Рішення

від 14.05.2015 по справі 908/1769/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/18/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 Справа № 908/1769/15-г

За позовом: Заступника прокурора Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а)

до відповідача: Головного управління Держземагенства у Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 38461250)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фермерське господарство "Мироненко I К-2010" (70313, Запорізька область, Розівський район, с. Пролетарське, вул. Молодіжна, 14, ідентифікаційний код 37120595)

про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Гречка К.С.

Представники:

від позивача: Корсік Я.І., старший прокурор прокуратури Запорізького району Запорізької області, службове посвідчення № 022865 від 13.11.2013р.;

Калітенко Ю.С., прокурор відділу прокуратури Запорізької області, службове посвідчення № 026981 від 01.07.2014р.

від відповідача: Кісь Р.Б., головний спеціаліст відділу представництва в судах та взаємодії з правоохоронними органами Юридичного управління, довіреність № 7 від 05.03.2015р.

від третіх осіб: не з'явився

Заступник прокурора Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ГУ Держземагенства у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 27.12.2013р. № ЗП/НОМЕР_1/00000514 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 19.03.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 13, 14, 121, 140, 142, 143 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України, ст. 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство".

Ухвалою від 20.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1769/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 15.04.2015р. об 11 год. 00 хв.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Мироненко I К-2010".

Іншою ухвалою від 20.03.2015р. задоволено заяву заступника прокурора Запорізької області в пункті 2 прохальної частини позовної заяви від 18.03.2015р. № 05/1-499-вих-15 про забезпечення позову та заборонено відповідачу до вирішення по суті справи № 908/1769/15-г приймати наказ про затвердження розробленого ОСОБА_1 проекту землеустрою та передавати в оренду земельну ділянку площею 72 га сільськогосподарського призначення, розташовану на території Пролетарської сільської ради Розівського району Запорізької області, шляхом укладання з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки. Ухвалою від 25.03.2015р. виправлено описку, допущену в пунктах 2,4 ухвали від 20.03.2015р.

Ухвалою від 15.04.2015р. розгляд справи відкладений на 14.05.2015р. о 14 год. 30 хв.

В судовому засіданні 14.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 19.05.2015р.

Під час розгляду справи прокурор (позивач) та відповідач фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

Представники позивача в судовому засіданні 14.05.2015р. підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.6-13).

Позивач вважає, що оскільки Фермерське господарство "Мироненко I К-2010" зареєстроване як юридична особа з 2010 року, тому передача ОСОБА_1 земельних ділянок без проведення торгів (аукціону) здійснені з порушенням вимог Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство" та інших нормативно-правових актів, які регулюють вказані питання.

На думку позивача, передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства як юридичної особи та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не розширення вже існуючого фермерського господарства.

Передача земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 призведе до фактичної її передачі у користування юридичній особі - фермерському господарству "Мироненко I К-2010".

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві від 14.04.2015р. (а.с.54-58).

Зокрема зазначив, що законодавство не забороняє використовувати для ведення фермерського господарства земельні ділянки, орендовані особисто членами господарства (а не господарством) тощо.

Земельним законодавством (ст. 12, 31, 123, 124, ч.2 ст. 134 ЗК) передбачено виключення із правил щодо необхідності проведення земельних торгів і це виключення поширюється на третю особу у даній справі.

Отже, мова йде про надання в оренду земельних ділянок для відповідних потреб (в тому числі для ведення фермерського господарства), без будь-яких умов щодо наявності (або ні) державної реєстрації фермерського господарства.

Законом України "Про фермерське господарство" не обмежено право членів вже створеного фермерського господарства на отримання земельних ділянок в оренду з відповідним цільовим призначенням та категорією як фізичним особам.

Вважаючи, що при прийнятті оскаржуваного наказу ним було дотримано вимоги ЗК України та Закону України "Про фермерське господарство", відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Треті особи в судове засідання не прибули.

ОСОБА_1 надіслав до суду письмове пояснення (а.с.38-42) в яких зазначив, що він є головою Фермерського господарства "Мироненко I К-2010", державну реєстрацію якого як юридичної особи здійснено 17.11.2010р.

Відповідно до п.п.5.1, 5.1.1 статуту ФГ до земель господарства належить земля, що належить засновнику на праві приватної власності і посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю (серія НОМЕР_2).

З метою отримання в оренду земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства відповідно до ЗК України, Закону України "Про фермерське господарство" він, як фізична особа, звернувся з клопотанням до ГУ Держземагенства у Запорізькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.

