Постанова

від 20.05.2015 по справі 918/1707/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа № 918/1707/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Павлюк І.Ю.

Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 02.03.2015 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.15 р. у справі № 918/1707/14

за позовом Славутського районного споживчого товариства

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Киликиївського кооперативного підприємства Славутського РайСТ

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 9 697,65 грн. та збитків в розмірі 15 800,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Наумович Ю.С. - адвокат, договір в справі;

від третьої особи: не з'явився.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.02.2015 р. у справі № 918/1707/14 (суддя Пашкевич І.О.) позов Славутського районного споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в розмірі 9 697,65 грн., збитки в розмірі 15 800,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач в порушення умов договору свої обов'язки щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів належним чином не виконував, внаслідок чого, станом на день повернення орендованого майна (14.03.2014 р.) виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 9 697,65 грн.; відповідач також не належним чином виконав свої зобов'язання за договором оренди № 68, щодо забезпечення належного збереження системи опалення, що призвело до завдання шкоди майну позивача, тому позовні вимоги про стягнення вартості відновлювальних робіт системи опалення в магазині с. Печиводи в розмірі 9 150,00 грн. та вартості відновлювальних робіт системи опалення в магазині с. Піддубці в сумі 6 650,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою від 02.03.2015 р., в якій просить прийняти постанову, якою скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2015 р. у справі № 918/1707/14; прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам щодо судового рішення, винесене із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Всупереч висновкам Верховного Суду України, зробленим у постановах від 22.01.2013 р. у справі № 3-72гс12 та від 02.09.2014 р. у справі № 3-100гс14, які є обов'язковими для усіх судів, господарський суд Рівненської області чомусь прийшов до висновку, що відповідачем завдано позивачу збитків у заявленій сумі. Сам факт понесення таких збитків (наявності шкоди) позивачем належними та допустимими доказами не доведений. Суд зовсім не надав жодної правової оцінки документам позивача, які наявні в матеріалах даної справи. Якщо позивачу і були завдані збитки, то винною у такому завданні особою позивач з самого початку вважав саме юридичну особу - Киликиївське кооперативне підприємство в особі директора ОСОБА_3, а не Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3. В той же час жодні позовні вимоги до Киликиївського кооперативного підприємства у даній справі не заявлялись та дана особа в якості третьої особи до участі у справі не залучалась. Складені позивачем в односторонньому порядку та не погоджені з відповідачем локальні кошториси, не можуть бути визнані доказами у даній справі, які відповідають одночасно вимогам належності та допустимості. Та не підтверджують належними чином дійсної та реальної вартості відновлювальних робіт системи опалення, необхідної для відшкодування нібито понесених позивачем збитків. Позивач під час доведення тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог не скористався правом на отримання такого засобу належного та допустимого доказування, як висновок судового експерта. Рішення про стягнення збитків з відповідача ухвалено на підставі недопустимих доказів і розмір нібито понесених позивачем збитків у даній справі є недоведеним. Суд першої інстанції позбавлений спеціальних знань, щоб встановити дійсну причину та відповідний безпосередній причинний зв'язок у спірних правовідносинах у даній справі (зв'язок між причиною(нібито діями чи бездіяльністю відповідача) та наслідком (нібито шкодою у вигляді розмороження системи опалення: батарей і котла)). Задовольнивши позов в частині стягнення з відповідача збитків, суд по суті перебрав на себе повноваження судового експерта та дійшов висновку, про обставини, належним чином з'ясування яких потребує спеціальних знань як в галузі науки, так і в галузі техніки. Позивач належними та допустимими доказами такого елементу цивільного правопорушення як причинний зв'язок між діями та збитками не довів. Щодо рішення в частині стягнення з відповідача орендної плати, то суд першої інстанції не надав належної правової оцінки договору оренди об'єкта нерухомості № 60 від 02.03.2012 р. між Славутським районним споживчим товариством і Киликиївським кооперативним підприємством щодо частини приміщень магазинів у селах Славутського району Хмельницької області; складеному напередодні (01.03.2012 р.) акту, приймання-передачі основних засобів в операційну оренду. На даний час такий договір недійсним в судовому порядку визнаний не був, як і не був розірваний в судовому чи позасудовому порядку або змінений сторонами. А тому з моменту передання майна орендодавцем шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі орендареві вважається укладеним, чинним і обов'язковим для виконання його сторонами. Станом на 01.04.2012 р. договір оренди № 60 від 02.03.2012 р. не був припинений. А тому укладення між позивачем та відповідачем 01.04.2012 р. договору не породжувало для його сторін прав і обов'язків. Адже таке нерухоме майно станом на 01.04.2012 р. з володіння та користування Киликиївського кооперативного підприємства не вибуло. Один об'єкт оренди у період дії відповідного договору не може бути об'єктом оренди за іншим договором, укладеним пізніше.

