порядку, обумовленому сторонами за укладеним договором приєднання.

Станом на 13.06.2014 р. сума використаного кредитного ліміту зменшилась до 58398,19 грн. (заявлена до стягнення сума боргу за кредитним лімітом), котрий Відповідачем не оплачено, датою 01.08.2014 р. така сума числиться вже простроченою заборгованістю.

Припинення належного виконання зобов'язань в порядку передбаченому договором стороною Відповідача не спростовано, сторона Відповідача правом на подання доказів в спростування заявленої до стягнення суми боргу не скористались.

З врахуванням наведеного, керуючись ч. 1 ст. 1069 ЦК України та п. 2.2 глави 2 розділу IV Постанови Національного банку України "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України" № 481 від 27.12.2007 року місцевим господарським судом правомірно стягнуто суму заборгованості в розмірі 58 398,19 грн. за кредитним договором.

Разом з основною заборгованістю Позивач просить стягнути з Відповідача - 15 970,09 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 6205,48 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором та 3 922,97 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, згідно розрахунку (а.с.48-51).

У відповідності до вимог ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до цього, місцевим господарським судом правомірно задоволено вимогу про стягнення 15 970,09 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в розмірі 6 205,48 грн. заявлено у відповідності до п.3.2.1.5.1 договору банківського обслуговування, у зв»язку з порушенням Відповідачем взятих на себе зобов»язань по даному договору, а саме: зобов»язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, встановлених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.12.3.4 та винагороди передбаченої п.п. 3.2.1.2.2. , 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1. 4.6 та п.п.3.2.15.4 договору банківського обслуговування.

У відповідності до вимог ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов»язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищенаведені норми права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договором банківського обслуговування від 29.11.2011 р., а саме: п.п. 3.2.1.5.4. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено інший порядок нарахування неустойки, а саме: нарахування такої за кожний випадок порушення зобов»язань, передбачених п.п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом трьох років, з дня коли відповідне зобов»язання мало бути виконано підприємством, в зв»язку з чим Позивачем правомірно нараховано Відповідачу пеню в розмірі 6 205,48 грн. з урахуванням даних умов.

Також, судова колегія вважає вірним висновок суду і щодо задоволення вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3 922,97 грн. комісійної винагороди за користування кредитом, яка також передбачена умовами договору.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 01.04.2015 р. у справі № 907/178/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іршавське АТП 12143» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

повний текст постанови складено та підписано 19.05.2015 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Кордюк Г.Т.