Рішення

від 12.08.2009 по справі 47/59-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/59-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2009 р.                                                            Справа № 47/59-09

вх. № 6365/5-47

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Литвинова Л.О., дов. №25 від 03.10.2008р.

 відповідача - Караваєв О.О., дов. №66 від 18.09.2009р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вірола", м. Харків  

до  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків  

про визнання продовженим договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Вірола") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про зобов`язання визнати відповідача продовженим договір оренди №2109-Н від 01.09.2005р. між відповідачем та позивачем до 28.04.2010 року включно.

Позивач в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог на підставах, викладених у відзив на позовну заяву.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01.09.2005р. було укладено договір оренди №2109-Н. Згідно п.1.1. Договору предметом зазначеного договору є окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на 7- му поверсі літ.А-11 учбово-лабораторного корпусу загальною площею 83,6 кв.м.. розміщені за адресою: м. Харків, вул.. Корчагінців, 58, що знаходяться на балансі Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Згідно з п. 10.1 спірного Договору - договір укладено строком на 11 місяців, та діє з 01.09.2005 року до 31.08.2006 року включно. Судом встановлено, що додаткова угода № 1  від 31.05.2007          року   підтвердила   волевиявлення   (згоду) Відповідача   на   оренду вищевказаних приміщень (вона встановлювала розміри орендної плати у 2006, 2007 роках). Додаткові угоди №2 від 20.12.2007 р. та від 10.10.2008 р. також підтвердили волевиявлення (згоду) Відповідача на оренду вищевказаних приміщень (ними було подовжено строк оренди відповідно до 29.06.2008 р. та до 28.05.2009 р.).

Як вбачається із матеріалів справи, 05.06.2008          року Позивач також звертався до Відповідача   з проханням продовжити дію вищевказаного договору оренди на 2 роки  11  місяців.

05.03.2009   року   Позивач   також   звернувся  до Відповідача     з проханням продовжити дію вищевказаного договору оренди на 2 роки    11    місяців.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи відповіді відповідач не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" -у разі відсутності заяви однієї Із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Вищевказана стаття також кореспондує зі ст. 764 Цивільного кодексу України в якій встановлено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 № 1155 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" - внутрішні рекомендовані поштові картки, а також листи, бандеролі (рекомендовані, з оголошеною цінністю) з позначкою "Вручити особисто" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення. Згідно з п. 111 вказаної Постанови реєстровані поштові відправлення, адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти у приміщеннях об'єкта поштового зв'язку, на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку.

Відповідно до п. 121 цієї ж Постанови під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого документа зазначає на бланку повідомлення про вручення прізвище, ім'я, по батькові особи, якій вручено реєстроване поштове відправлення (поштовий переказ). На бланку повідомлення про вручення внутрішнього та міжнародного поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" адресат (одержувач) також ставить свій підпис. Відповідні дані про особу, уповноважену на одержання поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", адресованого юридичній особі або фізичній особі на службову адресу, зазначаються на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення. Як було вказано вище, поштових відправлень від Відповідача щодо відмови подовжити вищевказаний договір оренди довірені особи Позивача особисто не отримували.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 12 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/237 від 25.05.2000 року "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Частиною другою статті 17 Закону "Про оренду державного та комунального майна" встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Якщо заяву про припинення чи зміну умов договору оренди подано стороною за договором після закінчення терміну, встановленого частиною другою ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", але друга сторона не згодна припиняти чи змінювати умови договору, останній вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк.

З огляду на вищевикладене, Відповідач відповідно до чинного законодавства не попередив Позивача в місячний термін про розірвання Договору оренди, тому суд приходить до висновку, що вищевказаний договір оренди за згодою сторін було продовжено до 28 квітня 2010 року включно.

Судом також встановлено, що позивач продовжує користуватися майном до цього часу, сплачує відповідні рахунки за оренду (орендну плату) та експлуатаційні витрати, що надаються балансоутримувачем з відому та згодою Відповідача, що підтверджується рахунками-фактурами № 214 та № 214 від 07.07.2009 р.,., платіжним дорученням № 310 від 09.07.2009 р. (орендна плата за червень 2009 року).

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що позивач продовжує виконувати свої зобов'язання за Договором оренди № 2109-Н від 01.09.2005 року, а Відповідач та Балансоутримувач фактично не заперечують проти виконання договору з боку Позивача як орендаря і приймають орендну плату.

Як вбачається із матеріалів справи, на адресу балансоутримувача надійшов лист Позивача, де він посилається на ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" про конкурсні засади оренди державного майна. Однак зазначене положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не може застосовуватися до внесення відповідних змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно до п. 5.4. Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в Інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними, мають використовуватися окремі закони. Оскільки до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не були внесені зміни щодо конкурсних засад оренди державного майна, вважаємо, що положення ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не може застосовуватися до правовідносин що виникли між Позивачем та Відповідачем.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача правомірні та обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-    

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати продовженим договір оренди №2109-Н від 01.09.2005р., укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІРОЛА" (61176, м.Харків, вул. Корчагінців, буд. 58, код ЄДРПОУ 24489187) до 28 квітня 2010 року включно.

Суддя                                                                                            

рішення підписано 13.08.2009р.