Рішення

від 19.05.2015 по справі 910/4904/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа №910/4904/15-г За позовом Фізичної особи-підприємця Петрика Андрія Михайловича

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ярмак О.М.

Представники :

Від позивача: не з'явились

Від відповідача: Пухальська В.І. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Пред'явлені вимоги про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення позивача (реєстраційний номер облікової картки платника податків 2665700216) № 69 від 06.10.2014, № 69 від 15.10.2014. і перерахувати з рахунку 26007030000654 в ПАТ "ВіЕйВі Банк" грошові кошти згідно цих платіжних доручень з урахуванням послуг банку, на розрахунковий рахунок 26005033587301 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005, отримувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант" (код ЄДРПОУ 23368731), призначення платежу: "Надання безвітсоткової зворотньої фінансової допомоги по договору б/н від 27.06.2014. без ПДВ"; зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення позивача (реєстраційний номер облікової картки платника податків 2665700216) №№71-73, №№ 75-78 від 29.10.2014 р. і перерахувати з рахунку 26007030000654 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" грошові кошти згідно цих платіжних доручень з урахуванням послуг банку, на розрахунковий рахунок 26005033587301 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005, отримувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант" (код ЄДРПОУ 23368731), призначення платежу: "Оплата за товар згідно договору №51-10 від 27.10.2014".

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 122/152 від 19.08.2010 р., відповідачем не виконані платіжні доручення, надані позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/4904/15-г, розгляд останньої призначено на 07.04.2015 р.

Ухвалою суду від 07.04.15 р. розгляд справи відкладено на 28.04.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 28.04.2015р. позивачем подано документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом було задоволено.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 28.04.2015 р. було продовжено строк вирішення спору на відкладено розгляд справи на 19.05.2015 р.

У засіданні суду 19.05.2015 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що у ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" розпочато процедуру ліквідації та відкликано банківську ліцензію, а тому виконання платіжних доручень позивача є неможливим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2010 р. між позивачем - ФОП Петрик А.М. (клієнт за договором) та відповідачем - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (банк за договором) укладено договір про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 122/152 (далі - Договір), відповідно до якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26007030000654 у національній і/або іноземній валюті (980) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 2.1.3 Договору, банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, в строки:

- в день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу банку, та

- не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу.

Згідно з п. 3.2.1 Договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Так, позивач надав відповідачу для виконання наступні платіжні доручення: № 69 від 06.10.2014 р. на суму 144 500,00 грн., № 69 від 15.10.2014. на суму 145 000,00 грн., № 71 від 29.10.2014 р. на суму 35 000,00 грн., № 72 від 29.10.2014 р. на суму 195 000,00 грн., № 73 від 29.10.2014 р. на суму 160 000,00 грн., № 75 від 29.10.2014 р. на суму 185 000,00 грн., № 76 від 29.10.2014 р. на суму 175 000,00 грн., №77 від 29.10.2014 р. на суму 193 000,00 грн., № 78 від 29.10.2014 р. на суму 39 000,00 грн.

Факт надання зазначених платіжних доручень позивачем банку підтверджується супровідними листами до них з відміткою банку про отримання, а також не заперечується відповідачем.

Згідно з ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Як вбачається з матеріалів справи, залишок коштів на рахунку позивача на момент подання платіжних доручень був достатній для їх виконання, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить зобов'язати відповідача виконати зазначені вище платіжні доручення, оскільки вважає, що відповідач порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Всупереч вимогам чинного законодавства та умовам Договору, відповідачем не були виконані платіжні доручення, надані позивачем.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів належить до банківських послуг, які банк має право здійснювати на підставі банківської ліцензії.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 №733 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014р. №1 23 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 21.11.2014 р. по 20.02.2015 р.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 63, яким розпочато процедуру ліквідації відповідача.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які мають майново-грошовий характер, а тому у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Суд відзначає, позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.М.Ярмак

Повне рішення складено 25.05.2015р.