Рішення

від 25.05.2015 по справі 904/1847/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.15р. Справа № 904/1847/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планта Групп", м. Київ

до Приватного підприємства "Інжинірінговий центр "АГРОЕНЕРГОГРУПП", м. Дніпропетровськ

про стягнення 102023грн.91коп.

Представники:

Від позивача: Годованець Д.Є., дов. №ПГ-1 від 17.04.2015р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Планта Групп» м. Київ звернулось до Приватного підприємства «Інжинірінговий центр «Агроенергогрупп» м. Дніпропетровськ з позовом про стягнення 74877грн.82коп. основного боргу, 4169грн.80коп. пені, 19415грн.26коп. інфляційної складової, 3561грн.03коп. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень договору щодо своєчасної та повної оплати поставленої продукції згідно договору №1-065-04 від 05.04.2013р.; видаткові накладні №541 від 11.06.2013р., №642 від 10.07.2013р., №952 від 11.12.2013р.; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №86 від 12.06.2013р., №89 від 10.07.2013р., №176 від 11.12.2013р.; акт звірки взаємних розрахунків за 4 квартал 2013р.; претензію №32 від 15.07.2014р.

Як зазначає позивач, відповідачем було отримано продукцію, поставлену на виконання умов договору згідно видаткових накладних №541 від 11.06.2013р., №642 від 10.07.2013р., №952 від 11.12.2013р. Відповідач оплатив вартість продукції частково, внаслідок цього утворились суми боргу за видатковою накладною №541 від 11.06.2013р. в розмірі 9302грн.71коп., видатковою накладною №642 від 10.07.2013р. - 57318грн.15коп., видатковою накладною №952 від 11.12.2013р. - 8256грн.96коп.

На підставі положень пункту 7.6 договору позивач вирахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 4169грн.80коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 19415грн.26коп. та 3% річних в розмірі 3561грн.03коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

Внаслідок необхідності витребування від позивача додаткових документів, нез'явленням відповідача в судові засідання та ненаданням ним витребуваних документів, розгляд справи відкладався на 31.03.2015р., 21.04.2015р. та 20.05.2015р.

Ухвали суду були направлені відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, зазначену в позові, яка співпадає з адресою місцезнаходження юридичної особи, що міститься в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається з повідомлень про вручення поштових відправлень, відповідач отримував ухвали суду та був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

На день розгляду справи у судовому засіданні 20.05.2015р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 20.05.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Планта Групп» (далі - постачальник) та Приватним підприємством «Інжинірінговий центр «Агроенергогрупп» (далі - дилер) був підписаний дилерський договір №1-065-04 від 05.04.2013р. (далі - договір), згідно якого постачальник в порядку та на умовах, визначених договором, передає продукт дилеру, а дилер отримує, оплачу та реалізує його користувачам або іншим особам від свого імені та за свій рахунок.

На виконання положень договору №1-065-04 від 05.04.2013р. позивач поставив, а відповідач отримав товар згідно видаткових накладних №541 від 11.06.2013р. на суму 65450грн.22коп., №642 від 10.07.2013р. на суму 77540грн.40коп., №952 від 11.12.2013р. на суму 8256грн.96коп. та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №86 від 12.06.2013р., №89 від 10.07.2013р., №176 від 11.12.2013р.

Відповідно до пункту 5.2 договору оплата за продукт здійснюється на підставі рахунків постачальника, що виставлені у національній валюті України, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківські рахунки постачальника не пізніше 3 банківських днів від дати виставлення рахунку.

Як вбачається з пояснень позивача та змісту довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунок на оплату передавався разом з товаром. Враховуючи наведене, відповідач мав сплатити отриманий товар: за видатковою накладною №541 від 11.06.2013р. - до 17.06.2013р. включно; за видатковою накладною №642 від 10.07.2013р. - до 15.07.2013р. включно, за видатковою накладною №952 від 11.12.2013р. - до 16.07.2013р. включно.

Внаслідок часткової оплати виникла заборгованість в розмірі 74877грн.82коп., а саме - за видатковою накладною №541 від 11.06.2013р. в розмірі 9302грн.71коп.; за видатковою накладною №642 від 10.07.2013р. в розмірі 57318грн.15коп., за видатковою накладною №952 від 11.12.2013р. в розмірі 8256грн.96коп.

Наявність заборгованості в розмірі 74877грн.82коп. зафіксовано в акті звіряння взаємних розрахунків за договором №1-065-04 від 05.04.2013р. станом на 16.12.2013р., підписаному представниками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання в розмірі 74877грн.82коп., доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 74877грн.82коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 7.6 дилерського договору встановлено, що у випадку порушення дилером строків оплати продукту постачальник має право вимагати від дилера сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення, від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється з дня наступного за днем надходження платежу на рахунок постачальника.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати отриманого товару, позивач нарахував пеню в розмірі 4169грн.80коп., а саме:

- в розмірі 410грн.85коп. за видатковою накладною №541 від 11.06.2013р. за період з 15.06.2013р. по 15.12.2013р. на суму боргу 9302грн.71коп.;

