Рішення

від 25.05.2015 по справі 357/1902/15-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1902/15-ц

2/357/1353/15

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Протасова О. М. ,

при секретарі - Снігур С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з цим позовом, зазначивши, що з 04.09.2004 року по 17.10.2014 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Від цього шлюбу у 2003 році народився син ОСОБА_3, на якого відповідач у добровільному порядку аліменти не сплачує, що підтверджується рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.04.2015 року.

Під час шлюбу за рахунок спільних грошових коштів був придбаний автомобіль марки ОРЕL модель СОRSА, легковий комбі, рік випуску 2011, номер шасі НОМЕР_2, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за Відповідачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Вартість автомобіля на момент придбання становила 124848 грн.

Також за рахунок спільних грошових коштів подружжя відповідачем було створено та зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Рось» (код -ЄДРПОУ: 35216531, адреса: АДРЕСА_1), із статутним капіталом в розмірі 43000 грн., 100% якого належить відповідачу. У зв'язку з розірванням шлюбу просила, посилаючись на норми Сімейного кодексу України та рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 р. у справі за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО", визнати спільним майном подружжя як зазначений автомобіль, так і 100% статутного капіталу ТОВ "Медичний центр "Рось", збільшити її частку у спільному майні подружжя, яке у загальній сумі становить 167848 грн., з урахуванням перебування на утриманні сина, до 2/3 часток, та поділити його таким чином, щоб визнати за нею право власності на 100% статутного капіталу ТОВ "Медичний центр "Рось" в розмірі 43000 грн., а за відповідачем право власності на автомобіль "ОРЕL-СОRSА" вартістю 124848 грн., стягнувши з останнього на її користь половину вартості автомобіля в розмірі 68898,67 грн.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Музиченко О.О., яка діє на підставі угоди, підтримала позов, посилаючись на наведені у ньому обставини, представник відповідача - адвокат Дяченко В.І., який також діє на підставі угоди, позов визнав частково, не заперечував сплатити позивачу половину суми, фактично виплаченої по тілу кредиту, однак проти решти вимог заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість.

Вислухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.

Відповідно до ч.1 ст.60, ч.1 ст.61 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, визнані сторонами, доказуванню не підлягають.

З рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2014 року, яке набуло чинності, судом встановлено, що шлюб між сторонами, укладений 04.09.2004 року, розірваний.

Згідно з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.04.2015 року, з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на утриманні у позивачки.

Згідно з Витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Рось", його державна реєстрація як юридичної особи проведена 20.06.2007 року, засновником є ОСОБА_2, розмір внеску якого до статутного фонду товариства складає 43000 грн., що становить 100%.

Як видно з договору поруки від 18.10.2011 року, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, остання виступила поручителем за виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором від того ж числа та зобов'язалась солідарно відповідати за всіма його обов'язками за договором кредиту на придбання автотранспортного засобу від 18.10.2011 р. у розмірі 124848 грн. у порядки та строки, встановлені договором, з кінцевим терміном повернення кредиту 17.10.2018 р.

Відповідачем визнається, що кредит був взятий ним на придбання автотранспортного засобу - автомобіля "ОРЕL-СОRSА", легковий комбі, рік випуску 2011, реєстраційний номер НОМЕР_1.

З рішення від 30.04.2015 року Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків судом встановлено, що з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 солідарно стягнуто 123464,16 грн. за кредитним договором, укладеним 18.10.2011 року з ОСОБА_2, з яких невиплачена вартість автомобіля (тіло кредиту ) становила 86204,72 грн.

Відмовляючи у вимозі позивача визнати спільним майном подружжя розмір статутного капіталу ТОВ "Медичний центр "Рось", суд виходить з такого.

За змістом п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", при вирішенні питань про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішуються залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми їх діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом.

Посилання позивача на Рішення Конституційного суду України № 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 р. у справі за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО" суд вважає помилковим, оскільки тлумачення у цьому рішенні надані щодо поширення правового режиму спільної сумісної власності подружжя на статутний капітал та майно приватного підприємства, що створене одним з подружжя, і не стосується поширення правового режиму спільної сумісної власності подружжя на статутний капітал господарських товариств.

Між тим, згідно з розділами 1, 6 Статуту ТОВ "Медичний центр "Рось", власником майна, переданого йому учасником у власність як вклад до статутного капіталу товариства, є само господарське товариство .

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками й учасниками, є само товариство; вклад до статуного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той з подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Однак позивач такої вимоги не заявила, а суд згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справу в межах заявлених вимог.

Відмовляючи у вимозі збільшити розмір частки позивача у спільному майні подружжя, суд виходить з того, що за змістом ч.3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна одного з подружжя може бути збільшена, якщо з ним проживають діти , за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як вбачається з рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.04.2015 року, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати подання позову - 11.02.2015 року, і до повноліття дитини.

Відповідно до п.30 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р., у випадку відступу від засади рівності часток подружжя рішення суду повинно містити відповідні мотиви та обґрунтування.

Однак таких мотивів та обґрунтувань позивач суду не навів, а саму по собі згадку в рішенні про ненадання у добровільному порядку грошових коштів на утримання дитини без зазначення строку та причин їх ненадання суд належним обґрунтуванням не вважає.

Вирішуючи питання про визнання права спільної сумісної власності на придбаний у кредит автомобіль, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.70, ч.2 ст.71 СК України, частки чоловіка, дружини у спільному майні подружжя є рівними; неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

З позову та пояснень представників сторін вбачається, що автомобілем користується відповідач, проти чого позивач не заперечує.

Як встановлено судом, вартість спірного автомобіля становила 124848 грн., з яких станом на 30.04.2015 року виплачено 36643,28 грн., а решта його вартості - 86204,72 грн. залишилась невиплаченою та стягнута зі сторін солідарно.

Відповідно до вимог п. 11 вказаної постанови Пленуму, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Тому суд стягує з відповідача на користь позивача половину фактично виплаченої суми у розмірі 19321,64 грн., а половина решти його вартості у розмірі 43102,36 грн. має бути стягнута на користь позивача не на підставі норм сімейного законодавства, а відповідно до ст.556 ЦК України після виконання ним своїх обов'язків поручителя як солідарного боржника.

Тому суд визнає автомобіль спільним майном подружжя, визначає право власності за ним за відповідачем та стягує з нього на користь позивача 19321,64 грн.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212, 213, 215,294-296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати, що автомобіль марки ОРЕL модель СОRSА, легковий комбі, рік випуску 2011, номер шасі НОМЕР_2, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати право власності на автомобіль марки ОРЕL модель СОRSА, легковий комбі, рік випуску 2011, номер шасі НОМЕР_2, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, за ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину вартості зазначеного автомобіля в розмірі 19321 (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять одну) грн. 64 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн.60 коп.

Після набрання рішенням законної сили арешт, накладений ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2015 року на автомобіль марки ОРЕL модель СОRSА, легковий комбі, рік випуску 2011, номер шасі НОМЕР_2, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1, скасувати.

Рішення суду може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. М. Протасова