Рішення

від 19.05.2015 по справі 914/1282/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 р. Справа№ 914/1282/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансворкс", м.Львів

про стягнення 97399, 78 грн.

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі Н.Кривка

Представники:

Від позивача: Деркач Ю.Ю.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансворкс», м.Львів про стягнення 97399, 78 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.05.2015р.

Для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, 07.05.2015р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав додаткові письмові пояснення та документи в підтвердження заявлених позовних вимог. Зазначив, що доказами надання позивачем відповідачеві кредитних коштів та їх несвоєчасного повернення є банківські виписки по рахункам, зокрема, доказом використання кредитних коштів в межах кредитного ліміту є банківська виписка за період з 15.07.2013р. по 23.03.2015р. Позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, позов просить задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив. Вимог ухвал суду від 23.04.2015р. та 07.05.2015р. відповідач не виконав, відзиву на позов не подав.

Згідно витягу з ДП «Інформаційно-ресурсний центр», поданого позивачем на виконання вимог ухвали суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Трансворкс» зареєстроване за адресою: м. Львів, вул. Промислова, буд. 52, куди і скеровувались ухвали господарського суду рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.07.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю «Трансворкс» (відповідач) звернулось до ПАТ КБ "Приватбанк" (позивач) із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та відкриття рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк", за якою підписавши заяву погодилась та приєдналась до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 15.07.2013р., та взяло на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Згідно заяви від 15.07.2013р. ТзОВ «Трансворкс» відкрито поточний рахунок №26006053814156 та картковий рахунок №26055053810929.

Відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26006053814156, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до 3.2.1.1.16. Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт- банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису.Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п.3.2.1.1.3. умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди.

Відповідно до п.3.2.1.1.8 умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі ").

Пункт 3.2.1.1.6. умов встановлює, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно розділу 3.2.1.1.4. умов, встановлено порядок розрахунків, а саме п.3.2.1.4.1. умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

У відповідності до п.3.2.1.4.1.1., розрахунок процентів за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1 -го до 20 -го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - « період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню »), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Пунктом 3.2.1.4.1.2. визначено, у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду. в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду , в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

Відповідно до п.3.2.1.4.1.3. умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів * з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 -го * дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної, заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. "Непогашенням кредиту" є не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4.).

Крім того, відповідно до п. 3.2.1.4.4. умов передбачено, що клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Згідно п. 3.2.1.2.3.4. умов, банк на свій розсуд має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 3.2.1.5.1 умов встановлена відповідальність, а саме при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Погашення кредиту, сплата відсотків здійснюється у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки здійснюються в гривні (п.3.2.1.4.8. умов).

Згідно п. 3.2.1.4.9. умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

У відповідності до п. 3.2.1.4.10. умов, зобов'язання, при реалізації банком права на стягнення неустойки, виконуються в такій послідовності: кошти отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів / осіб, для погашення заборгованості, насамперед направляються для відшкодування витрат/ збитків банку згідно з п. п. 3.2.1.2.2.16, 3.2.1.2.3.15, далі для погашення неустойки згідно розділу 5 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг», далі - простроченого винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.1.1.8. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. Під реалізацією права банку щодо стягнення неустойки згідно з розділом "Відповідальність Сторін" цих Умов сторони погодили дії банку з розподілу грошей, отриманих від позичальника для погашення заборгованості, відповідно до черговості погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті Умов. При цьому, сторони погодили, що додаткові вимоги до позичальника, з реалізації банком свого права щодо стягнення неустойки, не потрібні.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання виконав надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 43000,00 грн., що підтверджується випискою з банку по рахунку ТзОВ «Трансворкс» за період з 15.07.2013р. по 23.03.2015р. та довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/150331163121 від 31.03.2015р. (в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав на адресу відповідача претензію від 06.02.2015р. вих. № 307151LVLWS0N9 з вимогою про погашення заборгованості, яка станом на 06.02.2015р. становила: 42000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 26607,85 грн. - заборгованість за процентами, 6042,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 14907,73 грн. - пені (докази надсилання претензії на адресу відповідача в матеріалах справи). Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, отримані кошти погасив частково, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на день розгляду справи становить 41955,00 грн. - заборгованість за кредитом, 29544,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6420,00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Позивачем в підтвердження позовних вимог, долучено до матеріалів справи виписку по рахунку ТзОВ «Трансворкс» за період з 15.07.2013р. по 23.03.2015р. з відображенням руху коштів по рахунку відповідача, якою підтверджується надання кредитних коштів та користування кредитним коштами, чим підтверджено обставини, на яких ґрунтується вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом. Доказів зворотнього суду не надано.

Крім того, сума нарахованих процентів за користування кредитними коштами та заборгованість по комісії за користування кредитом підтверджується виписками з банку за період з 15.07.2013р. по 23.03.2015р. та розрахунком заборгованості (в матеріалах справи).

Згідно п. п.3.2.1.5.1, 3.2.1.5.4 умов, за несвоєчасне виконання зобов'язання позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 19480,08 грн.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами надання банківських послуг встановлено інший порядок нарахування пені, ніж встановлено законом, а саме, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.2.1.5.4 умов).

Позовна давність до вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п. 3.2.1.5.7. умов).

У відповідності до ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14 згідно якої, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відтак, позивачем правомірно нараховано пеню згідно п.п.3.2.1.5.1, 3.2.1.5.4 умов в розмірі 19480,08 грн. (виписка та розрахунок заборгованості за період 15.07.2013р. по 23.03.2015р. в матеріалах справи).

Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності з ч.2. ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та відкриття рахунку 15.07.2013р.

Згідно ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як випливає із змісту заяви від 15.07.2013р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та відкриття рахунку, відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку www.pb.ua, які разом із заявою (анкетою) складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Таким чином, виходячи з аналізу законодавчих норм, суд дійшов висновку що договір укладений 15.07.2013р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТзОВ «Трансворкс» шляхом приєднання за своєю правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Суд додатково зазначає, що листом Національного Банку України від 06.09.2011р. №11-219/3984-10558 роз'яснено, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок клієнта банку при укладенні ним кредитного договору окремо укладати договір про відкриття поточного рахунку, отже відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів банку відповідач з позивачем уклали договір банківського обслуговування №б/н від 15.07.2013р. шляхом реєстрації в мережі Інтернет у системі клієнт - банк, що розміщені на сайті http://privatbank.ua. У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 09.12.2003р. №31-04200-30-5/7021 затверджено схему відображення кредиту «овердрафту», а саме: кредитове сальдо поточного рахунку, що утворюється за позикою «овердрафт» відбувається на підставі виписки банку за кредитом рахунку. Відтак, доказами виконання договору, надання позивачем кредитних коштів відповідачеві та їх несвоєчасного повернення є банківські виписки по рахункам відповідача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем своїх зобов'язань, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 599, 610, 612, 633, 634, 639, 1054, 1067 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 216, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трансворкс», м. Львів, вул. Промислова, буд.52 (код ЄДРПОУ 38821241) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 (код ЄДРПОУ 14360570) - 41955,00 грн. - заборгованості за кредитом, 29544,70 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 19480,08 грн. - пені, 6420,00 грн. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом та 1948,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 22.05.2015р.

Суддя Мороз Н.В.