Рішення

від 19.05.2015 по справі 906/392/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" травня 2015 р. Справа № 906/392/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Черниш О.М. - довіреність від 10.03.2015 №3-А;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради (м. Житомир)

до Житомирської обласної організації Партії регіонів (м. Житомир)

про стягнення 17680,86 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 17680,86грн. з яких: 13989,15грн. - основний борг, 947,10грн. - пеня, 310,50грн. - 3% річних, 2434,11грн. - інфляційних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача. Також просить стягнути з відповідача 2500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Подав заяву про збільшення розміру позовних вимог з підтверджуючими документами про направлення її відповідачу, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 23232,66грн., з яких: 13989,15грн. - основний борг, 947,10грн. - пеня, 532,45грн. - 3% річних, 7763,96грн. - інфляційні. Також просить стягнути з відповідача 3500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З врахуванням приписів ст.22 ГПК України дана заява приймається судом до розгляду.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про наявність поважних причин неможливості подання до суду витребуваних ухвалою документів суд не повідомив.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30 листопада 2012 року між Комунальним підприємством "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради (орендодавець/позивач) та Житомирською обласною організацією Партії регіонів (орендар/відповідач) укладено договір №510 оренди нерухомого майна (далі - договір, а.с.12-13).

Цей договір укладено на період з 01.12.2012 до 31.10.2015 включно (п.8.1 договору)

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення на п'ятому поверсі в будівлі за адресою: м.Житомир, вул. Київська, 3, що знаходяться на балансі комунального підприємства "Готельний комплекс "України" Житомирської обласної ради, вартість яких визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 106364,00грн., без ПДВ, загальною площею 225,70кв.м. Майно передано в оренду з метою розміщення громадської (політичної) організації, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та акта приймання-передачі вказаного приміщення (п.2.1 договору)

Передача приміщення в оренду не передбачає передачу орендареві права власності на орендоване майно. Майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 договору).

Приміщення вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п.2.3 договору).

На виконання умов даного договору позивач передав в оренду відповідачеві передбачене договором нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2012, який підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств (а.с.15).

У відповідності до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (п.3.1 договору).

Згідно п.3.2 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням обласної ради, і становить, без ПДВ, за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - жовтень 2012, 6204,57 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2012 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад, грудень 2012.

Відповідно до п.3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць та перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору позивачем за період з грудня 2013 року по січень 2014 року нараховано відповідачу орендну плату, яка згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, становить 13989,15 грн. (а.с.4).

Відповідно до п.6.8 договору орендар зобов'язався своєчасно вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати згідно договору оренди нерухомого майна №510 від 30.11.2012 не виконав, в результаті чого на час розгляду справи у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 13989,15грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на доведені позивачем належними доказами та встановлені судом обставини справи, а також, вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу по договору оренди №510 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у сумі 13989,15грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 947,10грн. - пені, 7763,96грн. - інфляційних та 532,45грн. - 3% річних.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 3.5 договору №510 від 30.11.2012 сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з орендаря відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної НБУ на день нарахування пені, за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 947,10грн., інфляційних - 7763,96грн., 3% річних - 532,45грн. (а.с.42-44).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, інфляційних та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства і умов договору та підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо) не надав.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище приписи законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на оплату правової допомоги в розмірі 3500,00 грн. За результатами розгляду цієї вимоги суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2014 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний правовий консалтинг" в особі голови товариства Черниша О.М. укладено договір про надання адвокатських послуг з приводу підготовки документів до суду, подачі таких документів до суду та супроводженню справи в суді першої інстанції щодо стягнення заборгованості, пені, трьох відсотків річних, за надані послуги з оренди приміщень Житомирській обласній організації Партії регіонів, за договором оренди нерухомого майна "510 від 30.11.2012. Послуги від імені виконавця будуть надаватися адвокатом Чернишом О.М. на підставі довіреності, виданої на його ім'я позивачем, з виплатою винагороди в сумі 3500,00грн. (а.с.21-24).

Позивач за надані адвокатські послуги сплатив 3500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №338 від 30.09.2014 та №149 від 07.04.2015 (а.с.20,48).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3500,00грн. є правомірними, а отже підлягають задоволенню відповідно до ст.49 ГПК України з покладенням їх на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житомирської обласної організації Партії регіонів (10014, м.Житомир, вул. Київська, 3, код ЄДРПОУ 25982464)

- на користь Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, м-н ім.С.П. Корольова, 12, код ЄДРПОУ 32744337) - 23232,66грн., з яких: 13989,15грн. - основний борг, 947,10грн. - пеня, 532,45грн. - 3% річних, 7763,96грн. - інфляційні, а також 1827,00грн. сплаченого судового збору та 3500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25 травня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)