- в розмірі 3143грн86коп. за видатковою накладною №642 від 10.07.2013р. за період з 14.07.2013р. по 14.01.2014р. на суму боргу 57318грн.15коп.;

- в розмірі 615грн.09коп. за видатковою накладною №952 від 11.12.2013р. за період з 15.12.2013р. по 15.06.2014р. на суму боргу 8256грн.96коп.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що належний розмір пені за вказаними накладними та за період прострочення, визначений з урахуванням встановлених строків оплати (3 банківських дня з дати виставлення рахунку) дорівнюватиме:

- в розмірі 613грн.98коп. за видатковою накладною №541 від 11.06.2013р. за період з 18.06.2013р. по 15.12.2013р. на суму боргу 9302грн.71коп.;

- в розмірі 3779грн.86коп за видатковою накладною №642 від 10.07.2013р. за період з 16.07.2013р. по 14.01.2014р. на суму боргу 57318грн.15коп.;

- в розмірі 616грн.44коп. за видатковою накладною №952 від 11.12.2013р. за період з 17.12.2013р. по 15.06.2014р. на суму боргу 8256грн.96коп.

Разом з тим, суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог, це виключне право позивача. При цьому, стягнення суми в меншому розмірі є правом позивача. З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 4169грн.80коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач вирахував та заявив до стягнення суму інфляційної складової в розмірі 19415грн.26коп. та 3% річних в розмірі 3561грн.03коп., а саме:

- за видатковою накладною №541 від 11.06.2013р. (сума боргу 9302грн.71коп.) 2409грн.40коп. інфляційної складової за період липень 2013р.-січень 2015р. та 474грн.82коп. 3%річних за період з 15.06.2013р. по 25.02.2015р.;

- за видатковою накладною №642 від 10.07.2013р. (сума боргу 57318грн.15коп.) 14869грн.44коп. інфляційної складової за період липень 2013р. - січень 2015р. та 2788грн.96коп. 3% річних за період з 14.07.2013р. по 25.02.2015р.;

- за видатковою накладною №952 від 11.12.2013р. (сума боргу 8256грн.96коп.) 2136грн.42коп. інфляційної складової за період грудень 2013р. - січень 2015р. та 297грн.25коп. 3% річних за період з 15.12.2013р. по 25.02.2015р.

За загальним правилом, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши наведені розрахунки, суд встановив, що належні суми інфляційної складової та 3% річних дорівнюватимуть:

- за видатковою накладною №541 від 11.06.2013р. (сума боргу 9302грн.71коп.) 2709грн.06коп. інфляційної складової за період липень 2013р.-січень 2015р. та 472грн.53коп. 3%річних за період з 18.06.2013р. по 25.02.2015р.;

- за видатковою накладною №642 від 10.07.2013р. (сума боргу 57318грн.15коп.) 16765грн.81коп. інфляційної складової за період серпень 2013р. - січень 2015р. та 2779грн.54коп. 3% річних за період з 16.07.2013р. по 25.02.2015р.;

- за видатковою накладною №952 від 11.12.2013р. (сума боргу 8256грн.96коп.) 2373грн.09коп. інфляційної складової за період січень 2014р. - січень 2015р. та 295грн.89коп. 3% річних за період з 17.12.2013р. по 25.02.2015р.

Разом з тим, суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог, це виключне право позивача. При цьому, стягнення суми в меншому розмірі є правом позивача. З огляду на викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 19415грн.26коп.

Вимоги про стягнення 3561грн.03коп. 3% річних підлягають задоволенню частково. Суд присуджує до стягнення з відповідача суму 3547грн.96коп., в задоволенні вимог про стягнення 13грн.07коп. суми 3% річних слід відмовити через безпідставність.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Планта Групп» м. Київ до Приватного підприємства «Інжиніринговий центр «Агроенергогрупп» м. Дніпропетровськ в частині стягнення суми боргу в розмірі 74877грн.82коп., пені в розмірі 4169грн.80коп., інфляційної складової в розмірі 19415грн.26коп. та 3% річних в розмірі 3547грн.96коп. Суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення 13грн.07коп. суми 3% річних.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Планта Групп» м. Київ до Приватного підприємства «Інжинірінговий центр «Агроенергогрупп» м. Дніпропетровськ про стягнення 74877грн.82коп. основного боргу, 4169грн.80коп. пені, 19415грн.26коп. інфляційної складової, 3561грн.03коп. 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Інжинірінговий центр «Агроенергогрупп» м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 36574364, місцезнаходження - 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гладкова, буд. 32, кв. 54) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Планта Групп» м. Київ (Ідентифікаційний код 38388637, місцезнаходження - 01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-а, офіс 2/16) суму боргу в розмірі 74877грн.82коп., пеню в розмірі 4169грн.80коп., інфляційну складову в розмірі 19415грн.26коп., 3% річних в розмірі 3547грн.96коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2040грн.22коп.

Відмовити в задоволенні вимог про стягнення 13грн.07коп. суми 3% річних.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 20.05.2015р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 25.05.2015р.

Суддя Р.Г. Новікова