27.12.2013р. наказом ГУ Держземагенства у Запорізькій області надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Підтримуючи правову позицію відповідача, ОСОБА_1 також вважає, що чинне законодавство не обмежує кількості земель, що їх може брати фермерське господарство та його члени в користування на умовах оренди.

Фермери одержують землю сільськогосподарського призначення за правилами підпункту "а" ч.3 ст. 22 ЗК України, тобто як громадянин незалежно від того, чи зареєстровано фермерське господарство.

Таким чином, на думку ОСОБА_1, твердження про незаконність оскаржуваного наказу є неправомірним.

За приписами ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Стаття 22 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Натомість, не прибувши до суду в судове засідання, ОСОБА_1 та/або представник Фермерського господарства "Мироненко I К-2010" скористалися своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Клопотання про відкладення розгляду справи від третіх осіб не заявлено. При цьому розгляд справи в суді триває з 20.03.2015р.

Надані до справи матеріали свідчать про те, що неявка третіх осіб не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2013р. ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в оренду, орієнтовною площею 72 га, яка розташована за межами пролетарської с/р Розівського району Запорізької області.

В клопотанні в якості додатків зазначено:

1. Схема розміщення земельної ділянки (викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали).

2. Інші необхідні документи.

Як стверджує прокурор (і це не спростовано відповідачем), до клопотання ОСОБА_1 було додано:

- фотокопію паспорта заявника;

- фотокопію Картки фізично особи-платника податків про присвоєний ідентифікаційний номер;

- фотокопію з трудової книжки ОСОБА_1, з якої слідує, що його наказом № 1 від 17.11.2010р. призначено на посаду голови ФГ "Мироненко I К-2010";

- фотокопію Свідоцтва Серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію 17.11.2010р. юридичної особи - Фермерського господарства "Мироненко I К-2010" Розівською районною державною адміністрацією Запорізької області;

- схему розташування земельною ділянки, погодженою заступником начальника відділу Держземагенства у Куйбишевському районі Запорізької області Говоренко О.В., згідно якої:

Замовник - ОСОБА_1;

Місце розташування - за межами населених пунктів Пролетарської сільської ради Розівського району Запорізької області;

Цільове призначення - для ведення фермерського господарства;

Площа - 72,00 га;

Кадастровий номер - НОМЕР_1;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 16.12.2013р.

Копії всіх зазначених документів надано суду позивачем та залучено до справи (а.с.15-22).

Наказом від 27.12.2013р. начальника Головного управління Держземагенства у Запорізькій області Гашенко І.А. № ЗП/2324984000:02:002/00000514 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" вирішено:

1. Надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду, розташованої на території Пролетарської сільської ради Розівського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - пасовище).

Орієнтовний розмір земельної ділянки 72,0000 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (01.02).

2. Громадянину ОСОБА_1 подати на затвердження до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

3. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника начальника Головного управління Держземагенства у Запорізькій області Назірова О.М.

Згідно відповіді в.о. начальника ГУ Держземагенства у Запорізькій області Євграфові О.Є. на адресу заступника прокурора Запорізької області Кермана Д.Ю. від 31.05.2015р., протягом 2013-2014р.р. ГУ Держземагенства у Запорізькій області накази про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 не приймалися, договір оренди з ГУ не укладався.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 3 ч. 3 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII "Про прокуратору", при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:

1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями);

2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду;

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

4) брати участь у розгляді справ.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

З метою вирішення питання про наявність підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступ у розгляд справи за позовом (заявою, поданням) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За приписами ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

В позовній заяві прокурора від 18.03.2015р. зазначено, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду.

Вказане підтверджується наступним.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України від 19.06.2003р. N 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України" є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим, ст. 6,9,10 Закону N 963-IV, яким передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Отже, у цій справі прокурор набув статусу позивача.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської)економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Зазначені Роз'яснення надані пленумом Вищого господарського суду України в постанові від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Отже, даний спір підвідомчий господарському суду.

Згідно п.1, 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду N 02-5/618 (v_618800-00) від 06.11.2000, N 02-5/467 (v_467800-01) від 18.04.2001, Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 (v_609600-02) від 31.05.2002, Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/934а (v934a600-02) від 16.08.2002, N 04-5/202 (v_202600-05) від 04.07.2005, N 04-5/198 (v_198600-07) від 22.10.2007), акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти) породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

В даному випадку позивачем оскаржується наказ ГУ Держземагенства у Запорізькій області про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів для ведення фермерського господарства.

