Рішення

від 20.05.2015 по справі 910/7591/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015Справа №910/7591/15-г

за позовом: Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс , м.Київ, ЄДРПОУ 35426464

про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

прокурор: Бондарчук І.П. - по посв.

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс , м.Київ про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 25.06.2010р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс , зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації 02.07.2010р. за №79-6-00768;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс повернути територіальній громаді міста в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,4592 га (кадастровий номер НОМЕР_1), нормативно грошовою оцінкою 6 035 695,98 грн., яка знаходиться за адресою: вул.Бродівська, 81-с у Голосіївському районі м.Києва.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс умов договору від 25.06.2010р. оренди земельної ділянки в частині завершення забудови земельної ділянки у строк трьох років з моменту державної реєстрації правочину, що, на думку, прокурора є достатньою підставою для розірвання договору укладеного між позивачем та відповідачем.

Позивач у поясненнях без номеру та дати, що надійшли до господарського суду м.Києва 06.05.2015р. вимоги прокурора підтримав.

Одночасно, у наведених поясненнях Київська міська рада просила здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 20.05.2015р. позивач не з'явився, представника не направив, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався.

Проте, Київська міська рада була належним чином повідомлена про час та місце розгляду спору, що підтверджується поштовим повідомленням №0103034081780.

Відповідач у судове засідання 20.05.2015р. не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.9, корпус 61.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 06.05.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Факт направлення відповідачу означеної ухвали підтверджується засвідченою копією реєстру поштових відправлень суду за 12.05.2015р.

Наразі, конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто до господарського суду з відміткою За закінченням встановленого строку зберігання .

Одночасно, господарський суд зазначає, що конверти з попередньою судовою кореспонденцією також було повернуто до суду з вказаною вище відміткою відділення поштового зв'язку.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

З приводу неявки позивача та відповідача в судове засідання 20.05.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Судом також враховано, що ухвалою від 06.05.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За висновками суду, незважаючи на те, сторони не з'явились у судове засідання 20.05.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Аналогічну позицію наведено у п.1 Постанови №17 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам

Згідно рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру визначено, що підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття охоронюваний законом інтерес важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради, належить, в тому числі, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент звернення до суду з розглядуваним позовом до повноважень Київської міської ради в сфері земельних відносин входило, в тому числі, розпорядження землями територіальної громади міста, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до господарського суду з розглядуваним позовом відповідало функціям позивача та направлено на захист його охоронюваних законом інтересів.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Як вказувалось вище, у ст.9 Земельного кодексу України зазначено, що до повноважень Київської міської ради, належить, в тому числі, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного правочину) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ч.1 ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Згідно із ч.2 ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

За приписами ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст.ст.18, 20 Закону України Про оренду землі (у відповідній редакції) зазначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.2 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент укладання договору оренди) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до п.п.3, 4, 12 Порядку державної реєстрації договорів, що затверджений Постановою №2073 від 25.12.1998р. Кабінету Міністрів України, який діяв на момент проведення державної реєстрації договору від 25.06.2010р., державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Як встановлено судом, на підставі рішення №951/2007 від 09.07.2009р. Київської міської ради Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування логістичного комплексу з офісно-складськими будівлями, об'єктами торговельного та сервісного призначення на вул.Бродівській, 81-с у Голосіївському районі м.Києва 25.06.2010р. між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до п.1.1 якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку.

У п.2.1 договору від 25.06.2010р. контрагенти погодили, що об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул.Бродівська, 81-с у Голосіївському районі м.Києва;

- розмір - 0,4592 га в межах червоних ліній;

- цільове призначення - для організації будівельних робіт та благоустрою прилеглої території;

- кадастровий номер: 8 000 000 000:90:122:0017.

Договір оренди земельної ділянки від 25.06.2010р. було зареєстровано 02.07.2010р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №79-6-00768 й скріплено підписом голови та печаткою Київської міської ради.

При цьому, згідно з п.2.2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення цього договору становила 4 832 422,72 грн.

У п.3.1 договору від 25.06.2010р. зазначено, що останній укладено на 5 років.

Пунктами 4.1, 4.2 спірного правочину погоджено, що визначена договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2010р. орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у своє володіння і користування земельну ділянку, розташовану у Голосіївському районі м.Києва по вул.Бродівська, 81-с, загальною площею 0,4592 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:122:0017), про що сторонами складено та підписано акт б/н від 02.07.2010р. приймання-передачі земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що внаслідок укладення договору оренди від 25.06.2006р. та підписання відповідного акту приймання-передачі відповідач отримав в користування вказану вище земельну ділянку, на умовах, які визначені спірним договором, термін дії якого закінчується у червні 2015р.

Частиною 1 ст.2 Закону України Про оренду землі встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.144 Земельного кодексу України У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів (ст.25 Закону України Про оренду землі ).

Права та обов'язки сторін за договором від 25.06.2010р. оренди земельної ділянки визначено у розділі 8 укладеного між сторонами правочину.

