Рішення

від 14.05.2015 по справі 907/338/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.2015 Справа № 907/338/15

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк", м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕО-КАТ", м. Хуст про стягнення заборгованості на суму 113970,92 грн., в т.ч.: 58181,89 грн. - заборгованості за кредитом, 30913,98 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 17018,49 грн. - пені, 7856,56 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом

представники сторін:

позивача - Урумбаєва Л.В., представник за довіреністю;

відповідача - не з"явився

Позивач звернувся до суду з наведеними вимогами, оскільки відповідач всупереч договірних зобов'язань не повертає кредитні кошти, не сплачує проценти за користування кредитом та комісію. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (докази чого містяться у матеріалах справи), вдруге участі уповноваженого представника у засідання суду не забезпечив та не надав суду письмового відзиву на позов.

За таких обставин справа вирішується в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши у ході судового розгляду пояснення представників позивача,

суд встановив:

26.04.12 ТОВ „ЛЕО-КАТ" - відповідачем у справі - оформлено та подано до банку - позивача у справі - заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" та Тарифів банку (далі - Умови, Тарифи ), що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, які разом із вищевказаною заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 26.04.2011р. (далі - договір).

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 58400,00 грн. на поточний рахунок 26009060747890, що визначено Умовами та підтверджується довідкою від 05.03.15 вих. № 08.7.0.0.0/150305133838.

Згідно з п. 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов, зокрема, у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

За приписами ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України (ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 639 ЦКУ, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 634 ЦКУ договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, є договором приєднання, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 1 ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах погоджених сторонами.

За наведених приписів законодавства та фактичних обставин у даній справі, суд приходить до висновку, що відповідач, підписавши заяву від 26.04.2011р., приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, які разом із зазначеною заявою становлять кредитний договір.

Умовами (п.п. 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.6., 3.2.1.1.8.) встановлено, що кредитний ліміт на поточний рахунок клієнта надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів у межах кредитного ліміту. Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами. Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку). Відповідно до п. 3.2.1.1.3. Умов кредит надається клієнту в обмін на його зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та винагороди.

Згідно встановленого сторонами порядку розрахунків (розділ 3.2.1.4. Умов) за користування кредитом клієнт сплачує проценти в розмірі 36 % річних протягом 90 днів з дати, коли дебетове сальдо підлягало обнуленню, а починаючи з 91 дня - кредит вважається простроченим, грошові зобов'язання клієнта - порушеними. За порушення грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості та пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення; пеня нараховується протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом . Відповідно до п. 3.2.1.4.4. Умов клієнт сплачує банку винагороду першого числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимально сальдо кредиту.

Матеріалами справи та з пояснень представників позивача у ході судового розгляду, встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 58400,00 грн., яким користувався відповідач з квітня 2011р., не виконуючи власні договірні зобов'язання перед банком , в результаті чого станом на 20.02.15 виникла заборгованість відповідача перед банком на суму 58181,92 грн., про що свідчить виписка по рахунку з 29.11.2013р. по 20.02.2015р.

28.10.14 банк направляв на адресу відповідача претензію, вимагаючи сплати простроченої заборгованості за кредитом, відсотками за користуванням кредитом, проте відповідач не сплатив боргу та не відповів на претензію.

За таких обставин позивач 1.04.15 звернувся до суду з вимогами до відповідача на загальну суму 113970,92 грн., включаючи 58181,89 грн. - заборгованість за кредитом, 30913,98 грн. - проценти за користування кредитом (відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20.02.15); 7856,56 грн. - комісія (винагорода) за користування кредитом та 17018,49 грн. - пеня (відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20.02.15), стягнення якої є предметом даного позову. Наведене доведено матеріалами справи, не спростовано відповідачем у ході судового розгляду справи.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення наведених сум заборгованості, що виникла з кредитних відносин сторін, правомірні та підлягають задоволенню судом на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України (ЦК України), оскільки зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплачені позивачем при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 526, 530, 549-551, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 33-34, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

1.1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЕО-КАТ" (90400 , Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Колгоспна, буд. 25,корп. Д код ЄДРПОУ 37605047 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРЮОФОП 14360570) заборгованість на суму 113970,92 грн. (сто тринадцять тисяч дев"ятсот сімдесять грн. 92 коп.) , включаючи суму заборгованості за кредитом, проценти за користування кредитом, пеню та комісію за користування кредитом та у відшкодування витрат судових витрат - суму 2279,42 грн. (дві тисячі двісті сімдесят дев"ять грн. 42 коп.).

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення виготовлено 20.05.15

Суддя Ушак І.Г.