Порядок отримання земельної ділянки державної та комунальної власності в оренду для ведення фермерського господарства регулюється Законом України від 19.06.2003р. N 973-IV "Про фермерське господарство" та Земельним кодексом України.

Статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено фермерське господарство як форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Згідно ч.1-3 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

З 1 січня 2013 року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Це передбачено Законом України від 06.09.2012р. № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким законодавець вніс зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 Земельного кодексу України.

Зокрема, частинами 1-4 статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, Держземагенство відповідно до покладених на нього завдань безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Згідно Положення про Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012р. № 442, відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Приписами частини 1-3 статті 124 ЗК України унормовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

В свою чергу, частинами 2, 3 статті 134 ЗК України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування;

будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства , ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

поновлення договорів оренди землі;

використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про фермерське господарство", головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону.

Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 ЦК України та статті 4 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Зокрема, статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі.

Таким чином, аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 04.11.2014р. по справі № 922/4817/13 при перегляді судового рішення у подібних правовідносинах (а.с.28-31).

Статтею 111-28 ГПК України унормовано, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом від 20.03.2015р. № 20301286 станом на 19.03.2015р. юридична особа Фермерське господарство "Мироненко I К-2010" (70313, Запорізька область, Розівський район, с. Пролетарське, вул. Молодіжна, 14, ідентифікаційний код 37120595) зареєстровано 17.11.2010р. Керівником вказаного ФГ є ОСОБА_1. Він же є єдиним засновником (учасником) цієї юридичної особи (а.с.32-34).

Відповідно до п.1.1, 1.2, 5.1.1 Статуту, затвердженого17.11.2010р., засновником Фермерського господарства "Мироненко I К-2010" є ОСОБА_1. До земель господарства належать: земля, що належить засновнику на праві приватної власності і посвідчується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 (а.с.46-50).

Копію Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 та Свідоцтва Серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства "Мироненко I К-2010" також залучено до справи (а.с.43-45).

Яз слідує з відповіді Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 01.04.2015р. на адресу заступника прокурора Запорізької області Керман Д.(а.с.52-53), за даними Державного земельного кадастру станом на 31.12.2012р. на території Куйбишевського та Розівського районів Запорізької області є відомості щодо земельних ділянок, які зареєстровані за:

- Фермерським господарством "Мироненко I К-2010" в особі ОСОБА_1 - договір оренди від 06.06.2011 № 232278444000232, термін дії 18.05.2021, площа з/д 57,1032 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, кадастровий номер з/д НОМЕР_4, адреса з/д Куйбишевський район, Мар'янівська сільська рада.

- ОСОБА_1:

Державний акт від 29.10.2001р. НОМЕР_2, зареєстрований за номером 309, площа з/д 11,77 га, цільове призначення - для ведення товарного с/г виробництва, адреса з/д - Розівський район, Пролетарська с/р.

Також у користування на умові оренди у громадянина ОСОБА_1 перебувають землі державної власності (землі резерву) загальною площею пасовищ 24,9533 га, згідно договору оренди від 24.05.2011р. № 232490004000020 термін дії до 30.11.2020р., кадастровий номер з/д НОМЕР_5, адреса з/д - за межами населених пунктів Пролетарської с/р, Розівського району.

Таким чином, оскільки на момент прийняття оскаржуваного наказу ГУ Держземагенства у Запорізькій області № ЗП/2324984000:02:002/00000514 від 27.12.2013р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" Фермерське господарство "Мироненко I К-2010" вже набуло статусу юридичної особи та мало у своїй власності та в оренді земельну ділянку, то отримання у подальшому земельної ділянки ОСОБА_1 земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 72,0000 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124 ЗК України та є підставою для визнання наказу незаконним та його скасування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

Приймаючи судове рішення на користь позивача, господарський суд також враховує, що в порушення приписів ч.2 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", в заяві (клопотанні) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с.15) не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що Законом України "Про фермерське господарство" не обмежено право членів вже створеного фермерського господарства на отримання земельних ділянок в оренду з відповідним цільовим призначенням та категорією як фізичним особам не спростовують висновку суду.

Оскільки йдеться не про обмеження загального права на отримання земельних ділянок, а про неприпустимість отримання конкретної земельної ділянки, що перебуває у державній власності, без проведення земельних торгів.

Згідно ч. 1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 27.12.2013р. № ЗП/2324984000:02:002/00000514 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

3. Стягнути з Головного управління Держземагенства у Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ідентифікаційний код 38461250) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Повне рішення складено 19.05.2015р.

Суддя В.М. Соловйов