Позивач - Славутське районне споживче товариство у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2015 р. у справі № 918/1707/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що рішення у вказаній справі є законним, відповідає нормам матеріального та процесуального права. 02.03.2012 р. між Славутським РайСТ та Киликиївським КП в особі директора ОСОБА_3 був укладений договір оренди № 60 відповідно до якого Киликиївському КП передавалось в оренду приміщення магазинів в селах Славутського району Хмельницької області. Надалі Славутським РайСТ були прийняті пропозиції директора Килиївського КП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_3 про оренду. 01.04.2012 р. був укладений договір оренди № 67 між Киликиївським КП в особі директора ОСОБА_3 та Славутським РайСТ про оренду частини приміщень в магазинах сіл Піддубці, Тростянець, Печиводи площею по 30 кв. м. в кожному магазині та договір оренди № 68 між ФОП ОСОБА_3 та Славутським РайСТ про надання в оренду частини приміщень магазинів: в с. Піддубці площею 120 кв. м., в с. Тростянець площею 58 кв. м., в с. Печиводи 120 кв. м. У пункті 11.3 договорів № 67 та № 68 зазначено, що після укладання цього договору всі попередні переговори, листування, попередні договори і протоколи, які стосуються цього договору, втрачають силу. Договір № 68 від 01.04.2012 р. недійсним судом визнаний не був. Відповідачу по акту прийому передачі було передано в оренду нерухоме майно. Суду були представлені копії касових ордерів, в яких зазначено, що від ОСОБА_3 приймались кошти за оренду; копія касової книги Славутського РайСТ із копіями чеків касового апарату, де зазначено прийняття від ОСОБА_3 орендної плати. Твердження представника відповідача, що зазначене нерухоме майно фактично не перебувало в оренді ФОП ОСОБА_3 є безпідставним. Під час експлуатації орендованого майна в осінньо-зимовий період 2013-2014 роки внаслідок халатної бездіяльності відповідача сталося розмороження систем опалення в магазинах сіл Печиводи та Піддубці Славутського району Хмельницької області, а відповідно до підпунктів 3.3.4, 3.3.6 договору оренди відповідач взяв на себе зобов'язання окрім сплати оренди ще належно оберігати взяте в оренду майно. Проте дане зобов'язання він не виконав через його халатну бездіяльність. В акті прийому-передачі повернення орендованого майна від 14.03.2014 р. зазначено, що орендоване майно повертає ФОП ОСОБА_3 Представленими доказами доведено укладання між Славутським РайСТ та ФОП ОСОБА_3 договору оренди № 68 від 01.04.2012 р., використання ним орендованого майна.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 р. до участі у справі № 918/1707/14 залучено Киликиївське кооперативне підприємство Славутського РайСТ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Позивач та третя особа явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, що стверджується повідомленням про вручення поштових відправлень (ухвал апеляційного суду) (а.с.52-53, т.І).

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони та третя особа належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду скарги не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та третьої особи.

Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у ній та підтримав пояснення попереднього представника; вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено факт передачі майна відповідачу як ФОП; вина відповідача не встановлена, немає причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і наслідками у вигляді збитків; розмір збитків не доведений належними доказами; пояснив, що ОСОБА_8, або будь-який інший працівник ніколи не працювали у відповідача; просив прийняти постанову, якою скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2015 р. у справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Славутського районного споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 9 697,65 грн. та збитків в сумі 15 800,00 грн. відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2012 р. між Славутським районним споживчим товариством (орендодавець) та Киликиївським кооперативним підприємством Славутського РайСТ (орендар) укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 60, згідно пункту 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частини приміщень магазинів у селах Славутського району Хмельницької області: магазин ТПП с. Піддубці - 150,0 кв. м, магазин ТПП с. Тростянець - 88,0 кв. м., магазин ТПП с. Печиводи - 150,0 кв. м. (а.с.64-66, т.І).

01.04.2012 р. до Славутського районного споживчого товариства подано заяву директором Киликиївського кооперативного підприємства з проханням надати в орендне користування частини приміщень магазинів с. Піддубці - 30,0 кв. м., с. Тростянець - 30,0 кв. м., с. Печиводи - 30,0 кв. м. (а.с.164, т.І) та приватним підприємцем ОСОБА_3 з проханням надати в орендне користування частини приміщень магазинів с. Піддубці - 120,0 кв. м., с. Тростянець - 58,0 кв. м., с. Печиводи - 120,0 кв. м. (а.с.165, т.І).

