Рішення

від 19.05.2015 по справі 922/1750/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2015 р.Справа № 922/1750/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства "Краснодонський м'ясокомбінат", м.Краснодон Луганської області про стягнення 2109543,64 гривень за участю представників:

позивача - Левицької А.В. (довіреність №8208-к-0 від 20 жовтня 2014 року);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2015 року позивач, публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Краснодонський м'ясокомбінат" (відповідача) 2109543,64 гривень, у тому числі, 1500000,00 гривень заборгованості за кредитом, 372342,83 гривень заборгованості за відсотками, 237200,81 гривень пені. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

На виконання Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 1632-18 від 12.08.2014 року та відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" №28-р від 02.09.2014 року визначено, які суди розглядатимуть справи, підсудні господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, зокрема: господарським судом Харківської області - господарських справ, підсудних господарському суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 березня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 квітня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2015 року відкладено розгляд справи на 19 травня 2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 19 травня 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 19 травня 2015 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачу на юридичну адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ст.64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно Актів господарського суду Харківської області від 30.03.2015 р. та від 23.04.2015 р. поштова кореспонденція господарського суду Харківської області за вихідними номерами № 011309/1 та № 014942/2 по справі № 922/1750/15, адресована до публічного акціонерного товариства "Краснодонський м'ясокомбінат" останньому не надсилалась, з посиланням на лист Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 19.02.2015 № 7-14-70, якими поінформовано, що відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської області (за переліком).

Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12 вересня 2014 року N 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" Із змінами і доповненнями, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 1 грудня 2014 року N 01-06/2052/14":

"Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. Відповідно до п.4 вищезазначеного листа, за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду.

Відповідно до Порядку врегулювання питань, що виникають у зв'язку застосуванням Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", затвердженого Наказом керівника апарату господарського суду Харківської області №07-КА від 19 лютого 2015 року, а саме п. 2.2.: "За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і у спосіб зазначений у п.2.1 Порядку інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці господарського суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (http://hr.arbitr.gov.ua/sud5023)".

Ухвали суду від 27 березня 2015 року та 22 квітня 2015 року були розміщені на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

Відповідно до п.п.3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, господарським судом вжито необхідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу (відповідача), який знаходиться на території проведення АТО.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, отже, можливо розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, на підставі ст.75 ГПК України, без участі представника відповідача.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

13 вересня 2013 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (позивач) та публічним акціонерним товариством "Краснодонський м'ясокомбінат" (відповідач) було укладено кредитний договір № LGVKLOK04169, за умовами якого банк надав відповідачу відновлювану кредитну лінію з лімітом у розмірі 1500000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та винагороди в обумовлені у договорі строки.

Відповідно до п. А.7. договору за користування кредитом відповідач сплачує проценти у розмірі 20% річних.

За змістом п.А.8 договору, у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 40% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У п. А.3 договору сторони встановили термін повернення кредиту 12.09.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у відповідності до умов кредитного договору № LGVKLOK04169, виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику грошових коштів у розмірі 1500000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема виписками позивача про рух коштів між ним і відповідачем та довідкою (розрахунок) про стан заборгованості відповідача, та не спростовано відповідачем.

Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач користуючись грошовими коштами, свої зобов'язання за кредитним договором № LGVKLOK04169 щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування грошовими коштами належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 17.03.2015 р. у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 2109543,64 грн., з яких: 1500000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 372342,83 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 237200,81 грн. - пеня за процентами.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Станом на момент прийняття рішення, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № LGVKLOK04169 від 13.09.2013 року в повному обсязі, в той час як факт надання останньому грошових коштів підтверджується матеріалами справи, копії яких міститься в матеріалах справи, а обов'язок повернути кредит та сплатити проценти за його користування встановлений вказаним кредитним договором.

Перевіривши надані позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № LGVKLOK04169 від 13.09.2013 року по кредиту та нарахованим процентам, які рахуються непогашеними перед Банком станом на 17.03.2015р., і залишаються непогашеними на цей час, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

Заперечень щодо здійснених Позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованої заборгованості по кредиту та процентам, відповідачем суду надано не було.

Таким чином, суд знаходить правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПАТ "Краснодонський м'ясокомбінат" заборгованості за кредитом у розмірі 1500000,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 372342,83 грн.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені у розмірі 237200,81 грн., у зв'язку з несвоєчасністю виконання зобов'язань за договором.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами кредитного договору, а саме пунктами А.8, 5.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, позичальником сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по поверненню кредитних коштів та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення з відповідача 237200,81 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних заперечень по суті заявлених позовних вимог, відповідачем не доведений факт відсутності заборгованості перед позивачем, а також не оспорюються наведені позивачем розрахунки, хоча відповідач мав можливість надати обґрунтування своєї позиції по справі.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, знаходить правові підстави для задоволення позовних вимог, так як вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.546, 548, 599, 612, 629, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Краснодонський м'ясокомбінат" (код 00443223; 94400, Луганська область, м. Краснодон, вул. 1 Травня, б. 3) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) 1500000,00 гривень заборгованості за кредитом, 372342,83 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом, 237200,81 гривень пені, 42190,87 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.05.2015 р.

Суддя К.В. Аріт