Рішення

від 21.05.2015 по справі 916/1597/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2015 р.Справа № 916/1597/15-г

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МОЛОКОЗАВОД";

до відповідача Приватне підприємство "ДЕМЕТРА ГРАНД"

про стягнення 115224,87грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Зозуля Ю.О. - за дорученням;

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "МОЛОКОЗАВОД" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "ДЕМЕТРА ГРАНД" 115224,87 гривень, з якого 103 022,12 гривень заборгованість за поставлену продукцію, 7609,85 гривень пеня, 801,77 гривень 3% річних та 3791,13 гривень збитки від інфляції.

Ухвалою суду від 16 квітня 2015 року порушено провадження у справі №916/1597/15-г та призначено до розгляду на 30 квітня 2015 року.

30.03.2015 року представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 73 022,12 гривень, 7609,85 гривень пеня, 801,77 гривень 3% річних та 3791,13 гривень збитки від інфляції. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

21.05.2015 року представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 53 022,12 гривень, 7609,85 гривень пеня, 801,77 гривень 3% річних та 3791,13 гривень збитки від інфляції та судовий збір в сумі 2304,49 гривень. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач в засідання суду призначені на 30.04.2015 року та 21.05.2015 року, не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись Приватному підприємству "ДЕМЕТРА ГРАНД" за належною адресою зазначеною в позовній заяві.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

За результатами судового засідання справу було розглянуто без участі представника відповідача за участю повноважного представника позивача, за наявними в ній матеріалами документів наданих позивачем. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України , оголошено вступну та резолютивну частину рішення та представника позивача повідомлено про дату складення повного тексту рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

27 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МОЛОКОЗАВОД" (надалі - „Постачальник" позивач) та Приватним підприємством "ДЕМЕТРА ГРАНД" (надалі - „Покупець" відповідач) був укладений договір поставки молока та молочної продукції №2214 (далі - Договір 1), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, поставляти товар, а Покупець - приймати товар і оплачувати його вартість.

2 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МОЛОКОЗАВОД" (надалі - „Постачальник" позивач) та Приватним підприємством "ДЕМЕТРА ГРАНД" (надалі - „Покупець" відповідач) був укладений договір поставки молока та молочної продукції № 0115-15 (далі - Договір2), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, поставляти товар, а Покупець - приймати товар і оплачувати його вартість.

Відповідно до п.4.1 Договору №2214 від 27.01.2014 р та №0115-15 від 02.01.2015р. товар підлягає оплаті по діючим у постачальника на день подання заяви покупцем цінам на таких умовах: 100% повної вартості товару, здійснюється в будь-якій формі, підлягає оплаті у строк що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Між сторонами 31.12.2014 року було укладено двосторонній узгоджений акт звірки взаєморозрахунків підписаний обома сторонами, згідно якого за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 81819,58 гривень.

Позивач за січень місяць 2015 року здійснив поставку молочної продукції на загальну суму 8442,58 гривень, за лютий місяць 2015 року 14 339,40 гривень, за березень місяць 2015 року 10503,60 гривень та за квітень 2015 року на суму 2916,96 гривень, всього поставлено на суму 36 202,54 гривень.

З урахуванням уточненої позовної заяви від 21.05.2015 року, яку прийнято судом до розгляду, за відповідачем обліковується заборгованість в сумі в сумі 53 022,12 гривень.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 103 022,12 гривень, про що було складено та скріплено підписами обох сторін відповідні видаткові накладні та зведена відомість по взаєморозрахункам з контрагентами за період з 05.11.2014 року по 08.04.2015 року , згідно якої заборгованість за відповідачем обліковується у розмірі 53 022,12 гривень станом на 21 травня 2015 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідач визначену заборгованість не сплатив, в зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "МОЛОКОЗАВОД" просить суд стягнути з Приватного підприємства "ДЕМЕТРА ГРАНД" заборгованість у сумі 53022,12 гривень.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачені штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.6.4 договору за порушення строку оплати товару, визначених у додатках до договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період та яка нараховується від суми заборгованості, за кожний день прострочення виконання своїх зобов'язань.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача 7609,85 гривень за період з 05.11.2014 року до 08.04.2015 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 3791,13 гривень та 3% річних в сумі 801,77 гривень за період з 05.11.2014 року до 08.04.2015 року.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені Позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно платіжного доручення від 09.04.2015 року за №580 позивач сплатив судовій збір в сумі 2304,49 гривень.

Згідно припису пункту 1 частини 1 ст. 7 закону України "Про судовий збір", яка передбачає повернення зайво сплаченої суми судового збору у разі зменшення позовних вимог, про що зауважено частиною 2 пункту 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 21 лютого 2013р. №9 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України".

Суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивач зменшив суму позовних вимог до 65 224,87 гривень, звідси сума судового збору яка підлягає стягненню з відповідача складає 1304,50 гривень.

Зайве сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1000 гривень підлягає поверненню позивачеві із Державного бюджету відповідно до п. 1 частини 1 ст. 7 закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ДЕМЕТРА ГРАНД" (65026, м. Одеса, вул. Грецька, б.44, каб. 27, код ЄДРПОУ 38477894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МОЛОКОЗАВОД" (68400 Одеська область м. Арциз пров. Заводський 18, код ЄДРПОУ 31292740) заборгованість у сумі 53 022 (п'ятдесят три тисячі двадцять дві) гривни 12 копійок, пені в сумі 7609 (сім тисяч шістсот дев'ять) гривень 85 копійок, 3% річних в сумі 801 (вісімсот одна) гривна 77 копійок, збитки від інфляції в сумі 3791 (три тисячі сімсот дев'яносто одна) гривна 13 копійок, судовий збір в сумі 1304 (одна тисяча триста чотири) гривни 50 копійок.

3. Повернути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області /місцезнаходження: м. Одеса, вул. Садова, 1а, код ЄДРПОУ 37607526/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МОЛОКОЗАВОД" (68400 Одеська область м. Арциз пров. Заводський 18, код ЄДРПОУ 31292740) зайве сплачену суму судового збору в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України..

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 25 травня 2015 р.

Суддя Г.І. Гуляк