01.04.2012 р. між Славутським районним споживчим товариством (орендодавець) та Киликиївським кооперативним підприємством Славутського РайСТ (орендар) укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 67, згідно пункту 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частини приміщень магазинів у селах Славутського району Хмельницької області: магазин ТПП с. Піддубці - 30,0 кв. м, магазин ТПП с. Тростянець - 30,0 кв. м., магазин ТПП с. Печиводи - 30,0 кв. м. (а.с.145-146, т.І).

01.04.2012 р. між Славутським районним споживчим товариством (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір № 68 оренди об'єкта нерухомості, згідно пункту 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування частину приміщення магазину ТПП с. Піддубці - 120,0 кв. м, магазин ТПП с. Печиводи - 120,0 кв. м., магазин ТПП с. Тростянець - 58,0 кв. м. (а.с.10-11, т. І).

Пунктом 1.1 договорів визначено, що об'єкт нерухомості використовується орендарями для здійснення торгівельної діяльності.

Пунктами 2.1, 2.2 та 2.4. договорів оренди № 67 та № 68 передбачено, що об'єкт оренди передається орендарю у термін не пізніше 3-х днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору. Об'єкт оренди повертається орендарем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 3-х днів з моменту закінчення строку дії договору або в разі дострокового припинення строку дії договору - з дати припинення строку дії договору. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає об'єкт оренди іншій стороні договору.

Відповідно до пунктів 3.3.4 договорів оренди № 67 та № 68 орендар зобов'язаний забезпечувати належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання об'єктів оренди, його обладнання, інвентаря та прибудинкових територій і запобігати його пошкодженню та псуванню. Забезпечувати дотримання санітарних норм, правил, стандартів, також виконувати вимоги приписів і постанов органів державного санітарного контролю. Дотримуватися правил експлуатації та ремонту інженерних експлуатацій та вимог по зберіганню та складуванню матеріальних цінностей.

Термін дії договорів оренди з 01.04.2012 р. до 31.12.2012 р. Якщо орендар користується орендним майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін даного договору має право відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць (розділ 4 договорів).

Згідно пунктів 5.1, 5.2 договору оренди № 68 оренда плата за користування одним квадратним метром об'єкта становить 8,05 грн. за місяць. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об'єктом оренди складає 2 400,00 грн. Орендодавець має право змінювати розмір щомісячної плати за користування об'єктом оренди, попередивши про це орендаря за 15 днів до введення в дію нових тарифів. Оренда плата сплачується орендарем на рахунок або в касу орендодавця до 5 числа кожного місяця за поточний місяць.

Договори підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору № 68 оренди об'єкта нерухомості від 01.04.2012 р. складено акт приймання-передачі основних засобів в операційну оренду, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 було передано: 1/2 частина будівлі магазину с.Піддубці, магазин ТПП с. Печиводи, магазин ТПП с.Тростянець та інше рухоме майно (а.с.39-42, т.І).

Однак, ФОП ОСОБА_3 в порушення умов договору свої обов'язки щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів виконував неналежним чином, орендну плату сплачував не повністю (що підтверджується прибутковими касовими ордерами (а.с.73-124, т.І)), внаслідок чого у останнього виникла заборгованість з орендної плати.

Пунктом першим постанови правління Славутського райспоживтовариства від 11.03.2014 р. № 38 правління районного споживчого товариства постановило розірвати з 14.03.2014 р. договір оренди № 68 від 01.04.2012 р. на оренду приміщень в селах Тростянець, Піддубці та Печиводи, укладений між Славутським райспоживтовариством та ФОП ОСОБА_3 (а.с.21, т.І).

14.03.2014 р. складено акт приймання-передачі основних засобів з операційної оренди згідно якого Киликиївське кооперативне підприємство та Фізична особа-підприємець повернули Славутському районному споживчому товариству частину приміщення магазину с. Піддубці, будівлю магазину ТПП с. Печиводи, будівлю магазину ТПП с. Тростянець та інше рухоме майно (а.с.50-51, т.І).

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що договір оренди об'єкта нерухомості № 68 від 01.04.2012 р. є розірваним з 14.03.2014 р.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992 р. (з подальшими змінами та доповненнями, в редакції чинній на день укладення договору) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно частин 1, 4 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Однак, як зазначалося вище, ФОП ОСОБА_3 умов договору щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати згідно розрахунку позивача в сумі 9 697 грн. 65 коп. (а.с.18-19, 69-72, т.І), з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.225, т.І).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимога позивача про стягнення боргу з орендної плати є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

В цій частині рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення в цій частині не вбачається.

