Рішення

від 20.05.2015 по справі 910/8038/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015Справа №910/8038/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКА-ВІП»

про стягнення 60 903,71 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Горбан А.В. дов. №1282-О від 15.04.2014р. від відповідача -не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКА-ВІП» про стягнення з останнього за Договором банківського обслуговування №б/н від 02.12.2011 заборгованості у розмірі 60 903,71 грн., з яких 23 350,00 грн. - заборгованість за кредитом, 20 895,66 грн. - заборгованість за процентами по користуванню кредитом, 12 034,46 грн. - пені, 4 623,59 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору банківського обслуговування від 02.12.2011 позивач надав кредит, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню кредиту не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 23 350,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк процентами у розмірі 20 895,66 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 12 034,46 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4 623,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2015 порушено провадження у справі №910/8038/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 22.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 розгляд справи №910/8038/15-г відкладено на 20.05.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 20.05.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судові засідання, призначені на 22.04.2015 та 20.05.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/8038/15-г від 03.04.2015 не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, відповідно до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/8038/15-г.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.05.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «АРКА-ВІП» (далі - Відповідач, Клієнт) звернулося Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Позивач, Банк) з заявою про відкриття поточного рахунку, у розділі 1 (відкриття рахунку) якої зазначено, що підписавши дану заяву, клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі, з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті Банку http://privatbank.ua), тарифами Банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У п. 3.2.1.1.16 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено Договір банківського обслуговування від 02.12.2011 (далі - Договір).

Відповідно до Договору Клієнту було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26001060835057 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інші), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Як встановлено судом, Позивач надав Відповідачу кредитний ліміт у розмірі 24 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою від 17.03.2015 вих. №08.7.0.0.0/150317085552.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом п. 3.2.1.1.1. вказаних Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту.

Згідно з п. 3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

У п. 3.2.1.2.3.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування та вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як встановлено судом, Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 23 350,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 20 895,66 грн., пені у розмірі 12 034,46 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договором та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 4 623,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не було спростовано Відповідачем, зокрема, Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості по кредиту у розмірі 23 350,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 20 895,66 грн., пені за прострочення користування кредитом у розмірі 12 034,46 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4 623,59 грн.

17.11.2014 Позивач звернувся до Відповідача з претензією №11202К2S4S0LQ від 12.11.2014, якою просив погасити прострочену суму заборгованості. Але відповідно до пояснень Позивача, зазначена претензія залишена без належної відповіді та реагування.

Відтак, приймаючи до уваги визначений Договором строки повернення кредитних коштів, а також зміст надісланої Позивачем на адресу Відповідача претензії, суд встановив, що строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АРКА-ВІП» обов'язку з повернення отриманих кредитних коштів настав.

Більш того, статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом п. 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом, в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня, Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Зазначеними Умовами встановлено наступний порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню) розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1); при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.2.1.4.1.2); у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються, порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.3).

Відповідно до п. 3.2.1.4.9 Умов та правил надання банківських послуг розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Як вбачається із матеріалів справи, за користування Відповідачем кредитним коштами Позивачем нараховані проценти на загальну суму 20 895,66 грн.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 23 350,00 грн. та процентів у розмірі 20 895,66 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКА-ВІП» заборгованості за кредитом у розмірі 23 350,00 грн. та процентів у розмірі 20 895,66 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Пунктом 3.2.1.4.4 вказаних Умов визначено, що Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку винагороду за користування лімітом відповідно до п.п. 3.2.1.1.6 та 3.2.1.2.3.2 першого числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту на кінець банківського дня за попередній місяць у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

Приписами п. 3.2.1.1.17 Умов встановлено, що при перерахуванні Клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, держателями яких є сам власник поточного рахунку або пов'язані з ним фізичні особи, з суми кожного з проведених за рахунок кредитного ліміту переказів стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми переказів.

В той же час, Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 09.02.2015 у останнього виникла заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 4 623,59 грн.

З огляду на зазначене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4 623,59 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у розмірі 12 034,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, Клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, проводиться протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом (п. 3.2.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленої Позивачем суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту, яка підлягає стягненню з Відповідача, та встановлено, що зазначена сума є законною, обґрунтованою та повністю підлягає задоволенню у розмірі 4 623,59 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКА-ВІП» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості по кредиту у розмірі 23 350,00 грн., заборгованості по сплаті процентів у розмірі 20 895,66 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 12 034,46 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4 623,59 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому позовні вимоги задоволені у повному обсязі, покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-85,Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРКА-ВІП» (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 6; код ЄДРПОУ 37936044) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредиту у розмірі 23 350,00 грн., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 20 895,66 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 12 034,46 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 4 623,59 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 25.05.2015.

Суддя А.В.Яковенко