Рішення

від 13.05.2015 по справі 922/2023/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р.Справа № 922/2023/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків до 1) Харківської міської ради, м. Харків , 2) ОК "Лісопарк", м. Харків проскасування рішення за участю представників:

позивача - Хряк О.О., службове посвідчення №028256 від 15.08.14 р.,

відповідача (ХМР) - Буряковська О.Ю., довіреність № 08-11/1603/2-15 від 09.04.15 р.,

відповідача (ОК "Лісопарк") - Басова О.В., довіреність від 03.04.15 р., Ільїнський Б.В., довіреність від 03.04.15 р.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області міста Харків звернувся до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним п. 21. додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 25.02.2009 №14/09; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №512226 від 11.11.2009 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №320970600012; зобов'язати ОК "Лісопарк" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку, площами 0,5001 га (кадастровий номер 6310136600:10:001:0085), про що скласти акти прийому - передачі. Судові витрати просить покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 01.04.15р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

23.04.15р. представник відповідача (ОК "Лісопарк") надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити.

28.04.15р. представник відповідача (ХМР ) надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити.

12.05.15р. представник відповідача (ОК "Лісопарк") надав заяву про застосування строку позовної давності та відмову в позові.

Представник прокуратури в судовому засіданні 13.05.15р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача (ХМР) в судовому засіданні 13.05.15р. проти позову заперечував.

Представник відповідача (ОК "Лісопарк") в судовому засіданні 13.05.15р. проти позову заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Пунктом 21. додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 25.02.2009 року №14/09 Обслуговуючому кооперативу "Лісопарк" надано у власність земельну ділянку, за рахунок житлової та громадської забудови по Білгородському шосе, 34, загальною площею 0,5001 га, в межах договору оренду землі від 01.04.2008 №340867100049, за рахунок земель житлової та громадської забудови, під житлову забудову та подальшу експлуатацію цього об'єкту.

На виконання вказаного рішення міської ради відповідачу-2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,5001 га (державний акт серія ЯЕ №512226 від 11.11.2009 року).

25.02.2009р. Харківською міською радою було прийнято рішення № 14/09 про надання ОК "ЛІСОПАРК" земельної ділянки по Бєлгородському шосе, 34 у власність, загальною площею 0,5001 га, в межах договору оренди землі від 01.04.2008р. №340867100049 за рахунок земель житлової та громадської забудови під житлову забудову та подальшу експлуатацію. Вищевказана земельна ділянка передана у власність ОК "ЛІСОПАРК" безоплатно, у відповідності до ст. 41 ЗК України.

26.03.09р. про прийняття відповідного рішення Харківської міської ради було повідомлено прокуратуру міста Харкова, про, що є відповідна відмітка на супровідному листі (вих. №08-4/558/2-09 від 24.03.09р.) Харківської міської ради про направлення відповідного рішення.

Право власності ОК "ЛІСОПАРК" на вищезазначену земельну ділянку посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 512226, виданим управлінням Держземагенства у м. Харкові 11.11.2009 року.

Відповідачем (ОК "ЛІСОПАРК") у справі заявлено про застосування строку позовної давності до спірних правовідношень.

Відповідно до п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність, яка згідно ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Таким чином, до спірних взаємовідносин за позовом прокурора встановлюється загальна позовна давність, яка, згідно ст. 257 ЦК України, становить три роки.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права і про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом, як прокурором, так і позивачем у справі.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли і порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу пленарного засідання сесії Харківської міської ради від 25.02.2009р., на якому було прийнято рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування", яким ОК "Лісопарк" (2-й відповідач) надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,5001 га, по Бєлгородському шосе, 34 був присутній перший заступник прокурора міста Харкова Бударний О.В.

У Постанові Судової палати у цивільних господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014р. № 6-152и визначено, що за змістом норми частини першої статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому, норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Таким чином, обізнаність прокурора з оскаржуваним рішенням є доведеною з дати ухвалення рішення 25.02.09р.

У зв'язку із обізнаністю з 25.02.09р. прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, згідно із Постановою Верховного Суду України від 29.10.2014р. № 6-152цс14, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 25.02.09р., починається саме з цієї дати прийняття рішення, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні, та у відповідності до ст. 257 ЦК України, строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 26.02.12р.

Проте, позов про скасування спірного рішення було подано заступником прокурора міста Харкова до господарського суду лише 30.03.2015р., тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У своїй постанові № 3-23гс14 від 27.05.2014р. Верховний Суд України дійшов висновку, що перебування прокурора під час пленарного засідання міської ради, на якому було прийняте оскаржуване рішення, є початком перебігу строку позовної давності, згідно ч. 1 ст. 261 ЦК, норми якої також розповсюджуються і на звернення прокурора до суду. Та початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати, коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення.

Тому нездійснення прокурором своїх цивільних прав, як уповноваженого державного органу у визначений законом строк, а відтак і звернення до суду після спливу строків позовної давності, є підставою для їх застосування згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки прокурор в даному випадку, як уповноважений державою на її захист орган, має рівні з іншими цивільні права.

На підставі викладеного, суд вважає клопотання відповідача (ОК "Лісопарк") про застосування до позовної заяви строку позовної давності обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, відповідно до чого суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Слід зазначити, що у адміністративній справі №2011/2а-9021/11 також було досліджено питання щодо правомірності надання обслуговуючому кооперативу "Лісопарк" у власність земельної ділянки по Білгородському шосе, 34. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.12.13р. та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.14р. по даній справі було підтверджено правомірність та законність надання земельної ділянки першим відповідачем кооперативу "Лісопарк" у власність для будівництва по Білгородському шосе, 34.

Зважаючи на вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати у даній справі покладаються на прокурора.

Втім, враховуючи звільнення прокурора від сплати судового збору згідно п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у даному випадку стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 203, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.2015 р.

Суддя Л.В. Шарко