Доводи апелянта щодо того, що останній не приступив до виконання умов договору оренди № 68, оскільки позивач згідно договору від 02.03.2012 р. передав Киликиївському кооперативному підприємству нерухоме майно - магазини в селах Піддубці, Печиводи та Тростянець; на даний час такий договір недійсним в судовому порядку визнаний не був, як і не був розірваний в судовому чи позасудовому порядку або змінений сторонами, а тому укладення між позивачем та відповідачем 01.04.2012 р. договору не породжувало для його сторін прав і обов'язків, колегією суддів до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до пункту 11.3 договорів оренди № 67 та № 68 після укладання цього договору всі попередні переговори, листування попередні договори і протоколи, які стосуються цього договору, втрачають силу.

Відповідач сплачував частково орендну плату, що стверджується прибутковими касовими ордерами (а.с.73-124, т.І), інших договорів оренди укладених між позивачем та відповідачем суду не надано, ФОП ОСОБА_3 користувався нерухомим майном у період з 01.04.2012 р. по 14.03.2014 р. відповідно до умов договору оренди № 68, акти приймання-передачі засобів в оперативну оренду та приймання-передачі з оперативної оренди складені та підписані сторонами по справі на виконання умов вищевказаного договору. Підписання сторонами акту приймання-передачі орендного майна є підтвердженням того, що орендар прийняв приміщення у фактичне користування.

Крім орендної плати позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь завдану останнім під час експлуатації орендованого майна в осінньо-зимовий період 2013-2014 року шкоду у розмірі 15 800 грн. 00 коп., яка виникла внаслідок розмороження систем опалення в магазинах сіл Печиводи та Піддубці, Славутського району, Хмельницької області.

Згідно частин 1, 2 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Пунктом 3.3.4 договору оренди № 68 сторони передбачили, що орендар зобов'язаний забезпечувати належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання об'єктів оренди, його обладнання, інвентаря та прибудинкових територій і запобігати його пошкодженню та псуванню. Забезпечувати дотримання санітарних норм, правил, стандартів, також виконувати вимоги приписів і постанов органів державного санітарного контролю. Дотримуватися правил експлуатації та ремонту інженерних експлуатацій та вимог по зберіганню та складуванню матеріальних цінностей.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини 1, 2 статті 614 ЦК України).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника (постанова Верховного Суду України від 25.02.2015 р.).

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Під терміном "збитки" розуміються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і шкодою (збитками) зумовлена необхідністю встановлення того факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що спричинила шкоду (збитки) іншій особі. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправної поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обґрунтування вимог про відшкодування збитків позивач надав суду постанову правління Славутського райспоживтовариства від 12.03.2014 р. № 39, якою зобов'язано директора Киликиївського кооперативного підприємства ОСОБА_3 відремонтувати розморожені системи опалення в магазинах сіл Печиводи та Піддубці до 01.04.2014 р. (а.с.23, т.І), кошторис на ремонт системи опалення в магазині с. Піддубці на суму 6 650,00 грн., складений інженером-будівельником Славутського райСТ, погоджений головою правління Славутського райСТ (а.с.24, т.І), кошторис на ремонт системи опалення в магазині с. Печиводи на суму 9 150,00 грн., складений інженером-будівельником Славутського райСТ, погоджений головою правління Славутського райСТ (а.с.25, т.І), локальний кошторис № 2-1-1 на ремонт системи опалення магазину в с. Печиводи, локальний кошторис № 2-1-1 на ремонт системи опалення магазину в с. Піддубці, складені Комунальним підприємством "Архітектурно-планувальне бюро" і затверджені головою праління Славутського райСТ (а.с.52-54, 231-233, т.І), розрахунки відшкодування збитків і витрат, складені позивачем (а.с.174-176, т.І), та пояснення ОСОБА_8 і ОСОБА_10 (а.с.55-56, т.І).

Однак, з даних доказів не вбачається, коли, ким і які саме спричинені збитки; відсутній висновок чи підлягають ремонту котли, чи потрібна їх заміна новими; сам факт спричинення збитків належними доказами не зафіксований. Примітка в акті приймання-передачі від 14.03.2014 р. про "розморожені батареї і котел" (а.с.50-51, т.І) не можє слугувати належним доказом доведення факту спричинення збитків.

Оскільки позивач просить стягнути з відповідача вартість нових котлів, він зобов'язаний був при визначенні розміру збитків врахувати зношеність пошкодженого майна (пункт 9 постанови пленуму Верховного суду України № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. (з подальшими змінами та доповненнями).