У відповідності до п.8.4 спірного договору орендар зобов'язаний, в тому числі: приступити до використання земельної ділянки у строки, встановлені договором, та після підписання правочину, акту приймання-передачі і державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою у встановленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації правочину; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

За умовами п.11.4 договору від 25.06.2010р. правочин може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушує строки забудови земельної ділянки, встановлені п.8.4 договору, здійснює без згоди орендодавця передачу або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, прокурором та позивачами при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору оренди від 25.06.2010р. повинен бути доведений факт істотного порушення відповідачем умов укладеного правочину, невиконання або неналежне виконання передбачених законом або договором обов'язків, що згідно із ст.32 Закону України Про оренду землі є підставою для припинення зобов'язань з оренди землі.

Виходячи зі змісту позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог про розірвання договору та зобов'язання повернути майно прокурор посилається на істотне порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс умов спірного договору, а саме невиконання відповідачем свого обов'язку з завершення забудови земельної ділянки.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора, виходячи з наступного.

В обґрунтування заявлених вимог прокурором було представлено акт №261/01 від 12.03.2015р. Департаменту земельних ресурсів, складений за результатами обстеження земельної ділянки, що є об'єктом оренди за спірним правочином. Зі змісту наведеного акту вбачається, що земельна ділянка, розташована у Голосіївському районі м.Києва по вул.Бродівська, 81-с, загальною площею 0,4592 га (кадастровий номер 8 000 000 000:90:122:0017) не огороджена, а будівельні роботи не проводяться.

Одночасно, заявником також представлено до матеріалів справи лист №10126-6011303/09 від 13.03.2015р. департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві, в якому зазначено, що останнім не видавались та не реєструвались документи, які надають право на виконання будівельних (підготовчих) робіт, та документів, які свідчать про прийняття в експлуатацію об'єктів по вул.Бродівській, 81-с у Голосіївському районі м.Києва.

Проте, за висновками суду, посилання прокурора на нездійснення забудови орендованої земельної ділянки у строки, визначені спірним правочином, у даному випадку є необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність підстав для розірвання договору від 25.06.2010р. з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України Про оренду землі орендар має право господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

У пункті 2.20 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі , у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом 2.22 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин передбачено, що якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України Про основи містобудування та Про регулювання містобудівної діяльності і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом.

За приписами ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (враховуючи, що спірні правовідносини продовжували існувати під час набрання законної сили вказаним нормативно-правовим актом) лінії регулювання забудови - визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій; червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Відповідно до Державних будівельних норм В.2.3-5-2001 Вулиці та дороги населених пунктів розміщення і будівництво наземних об'єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, окрім об'єктів транспорту та інженерних мереж у межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

Як зазначалось вище, на підставі договору від 25.06.2010р. Товариству з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс було передано у користування земельну ділянку, що знаходиться у межах червоних ліній.

Тобто, у даному випадку, з урахуванням приписів чинного містобудівного законодавства та державних будівельних норм, здійснення будівництва на земельній ділянці кадастровий номер 8 000 000 000:90:122:0017 виключається.

Наведене вказує на те, що посилання прокурора на нездійснення завершення забудови у трирічний строк з моменту державної реєстрації правочину не є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 25.06.2010р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс , зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації 02.07.2010р. за №79-6-00768.

Як вказувалось вище, відповідно до ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

За змістом ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України Про оренду землі орендар має право господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не той факт, що не розпочато будівельні роботи. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 11.11.2014р., від 21.01.2015р. та від 01.04.2015р. Верховного Суду України по справах №3-167гс14, №3-211гс14 та №3-36гс15.

Як було зазначено вище, у договорі від 25.06.2010р. визначено цільове призначення земельної ділянки для організації будівельних робіт та благоустрою прилеглої території.

Проте, всупереч приписам ст.33 Господарського процесуального кодексу України ані прокурором, ані позивачем не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 вказаного нормативно-правового акту доказів використання Товариством з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс земельної ділянки площею 0,4592 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться за адресою: вул.Бродівська, 81-с у Голосіївському районі м.Києва, не за цільовим призначенням.

При цьому, суд наголошує, що цільове призначення об'єкту оренди за спірним правочином передбачає саме організацію будівельних робіт, а не їх безпосереднє проведення.

Отже, прокурором та позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для розірвання договору, на підставі якого Товариству з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс було передано у користування земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позов заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 25.06.2010р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс , зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації 02.07.2010р. за №79-6-00768 є необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення.

Позовні вимоги в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс повернути територіальній громаді міста в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,4592 га (кадастровий номер НОМЕР_1), нормативно грошовою оцінкою 6 035 695,98 грн., яка знаходиться за адресою: вул.Бродівська, 81-с у Голосіївському районі м.Києва, підлягають залишенню без задоволення як похідні.

За змістом п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

За таких обставин, враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2436 грн. підлягає стягненню з Київської міської ради на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс , м.Київ про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 25.06.2010р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс , зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації 02.07.2010р. за №79-6-00768;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Сопрано-дабл-бейс повернути територіальній громаді міста в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,4592 га (кадастровий номер НОМЕР_1), нормативно грошовою оцінкою 6 035 695,98 грн., яка знаходиться за адресою: вул.Бродівська, 81-с у Голосіївському районі м.Києва.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.36, ЄДРПОУ 22883141) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2436 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.05.2015р.

Суддя Любченко М.О.