Вимоги суду про надання доказів позивачем не виконані, докази на день розгляду справи не надані.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме, з актів приймання-передачі основних засобів в операційну оренду від 01.04.2012 р. та від 14.03.2014 р., ФОП ОСОБА_3 не отримував в оренду і не повертав котел в магазині в селі Печиводи.

Даними актами в оренду відповідачу передавався котел тільки в магазині села Піддубці (а.с.39-42, 50-51, т.І).

Ні актом приймання-передачі від 01.04.2012 р., ні іншими доказами не було зафіксовано, в якому стані котел і вся опалювальна система (робочому чи ні) передавалися в оренду відповідачу; акт приймання-передачі основних засобів в оперативну оренду не містить індивідуально визначених ознак нерухомого та ознак і стану рухомого майна, переданого в оренду відповідачу.

З пояснень представника відповідача від 20.05.2015 р. вбачається, що фізична особа ОСОБА_8 чи будь-які інші особи не перебувають і ніколи не перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 (а.с.64, т.ІІ).

Позивач в спростування даних обставин ніяких доказів та пояснень не надав.

Як вбачається з інвентарних справ, технічних паспортів на магазини в селах Піддубці та Печиводи, магазин в селі Піддубці має площу 536,5 кв. м. (а.с. 147-151, т.І), магазин в селі Печиводи - 593,3 кв. м. В оренду було передано в магазині в с. Піддубці третій особі 30,0 кв. м., відповідачу 120,0 кв. м., в с. Печиводи - третій особі 30,0 кв. м., відповідачу 120,0 кв. м. Згідно пояснень представників позивача в судовому засіданні 23.04.2015 р. решта площі магазинів не використовується і не опалюється.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме на орендованій відповідачем площі знаходяться котли і саме відповідач мав відповідати за їх роботу, збереження, утримання і запобігати їх пошкодженню.

Відсутність вихідних даних щодо стану котла та всієї опалювальної системи на момент передачі майна в оренду не дає можливості суду встановити наявність вини (дій чи бездіяльності) відповідача, причинного зв'язку між діями та їх наслідками, а також позбавляє можливості встановити розмір збитків, оскільки не відомо в якому стані котел та вся опалювальна система передавалася в оренду, яка їх вартість була на момент передачі в оренду, який процент зносу і яка вартість на момент повернення майна, тоді як позивач розраховує розмір збитків виходячи з вартості нового котла і нових секцій опалення.

Позивачем не доведено вину відповідача в неналежній експлуатації майна, оскільки не відомо чи в робочому стані і з яким відсотком зносу майно передавалося відповідачу в оренду.

Відсутність доказів на підтвердження наведених обставин та вихідних даних на майно позбавляє суд можливості призначити експертизу для визначення розміру збитків.

Наведене свідчить, що стягнувши з відповідача 15 800,00 грн. збитків, суд не встановив внаслідок яких саме винних дій чи бездіяльності спричинено збитки, в чому полягає протиправність поведінки відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та наслідками (збитками).

Тобто, суд першої інстанції не встановив обставин, з якими закон пов'язує кваліфікацію витрат саме як збитків і настання майнової відповідальності у вигляді їх відшкодування.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2015 р. в частині стягнення збитків суперечить нормам матеріального права, а тому є незаконним і підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга відповідача в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункти 2, 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення недоведено обставин, що мають значення для справи; порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині стягнення з відповідача 15 800,00 грн. збитків. В цій частині рішення підлягає скасуванню.

В решті рішення слід залишити без змін.

Оскільки, колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги, прийшла до висновку, про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, необхідно розподілити судовий збір згідно статті 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 694,81 грн. та з позивача на користь відповідача судовий збір в сумі 565,79 грн. за розгляд апеляційної скарги. В частині стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 1 132,19 грн. (1 827-694,81=1 32,19) рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 02.03.2015 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2015 р. у справі № 918/1707/14 скасувати в частині стягнення збитків в розмірі 15 800 грн. 00 коп. та судового збору в сумі 1 132 грн. 19 коп.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В стягненні з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Славутського районного споживчого товариства збитків в розмірі 15 800 грн. 00 коп. відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Славутського районного споживчого товариства (м. Славута Хмельницької області, вул. Миру, 32, код ЄДРПОУ 01773267) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Інд. под. номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 565 грн. 79 коп. за подачу апеляційної скарги.

Господарському суду Рівненської області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді І.Ю. Павлюк

Г.І. Савченко